Постанова

від 23.09.2010 по справі 7/96-10

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путят инський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2010 р. Справа № 7/96-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі к олегії суддів:

головуючого судді

суддів:

при секретарі ,

за участю представників ст орін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Іваніцько го Ю.В. - представника за довір еністю №1-14-3144 від 22.02.2010р.,

розглянувши апеляційну ск аргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім", м.В інниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "21" липня 2010 р. у справі № 7/96-10 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Товариства з обм еженою відповідальністю "Наш Дім", м.Вінниця

до Відкритого акціонерног о товариства АК "Вінницяобле нерго" в особі структурної од иниці "Вінницькі міські елек тричні мережі", м.Вінниця

про визнання договору неді йсним та зобов'язання вчинит и дії,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2007р. між Відкритим акціоне рним товариством "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (Постачальником) та То вариством з обмеженою відпов ідальністю "Наш Дім" (Споживач ем) було укладено договір №1220 п ро постачання електричної ен ергії (а.с.7-9,29-31), відповідно до п.1 .1 якого Постачальник продає е лектричну енергію Споживачу для забезпечення потреб еле ктроустановок Cпоживача з пр иєднаною потужністю 350 кВт, а С поживач оплачує Постачальни ку вартість використаної (ку пленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згі дно з умовами цього договору .

Відповідно п. 2.3.3 вказаного д оговору Споживач зобов'язуєт ься виконувати умови даного договору, оплачувати Постача льнику вартість електричної енергії згідно з умовами дод атків №3 "Порядок розрахунків " та №4 "Графік зняття показник ів засобів обліку електроене ргії".

До вказаного договору між с торонами було підписано ряд додатків, в тому числі додатк и б/н (однолінійна схема точок межі балансової належності) , додаток №2 (акт розмежування балансової належності елект ромереж та експлуатаційної в ідповідальності сторін), дод аток №3 (порядок розрахунків с поживача за використану елек троенергію), додаток №3М (перел ік місць встановлення електр олічильників, за якими прово диться розрахунок за відпуще ну електроенергію) (а.с.10-15,32-37).

В п.1 додатку №3 "Порядок розра хунків" (а.с.15,36) зазначено, що до 25 числа розрахункового періо ду Споживач сплачує Постачал ьнику 100 відсотків від вартост і фактично використаної вели чини споживання електроенер гії протягом розрахункового періоду, або Споживач протяг ом 5 днів з моменту отримання р ахунку на оплату спожитої ел ектроенергії за розрахунков ий період зобов'язується зді йснити остаточний розрахуно к за спожиту електроенергію за розрахунковий період з ур ахуванням попередньої оплат и.

Із додатків б/н, №2, №3М вбачає ться, що постачання електрое нергії договором №1220 про пост ачання електричної енергії в ід 04.07.2007р. здійснюється спожива чу за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, що у м.В інниці.

Згідно п.9.5 договору він наби рає чинності з дня його підпи сання і укладається на строк до 31.12.2007р.; договір вважається щ орічно продовженим на наступ ний календарний рік, якщо за м ісяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторі н не буде заявлено про припин ення його дії або перегляд йо го умов.

Оскільки заяв про припинен ня дії договору сторони один одному не направляли, догові р №1220 від 04.07.2007р. діє й на протязі 2 010р.

При цьому, наявні в матеріал ах справи рахунки за активну електроенергію, звіти про ви користану електроенергію та банківські виписки (а.с.38-61) сві дчать, що Відкритим акціонер ним товариством "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "В інницькі міські електричні м ережі" постачалась Товариств у з обмеженою відповідальніс тю "Наш Дім" електрична енерг ія, а останнє проводило розра хунки за неї.

