Рішення

від 07.03.2024 по справі 296/5113/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/5113/23

2-о/296/17/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради, про встановлення факту батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Янчук М.О., звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №1740 від 23.05.2023 року), являється рідним батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 26.04.2014 року , іпн. НОМЕР_2 ).

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявниці - ОСОБА_2 , який не перебував у шлюбі з її матір`ю ОСОБА_3 , а тому у свідоцтві про народження заявниці батьком зазначений ОСОБА_4 . Від народження ОСОБА_2 визнавав себе батьком заявниці, виконував батьківські обов`язки, піклувався про неї, брав активну участь у вихованні, фінансово утримував, опікувався вступом до університету, забезпечував під час навчання. Фактично з 1992 року по 2001 рік ОСОБА_2 проживав із матір`ю заявниці однією сім`єю, вони вели спільне господарство. Після 2001 року до 2007 року заявниця зі своїм батьком майже не спілкувалась. Починаючи з 2007 року і до моменту смерті ОСОБА_2 заявниця постійно спілкуватись зі своїм батьком, у них були повноцінні відносини батько-дитина. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно. Для оформлення спадкових прав, заявниця звернулася до приватного нотаріуса, проте їй було відмовлено через неможливість підтвердити той факт, що ОСОБА_1 дійсно була донькою ОСОБА_2 , адже у свідоцтві про її народження у графі, де зазначається батько, вказано ОСОБА_4 .

Оскільки батьком в актовому записі про народження вказано ОСОБА_4 , вона змушена звернутися до суду для встановлення факту батьківства.

Ухвалою від 05.06.2023 відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено проводити за правилами окремого провадження.

22.11.2023 року постановлено ухвалу про витребування матеріалів спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20.12.2023 на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити. Вказала, що з батьком спілкувалася тісно, він вітав її на свята та дарував подарунки. Після розлучення батько проживав зі своєю матір`ю, до якої вона ходила в гості.

Представник заявника адвокат Янчук М.О. після оголошення перерви подав заяву в якій просив розгляд справи про встановлення факту батьківства проводити без його участі. Вимоги заяви підтримує та просить задовольнити (а.с.78).

Представник заінтересованої особи Житомирської міської ради Сищук Н.М. подала до суду клопотання, в якому просить цивільну справу про встановлення факту батьківства розглядати за відсутності представника міської ради (а.с.44).

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.10).

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (актовий запис №926) (а.с.16).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису №926 про народження ОСОБА_1 , №00039794860 відомості про батька дитини зазначено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №84/2023 заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , 25 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. про прийняття спадщини та 25.05.2023 року була заведена дана спадкова справа (а.с.60).

Відомості про наявність інших спадкоємців відсутні.

Встановлено, що шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано 21 листопада 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с.79).

В судовому засіданні були досліджені фотознімки, на яких відображено заявниця з ОСОБА_2 під час проведення ритуалу христин, святкування дня народження заявниці, а також спільні сімейні фото.

Також матеріали справи містять листи та переписку в месенджерах, з яких вбачається, що ОСОБА_2 вважав заявницю своєю донькою, спілкувався та відносився до неї, як до своєї доньки, відповідно заявниця спілкувалася з ОСОБА_2 , як із рідним батьком (а.с.20-36).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що мати заявниці є хрещеною матір`ю її дітей, а також пояснила, що мати заявниці ОСОБА_3 та батько заявниці ОСОБА_2 з 1990 року по 2000 рік проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Цю родину вона знає давно, оскільки вони часто зустрічалися, ходили на дні народження, а коли їх спільній доньці (заявниці) був один рік, то зібралися всі родичі і це було сімейне свято, на якому також був присутній ОСОБА_2 та його мати. Померлий ОСОБА_2 був батьком заявниці, ставився до останньої як до дочки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказала, що вона є хрещеною матір`ю заявниці та пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з 1990 року по 2000 рік. Коли заявниці було три роки, то ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розійшлися, а їх спільна донька ОСОБА_8 (заявниця) проживала як у матері ОСОБА_3 так у батька ОСОБА_2 . Наголосила, що ОСОБА_2 був батьком заявниці, відносини між ними були як у батька з дочкою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказала, що вона є матір`ю заявниці та пояснила, що з 1996 року вона разом з ОСОБА_2 спільно проживала, а в 1997 році у них народилася донька ОСОБА_1 , всі разом проживали у її матері. В 2000 році вони розійшлася, а в 2001 році у ОСОБА_2 з`явилася інша жінка, але він продовжував спілкуватися з донькою, у них були гарні відносити, як у батька з донькою. У ОСОБА_2 більше дітей не було.

Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України).

Оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , то спірні правовідносини регулюються положеннями КпШС України.

Частинами другою та третьою статті 53 КпШС України встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть буті: листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином за змістом наведених норм закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.

Підстави для визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України, відрізняються від підстав його встановлення згідно із статтею 53 КпШС України, яка не містить такої підстави встановлення батьківства, яка ґрунтується на проведеній медичній молекулярно-генетичній експертизі.

Проте частина третя статті 53 КпШС України не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно із статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі справа № 521/4820/19 (провадження № 61-21037св21).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , був батьком ОСОБА_1 . Батьки проживали спільно, вели спільне господарство, спільно піклувалися про заявницю, виховували та утримували її.

Заявниця вказала, що при житті ОСОБА_2 визнавав її своєю донькою, опікувався та допомагав, виконував батьківські обов`язки.

Судом встановлено, що при житті ОСОБА_2 , дійсно здійснював обов`язки батька відносно ОСОБА_1 , які відповідно до ст. 61 КпШС України полягають у зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та зібраних доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про обґрунтованість вимог, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Житомир.

Понесені судові витрати заявником не відшкодовуються.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, буд.4/2, ЄДРПОУ 13576954.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 12.03.2024.