26.05.2010р. Товариство з обмежено ю відповідальністю "Наш Дім" з вернулось до господарського суду Вінницької області з по зовом до Відкритого акціонер ного товариства АК "Вінницяо бленерго" в особі структурно ї одиниці "Вінницькі міські е лектричні мережі" про визнан ня договору про постачання е лектричної енергії №1220 від 04.07.20 07р., укладеного між ВАТ "АК Вінн ицяобленерго" в особі СО "Вінн ицькі міські електричні мере жі" та ТОВ "Наш Дім", недійсним т а зобов'язання відповідача у відповідності з Правилами к ористування електричною ене ргією, затвердженими Постано вою Кабінету Міністрів Украї ни №1357 від 20.07.1999р., перейти на прям і платежі з населенням за спо житу електроенергію в будинк ах по проспекту Юності, 12, Юнос ті, 14 та АДРЕСА_2 (а.с.2-3).

Рішенням господарського с уду Вінницької області від 21.0 7.2010р. у справі №7/96-10 в позові Това риства з обмеженою відповіда льністю "Наш Дім" (м.Вінниця) до Відкритого акціонерного тов ариства АК "Вінницяобленерго " в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричн і мережі" (м.Вінниця) про визна ння договору недійсним та зо бов'язання вчинити дії відмо влено (а.с.106-110).

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, позивач звернувс я до суду з апеляційною скарг ою (а.с.114-117), в якій просить його с касувати з наведених у скарз і підстав та прийняти нове рі шення, яким задовольнити поз ов.

В апеляційній скарзі позив ач вказує, що рішення суду пер шої інстанції прийняте з пор ушенням норм матеріального п рава та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення д ля справи, й, зокрема, зазначає , що:

- при прийнятті рішення місц евим господарським судом не було враховано, що хоча спірн ий договір й було укладено мі ж сторонами у даній справі, пр оте фактично споживачами ене ргії є мешканці гуртожитків по проспекту Юності, 12, Юності , 14 та АДРЕСА_2 в м.Вінниці й в наслідок того, що вказані осо би несвоєчасно розраховують ся за спожиту електроенергію , позивач також не може належн им чином виконувати взяті на себе за договором про постач ання електроенергії №1220 від 04.0 7.2007р. зобов'язання; тобто, факти чно спірний договір ставить можливість його виконання по зивачем в залежність від вол евиявлення третіх осіб, що пр оявляється в можливості ТОВ "Наш Дім" заплатити за спожиту електроенергію тільки після її оплати в повному обсязі ме шканцями гуртожитків;

- посилання суду першої інст анції на те, що позивачем не вк азано, яким саме положенням з акону суперечить оспорювани й договір, є помилковим, оскіл ьки в позовній заяві та поясн еннях, наданих суду 15.07.2010р., пози вач вказував на те, що договір про постачання електроенерг ії №1220 від 04.07.2007р. суперечить ст.3, п.3 ч.1 ст.6, частинам 3,5,6 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України, а також с таттям 1,13 Закону України "Про е лектроенергетику".

Представник позивача в зас ідання суду не з'явився, про пр ичини неявки суд не повідоми в.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду с прав в апеляційній інстанції , той факт, що позивач був нале жним чином та своєчасно пові домлений про дату, час та місц е судового засідання, про що с відчить реєстр відправки рек омендованої поштової коресп онденції Житомирського апел яційного господарського суд у від 09.09.2010р. (а.с.122-123), судова колег ія вважає за можливе здійсню вати розгляд апеляційної ска рги в даному судовому засіда нні без участі представника позивача.

Відповідач в письмовому ві дзиві №1565 від 21.09.2010р. на апеляцій ну скаргу (а.с.124-125) та його предс тавник в засіданні суду прот и доводів апеляційної скарги заперечили, вважають оскарж ене рішення господарського с уду Вінницької області закон ним та обґрунтованим, просят ь залишити його без змін, а апе ляційну скаргу ТОВ "Наш Дім" - б ез задоволення.

Зокрема, у відзиві на апеляц ійну скаргу відповідач зазна чає, що:

- господарським судом Вінни цької області було перевірен о та досліджено обставини ук ладення договору №1220 від 04.07.2007р. й встановлено, що на момент йо го укладення сторони були на ділені цивільною правоздатн істю та дієздатністю, він під писаний повноважними предст авниками сторін й скріплений печатками товариств; крім то го, вказаний договір відпові дає вимогам чинного законода вства, при його укладенні сто ронами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договор у, а сторони не були обмежені у своєму волевиявленні;

- зміст спірного договору бу ло визначено сторонами на пі дставі типового договору, за твердженого постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, що узгоджується з приписами п.4 ч.4 ст.179 ГК України ;

- позивачем не було надано с уду доказів в підтвердження наведених в позовній заяві д оводів, а зміст укладеного мі ж сторонами договору відпові дає вимогам ст.203,207,215 ЦК України ;

- договір №1220 від 04.07.2007р. укладен ий сторонами з метою реально го настання правових наслідк ів, що ним обумовлені, - продаж ем та купівлею електричної е нергії; позивачу виставлялис ь рахунки за спожиту електро енергію, які хоч і нерегулярн о, але оплачувались останнім ; крім того, договір був укладе ний з ініціативи позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами ос таннього;

- також не відповідає дійсно сті твердження позивача щодо його розрахунків за борги ме шканців, оскільки спірний до говір відповідачем було укла дено саме з позивачем й відпо відач не має жодних відносин з мешканцями будинків;

- посилання позивача про пос тачання ним електричної енер гії мешканцям будинків без у кладення договору не відпові дає дійсності, оскільки пози вач не є постачальником елек тричної енергії, а є її спожив ачем, тому відповідно викори стовує електричну енергію на власний розсуд та для власни х потреб й має оплачувати її в артість належним чином.

Заслухавши пояснення пред ставника відповідача, розгля нувши матеріали справи, обго воривши доводи апеляційної с карги, перевіривши дану судо м першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та по вноту їх встановлення, дослі дивши правильність застосув ання місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при пр ийнятті оскарженого рішення , колегія суддів вважає, що апе ляційна скарга не підлягає з адоволенню з наступних підст ав.

Так, позивач в позовній заяв і, обґрунтовуючи недійсність оспорюваного договору, вказ ує, що порядок розрахунків мі ж сторонами інший, ніж той, що вказаний в договорі №1220 від 04.07.2 007р., зокрема, істотні умови, вик ладені в п. 2.3.3 договору позивач ем за згодою відповідача фак тично виконуються по-іншому, а саме: оплата за електроенер гію здійснюється не позиваче м, а мешканцями гуртожитку, як і вносять кошти за електроен ергію на рахунок позивача, а п озивач, в свою чергу, перерахо вує кошти мешканців на рахун ок відповідача, що суперечит ь п.2.3.3 договору; до того ж, наявн ість заборгованості мешканц ів гуртожитку спричинює прос трочення позивача за зобов'я заннями по оспорюваному дого вору.

Крім того, як вказує позивач , фактично, з моменту укладенн я договору він не був спромож ний виконувати його умови в ч астині строку та обсягу опла ти за використану електричну енергію, оскільки сплата кош тів за електроенергію напрям у залежить від оплати мешкан цями гуртожитку, які не вчасн о та не в повному обсязі розра ховуються з ним за електроен ергію, тобто, позивач, уклавши спірний договір, фактично не являється споживачем електр ичної енергії, а тому, відпові дно до ст.ст.203, ч.1 ст.216, ст.ст.215,216,655 Ц К України договір №1220 від 04.07.2007р. має бути визнаний недійсним .

Також в письмових поясненн ях, поданих суду першої інста нції 15.07.2010р. (а.с.95-98), позивач посил ається на те, що вказаний дого вір суперечить нормам матері ального права, наведеним в п.3 ч.1 ст.3, ст.6, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України (щодо недотримання при уклад енні договору таких засад ци вільного законодавства, як с вобода договору, добросовісн ість, розумність, справедлив ість), а також ст.ст.1,13 Закону Ук раїни "Про електроенергетику ", які, на думку ТОВ "Наш Дім", в су купності визначають необхід ність наявності ліцензії на постачання електричної енер гії для ТОВ "Наш Дім", яка в оста ннього відсутня.

Дослідивши наведені позив ачем в позовній заяві (з враху ванням письмових пояснень) д оводи в сукупності з наявним и в матеріалах справи доказа ми, судова колегія зазначає т аке.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК Укра їни господарські договори ук ладаються за правилами, вста новленими Цивільним кодексо м України з урахуванням особ ливостей, передбачених цим К одексом, іншими нормативно-п равовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України вст ановлено, що господарський д оговір за загальним правилом викладається у формі єдиног о документа, підписаного сто ронами та скріпленого печатк ами. Допускається укладення господарських договорів у сп рощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмам и, телеграмами, телефонограм ами тощо, а також шляхом підтв ердження прийняття до викона ння замовлень, якщо законом н е встановлено спеціальні вим оги до форми та порядку уклад ення даного виду договорів.

З аналізу ч.ч. 2-7 названої ста тті Господарського кодексу У країни можна дійти висновку про те, що в разі, якщо проект д оговору викладено як єдиний документ, він буде вважатись укладеним за наявності згод и іншої сторони з його умовам и при оформленні його відпов ідно до вимог частини першої цієї статті (підписання та ск ріплення печатками) і поверн енні одного примірнику догов ору другій стороні або надси ланні відповіді на лист, факс ограму тощо у двадцятиденний строк після одержання догов ору. При наявності заперечен ь сторін щодо умов договору р озбіжності між ними вирішуют ься в порядку, передбаченому названою статтею шляхом скл адання протоколів розбіжнос тей, а в подальшому - в судовом у порядку.

Правовідносини щодо уклад ення, зміни і розірвання дого ворів регулюються главою 53 Ци вільного кодексу України.

Відповідно до ст.638 ЦК Україн и договір є укладеним, якщо ст орони в належній формі досяг ли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необ хідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щод о яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається ш ляхом пропозиції однієї стор они укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцеп ту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.640 ЦК України дог овір є укладеним з моменту од ержання особою, яка направи ла пропозицію укласти догові р, відповіді про прийняття ці єї пропозиції.

Пропозицію укласти догові р (оферту) може зробити кожна і з сторін майбутнього договор у. Пропозиція укласти догові р має містити істотні умови д оговору і виражати намір осо би, яка її зробила, вважати себ е зобов'язаною у разі її прийн яття (ч.1 ст.641 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.188 ГК України змі на та розірвання господарськ их договорів в односторонньо му порядку не допускаються, я кщо інше не передбачено зако ном або договором.

Аналогічне положення міст иться в ч.1 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ст.654 ЦК Україн и зміна або розірвання догов ору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінює ться або розривається, якщо і нше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України під ставою недійсності правочин у є недодержання в момент вчи нення правочину стороною (ст оронами) вимог, які встановле ні частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цьог о Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правоч ину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільн ого законодавства, а також мо ральним засадам суспільства . Особа, яка вчиняє правочин, п овинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Вол евиявлення учасника правочи ну має бути вільним і відпові дати його внутрішній волі. Пр авочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним . Правочин, що вчиняється бать ками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтере сам їхніх малолітніх, неповн олітніх чи непрацездатних ді тей.

Статтею 204 ЦК України встано влено принцип презумпції пра вомірності правочину, відпов ідно до якого правочин є прав омірним, якщо його недійсніс ть прямо не встановлена зако ном або якщо він не визнаний с удом недійсним.

В пункті 3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК Україн и закріплено принцип свободи договору який передбачає, пр аво суб'єкта цивільного прав а на укладення й інших догово рів, прямо не передбачених ак тами цивільного законодавст ва, але відповідають загальн им засадам цивільного законо давства. Сторони договору ма ють право врегулювати у дого ворі, який передбачений акта ми цивільного законодавства , свої відносини, які не врегул ьовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільног о законодавства і врегулюват и свої відносини на свій розс уд. Сторони в договорі не можу ть відступити від положень а ктів цивільного законодавст ва, якщо в цих актах прямо вказ ано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін по ложень актів цивільного зако нодавства випливає з їх зміс ту або із суті відносин між ст оронами.

Відповідно до статті 627 ЦК Ук раїни сторони є вільними в ук ладенні договору, виборі кон трагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів ци вільного законодавства, звич аїв ділового обороту, вимог р озумності та справедливості .

Згідно ч.3 ст.509 ЦК України зоб ов'язання має ґрунтуватися н а засадах добросовісності, р озумності та справедливості .

В ч.1 ст.275 ГК України закріпле но, що за договором енергопос тачання енергопостачальне п ідприємство (енергопостачал ьник) відпускає електричну е нергію, пару, гарячу і перегрі ту воду (далі - енергію) спожив ачеві (абоненту), який зобов'яз аний оплатити прийняту енерг ію та дотримуватися передбач еного договором режиму її ви користання, а також забезпеч ити безпечну експлуатацію ен ергетичного обладнання, що н им використовується.

Проаналізувавши умови укл аденого між сторонами догово ру №1220 від 04.07.2007р. в сукупності з н ормами чинного законодавств а, судова колегія приходить д о висновку, що він містить озн аки договору енергопостачан ня.

Згідно п.5.2 Правил користува ння електричною енергією, за тверджених постановою Націо нальної комісії з питань рег улювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. та зареєст рованих в Міністерстві юстиц ії України 02.08.1996р. за №417/1442 (в редак ції, чинній на момент укладен ня оспорюваного правочину), п ри укладенні договору про по стачання електричної енергі ї сторони визначають його зм іст на основі типового догов ору (додаток №3).

Умови договору про постача ння електричної енергії, заз начені у додатку 3 та пунктах 5 .5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін п ід час укладення договору пр о постачання електричної ене ргії.

Проаналізувавши укладений договір судом встановлено, щ о сторони при його укладенні погодили усі його істотні ум ови, які є обов'язковими для да ного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, будинки №12 та №14 по про спекту Юності та №69 по вулиці Келецькій у м.Вінниці належа ть ТОВ "Наш Дім" (реєстраційні посвідчення на об'єкти нерух омого майна, які належать юри дичним особам, від 04.05.2006р., а.с.16-17). П ри цьому, вказані будинки маю ть статус гуртожитків, у зв'яз ку з чим споживання електрич ної енергії мешканцями гурто житків обліковується по зага льнобудинковим засобам облі ку, які знаходяться на баланс і позивача (додатки №2, №3М до до говору №1220 від 04.07.2007р.).

Матеріалами справи підтве рджується, що саме позивач зв ернувся до відповідача з про позицією переукласти діючий договір (лист №53 від 21.12.2006р., а.с.68); звіти про використану електр оенергію протягом дії догово ру (а.с.44-48) подавав позивач; згід но банківських виписок наявн их в матеріалах справи (а.с.49-61) с аме ТОВ "Наш дім" є платником з а спожиту електроенергію тощ о.

З огляду на все наведене вищ е, посилання позивача в позов ній заяві з врахуванням пись мових пояснень, поданих суду першої інстанції 15.07.2010р. (а.с.95-98), н а те, що оспорюваний договір с уперечить нормам п.3 ч.1 ст.3, ст.6, ч.3 ст.509 ЦК України та ст.ст.1,13 Зак ону України "Про електроенер гетику", є безпідставними, а вк азівки на суперечність догов ору приписам ст.655 ЦК України - в загалі надуманими.

Отже, місцевий господарськ ий суд дійшов правильного ви сновку про те, що договір №1220 ві д 04.07.2007р. є дійсним з моменту йог о укладення, а тому позов в час тині визнання договору недій сним задоволенню не підлягає .

Що ж до позовної вимоги про зобов'язання відповідача пер ейти на прямі платежі з насел енням за спожиту електроенер гію, то судова колегія зазнач ає наступне.

Захист цивільних прав та ін тересів осіб здійснюється су дом в спосіб, передбачений ст .16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодек су України.

Статтею 16 Цивільного кодекс у України встановлено перелі к способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з як ими кожна особа має право зве рнутися до суду за захистом с вого особистого немайнового чи майнового права та інтере су.

Вказана норма кореспондує ться і з положеннями статті 20 ГК України, якими визначено, щ о права та законні інтереси з азначених суб'єктів захищают ься шляхом:

- визнання наявності або від сутності права;

- визнання недійсними госп одарських угод;

- відновлення становища;

- припинення дій;

- присудження до виконання о бов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних і оп еративно-господарських санк цій;

- установлення, зміни та при пинення господарських право відносин.

Однак, серед вказаного пере ліку наведених статей законі в не передбачено такого спос обу захисту порушеного права , як зобов'язання перейти на пр ямі платежі з населенням за с пожиту електроенергію.

Крім того, якщо оцінити вказ ану позовну вимогу, як спосіб захисту у вигляді спонуканн я до укладення договору, то су дова колегія вважає за необх ідне вказати наступне.

Згідно ч.2 ст. 649 ЦК України ро збіжності, що виникли між сто ронами при укладенні договор у не на підставі правового ак та органу державної влади, ор гану влади Автономної Респуб ліки Крим, органу місцевого с амоврядування, можуть бути в ирішені судом у випадках, вст ановлених за домовленістю ст орін або законом.

Частиною 1 статті 187 ГК Україн и встановлено, що спори, що вин икають при укладанні господа рських договорів за державни м замовленням, або договорів , укладення яких є обов'язкови м на підставі закону та в інши х випадках, встановлених зак оном, розглядаються судом. Ін ші переддоговірні спори можу ть бути предметом розгляду с уду у разі якщо це передбачен о угодою сторін або якщо стор они зобов'язані укласти певн ий господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до частин 3-5 стат ті 181 ГК України сторона, яка од ержала проект договору, у раз і згоди з його умовами оформл яє договір відповідно до вим ог частини першої цієї статт і і повертає один примірник д оговору другій стороні або н адсилає відповідь на лист, фа ксограму тощо у двадцятиденн ий строк після одержання дог овору. За наявності заперече нь щодо окремих умов договор у сторона, яка одержала проек т договору, складає протокол розбіжностей , про що робитьс я застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надс илає другій стороні два прим ірники протоколу розбіжност ей разом з підписаним догово ром. Сторона, яка одержала про токол розбіжностей до догово ру, зобов'язана протягом двад цяти днів розглянути його, в ц ей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті про позиції, а ті розбіжності, що з алишились неврегульованими , передати в цей же строк до су ду, якщо на це є згода другої с торони.

Аналогічне положення міст иться також в статті 646 ЦК Укра їни, в якій вказано, що відпов ідь про згоду укласти догов ір на інших, ніж було запропо новано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водн очас новою пропозицією особі , яка зробила попередню пропо зицію.

Отже, виходячи з наведеного , згідно приписів статті 181 ГК У країни дотримання сторонами загального порядку укладенн я господарських договорів яв ляється обов'язковим й відпо відно зверненню до суду з поз овом про спонукання до уклад ення договору повинен переду вати процес його укладення, в изначений в ст.181 ГК України.

Аналогічна позиція наведе на і в постанові Верховного С уду України від 19.08.2008р. у справі №24/219.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи між сторон ами не було дотримано вказан ого порядку - жодною із сторін договору від 04.07.2007р. № 1220 не надси лались протоколи розбіжност ей чи проекти додаткових дог оворів.

Згідно ч.3 ст.277 ГК України або нент має право відпускати ен ергію приєднаним до його мер еж вторинним споживачам (суб абонентам). У цьому випадку су бабоненти укладають договір енергопостачання з абоненто м і мають права та несуть обо в'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енерг опостачальника.

А тому, місцевий господарсь кий суд правильно визначив, щ о вирішення спірної в даній с праві ситуації має здійснюва тись виключно в межах правов ідносин між позивачем та меш канцями гуртожитків.

Одночасно, судова колегія з азначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК Україн и особа, яка порушила зобов'яз ання, звільняється від відпо відальності за порушення зоб ов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслі док випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зок рема, недодержання своїх обо в'язків контрагентом боржник а, відсутність на ринку товар ів, потрібних для виконання з обов'язання, відсутність у бо ржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК Україн и передбачено, що учасник гос подарських відносин відпові дає за невиконання або ненал ежне виконання господарсько го зобов'язання чи порушення правил здійснення господарс ької діяльності, якщо не дове де, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопу щення господарського правоп орушення. У разі якщо інше не п ередбачено законом або догов ором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарс ько-правову відповідальніст ь, якщо не доведе, що належне в иконання зобов'язання виявил ося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто над звичайних і невідворотних об ставин за даних умов здійсне ння господарської діяльност і. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зо бов'язань контрагентами прав опорушника, відсутність на р инку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсут ність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України бор жник не звільняється від від повідальності за неможливіс ть виконання ним грошового з обов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 32 Господарського процесуаль ного кодексу України, доказа ми у справі є будь-які фактичн і дані, на підставі яких госпо дарський суд встановлює наяв ність чи відсутність обстави н, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші об ставини, які мають значення д ля правильного вирішення спо ру.

За змістом статті 33 Господа рського процесуального коде ксу України, обов'язок доказу вання та подання доказів роз поділяється між сторонами, в иходячи з того, хто посилаєть ся на юридичні факти, які обґр унтовують його вимоги і запе речення.

Статтями 34, 43 Господарського процесуального кодексу Укра їни передбачено, що докази по даються сторонами та іншими учасниками судового процесу ; обставини справи, які відпов ідно до законодавства повинн і бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватися іншими засобами доказування; госпо дарський суд оцінює докази з а своїм внутрішнім переконан ням, що ґрунтується на всебіч ному, повному і об' єктивном у розгляді в судовому процес і всіх обставин справи в їх су купності, керуючись законом й ніякі докази не мають для го сподарського суду заздалегі дь встановленої сили, а визна ння однією стороною фактични х даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої ви моги або заперечення, для гос подарського суду не є обов' язковим.

Отже, дослідивши обставини справи в сукупності з наявни ми у ній доказами й вищенавед еними нормами чинного законо давства, судова колегія пого джується з висновком суду пе ршої інстанції про те, що позо вна заява, з огляду на викладе ні в ній мотиви, не може бути з адоволена.

Враховуючи викладене, коле гія суддів апеляційного госп одарського суду приходить до висновку, що рішення господа рського суду Вінницької обла сті від 21.07.2010р. у даній справі є о бґрунтованим та законним, а т ому його слід залишити без зм ін.

Доводи ж апеляційної скарг и Товариства з обмеженою від повідальністю "Наш Дім" не є пе реконливими, спростовуються наведеним та не можуть бути п ідставою для скасування ріше ння суду першої інстанції, а т ому апеляційну скаргу слід з алишити без задоволення.

Зокрема, не приймаються суд овою колегією до уваги довод и Товариства з обмеженою від повідальністю "Наш Дім" в апел яційній скарзі щодо наявност і перед ним заборгованості у мешканців гуртожитків за сп ожиту ними електроенергію, о скільки договір на постачанн я електроенергії №1220 від 04.07.2007р. був укладений саме між сторо нами у справі - Товариством з о бмеженою відповідальністю "Н аш Дім" та Відкритим акціонер ним товариством АК "Вінницяо бленерго" в особі структурно ї одиниці "Вінницькі міські е лектричні мережі", а не з мешка нцями гуртожитків, й обов'язо к щодо оплати за спожиту елек троенергію за цим договором несе позивач, а не фізичні осо би-мешканці гуртожитку; до то го ж, ця обставина не впливає н а суть розгляду спору за тим п редметом, який визначив у дан ій справі позивач.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господ арського процесуального код ексу України, Житомирський а пеляційний господарський су д

П ОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 липня 2010 року у справі №7/96-10 зал ишити без змін, а апеляційну с каргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім", м. Вінниця - без задоволення.

2. Справу №7/96-10 повернути до г осподарського суду Вінницьк ої області.

Головуючий суддя

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд