Постанова

від 09.04.2024 по справі 229/272/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2902/24 Справа № 229/272/23 Суддя у 1-й інстанції - Рибкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

сторони справи

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», Міністерство освіти і науки України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача - 1 Державного вищогонавчального закладу«Донецький національнийтехнічний університет»на рішення Дружківського міськогосуду Донецькоїобластівід 11 грудня 2023 року, ухваленого суддею Рибкіною Н.М. у м.Дружківка, Донецької області, повний текст судового рішення складено 14 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

Представник позивача Деменкова Є.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди.

Просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2022 року по 01.11.2022 року в розмірі 54 522,40 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 15.11.2017 року по теперішній час ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі Коледж), що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 , витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №3770 2370 9883 8715, на посаді прибиральниці.

З квітня 2022 року позивачу не виплачується заробітна плата.

Даний факт підтверджується даними ІНДАНІ за спірний період. Позивач зверталась до відповідачів з приводу виплати їй заборгованості із заробітної плати, але заробітна плата залишається невиплаченою.

Так, відповіддю №1/9898-22 від 30.08.2022 р Міністерство освіти і науки повідомило позивача про те, що грошові кошти на виплату заробітної плати надані, але потрібно, щоб відповідні відомості подав Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» до МОН через свої структурні підрозділи, тобто, бездіяльність посадових відповідальних осіб з боку відповідачів призвела до виникнення заборгованості із сплати заробітної плати позивача.

Відповіддю №22/2478-03 від 09.09.2022 служба освітнього омбудсмена підтвердила факт того, що контроль за виконанням наказів про подальше функціонування закладу освіти належить до повноважень Міністерства освіти і науки України, відповідно до частини 2 ст.25, ч.1 ст.57-1 Закону України «Про освіту» відповідачі зобов`язані забезпечити здійснення працівникам заробітної плати, інших виплат, передбачених законом і локальними нормативними актами (колективним договором).

Відповідно до даних ІНДАНІ середньомісячна заробітна плата позивача період з 01.04.2022 року по 01.11.2022 року складає 6815,30 грн х 8 місяців, а всього 54 522,40 грн. Таким чином, зазначає, що відповідач Міністерство освіти і науки України не профінансував, а Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» не виплатив позивачу заробітну плату, тому просить стягнути з відповідачів солідарно вказану суму.

Оскільки відповідачі самоусунулися від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, то дана позиція спричинила додаткові незручності та душевні страждання для позивача.

Відповідно до лікарської довідки, позивач знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря з невиліковним діагнозом. Про хворобу позивача за місцем роботи достовірно відомо. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем прав позивача, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Заподіяння відповідачами шкоди позивачу, що виявилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких зазнав позивач у зв`язку із порушенням його прав, позбавлення права на отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для позивача в теперішньому стані, самоусунення відповідачів від вирішення питання по суті в досудовому порядку (перекладання обов`язків один на одного щодо організації виплати заробітної плати позивачу), вимагає від позивача вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни її нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачання часу та витрачання коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності позивачу, оскільки вона не отримувала заробітну плату, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачки 20 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. За надання юридичної допомоги нею понесені витрати в сумі 3000 грн., які також просить стягнути солідарно з відповідачів.

Крім того 19.10.2023 представником позивача подані до суду пояснення щодо незастосування судом до вимог про стягнення заробітної плати позовної давності, з яких вбачається, що строк для звернення до суду із позовом не сплинув, оскільки, відповідно до пункту першого прикінцевих положень глави ХІХ КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який закінчився 30 червня 2023 року, з позовом позивач звернулась 12.01.2023, тобто строки щодо звернення до суду з позовними вимогами не пропущено.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди задоволенні частково.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 39 033 ( тридцять дев`ять тисяч тридцять три) грн 08 коп, з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 6815 ( шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 30 грн.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 ( п`ять тисяч) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 ( дві тисячі п`ятсот ) грн 00 коп

Стягнуто зДержавного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»на користьдержави судові витрати в розмірі 1 342 ( одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьдержави судові витрати в розмірі 805 (вісімсот п`ять) грн 20 коп.

У задоволенні позову до Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди відмовлено.

Відповідач 1, Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час дії карантину, строки, визначені у статті 233 КЗпП України продовжуються на строк дії такого карантину, тобто що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до суду.

Вважає неправильним висновок суду про встановлення факту невиплати позивачу та часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 10.05.2022 по 31.10.2022 включно. Факт виконання позивачем як прибиральницею функціональних обов`язків має бути підтверджено виключно табелем обліку робочого часу. Позивачем не доведено, що в спірний період вона виконувала будь-які трудові обов`язки.

Відповідач наголошує на тому, що навчальний заклад тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету, який розташований у місті Луцьку, Волинської області, тому пояснення представник позивача, що остання в спірний період виконувала обов`яз`и прибиральниці, слід оцінювати критично, оскільки позивач не могла не усвідомлювати, що не виконує свої обов`язки у приміщенні, яке зруйновано, що в навчальному закладі відсутні інші працівники, відсутній безпосередній керівник.

Не погоджується відповідач і з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 01.11.2022 активних бойових дій в районі місцезнаходження ВСП БІФК ДонНТУ не проводилось, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та положенням наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309.

Скаржник звертає увагу на те, що наданими табелями обліку робочого часу підтверджено, що позивач не працювала і не виконувала ніякої роботи.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд не з`ясував чи було порушення прав працівника у сфері трудових відносин та які дії чи бездіяльність власника призвели до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв`язків.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий суд у рішенні не зазначив у чаму саме полягає співмірність і справедливість розміру витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача 1, відповідач -, Міністерство освіти і науки України, пролсить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог. Рішення в частині, де у задоволенні позову до МОН відмовлено залишити без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача 1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 №420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул.Софії Ковалевської, 29, м.Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану. (т.1, а.с.112).

До позовної заяви для підтвердження трудових відносин, позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 (т.3 а.с.163-171) та витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №2182 2484 3711 2100. ( т.1 а.с.80)

Як видно із записів №36,37 копії трудової книжки та витягу з реєстру застрахованих осіб позивач ОСОБА_1 у 2022 році знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на посаді прибиральниці, записи в трудовій книзі про її звільнення відсутні.

У відповіді ГУ ПФУ України в Донецькій області від 26.10.2023 року №0500-0704-8/91762 зазначено, що за інформацією, що міститься в реєстрі застрахованих осіб по ОСОБА_1 наявна інформація про суми нарахованого доходу за період з 11.2017 по 03.2022 страхувальником Відокремлений структурний підрозділ Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ Донецький національний технічний університет ( т. 3 а.с.172 ).

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2022 року №1/4444-22 «Про оплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).( т.1 а.с.115-117)

26.06.2022 року ОСОБА_1 зверталась до Ректора Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» із зверненням, в якому повідомляла про затримку в заробітній платі та просила надати контакти відповідальної особи за ведення табелю обліку робочого часу ( т.2 а.с.8)

З листа Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області від 18.08.2022 року №2565/401/02-2022 вбачається що заява ОСОБА_1 стосовно посадових осіб ДВНЗ ДонНТУ та ВСП Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ ДонНТУ зареєстрована до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та приєднана до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42022052610000022 від 22.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. (т.2 а.с.188)

Листом №22/2478-03 від 09.09.2022 року керівник Служби освітнього омбудсмена з приводу невиплати заробітної плати ОСОБА_1 був направлений запит до МОН для врегулювання даного питання ( т.2 а.с. 184)

30.08.2022 Листом №1/9898-22 Міністерство освіти і науки, у зв`язку із надходженням численних звернень з приводу переміщення співробітників та невиплати заробітної плати працівникам Бахмутського коледжу звернулось до ДВНЗ Донецький національний технічний університет та правонаступника коледжу - Відокремленого структурного підрозділу Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ ДНТУ з проханням терміново повідомити про стан справ з виконанням наказів МОН, вжиття заходів щодо забезпечення виплати заборгованих коштів та проінформувати заявників та МОН ( т.1 а.с.118).

З виписок з рахунку НОМЕР_3 відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м.Бахмуті Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479) за період з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року вбачається, що:

- 04.04.2022 (Термін сплати 05.04.2022р.) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420 ; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 р..» в сумі 525570,39;

-13.04.2022 (Термін сплати 14.04.2022р.) на рахунок відділення Вiддiлення ПУМБ в м.Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420 ; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 р. в сумі 150 550.94 ;

-28.04.2022 на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420 ; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 р.Т.сплати 28.04.2022р.» в сумі 17579,86;

-20.05.2022 здійснено банківську операцію по списанню коштів та по перерахуванню на рахунок Вiддiлення ПУМБ в м.Бахмут за кодом 2201420 ; 2282; З/плата за I половину 05.2022 р.Т.сплати 10.05.2022р. в сумі 351 487.35 грн. ( т.3 а.с. 213- 220 )

З реєстру № 49 від 05.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 4876,35 грн, ( т.3 а.с.239 зв-240 )

З реєстру № 51 від 14.04.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускних за квітень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 541,82 грн ( т. 3 а.с. 243 )

З реєстру № 72 від 23.05.2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ ПУМБ вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 1805,02 грн, ( т.3 а.с. 242).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених та оцінених доказів, наданих сторонами по справі, виходив з того, що відповідачем ДВНЗ Донецькийнаціональний технічнийуніверситет неспростовано фактперебування позивачау трудовихвідносинах звідповідачем тавиконання неюсвоїх трудовихобовязків, позивач не зобов`язана вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, не надано також і доказів звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується відомостями з ГУ ПФУ України в Донецькій області, відомостями з реєстру застрахованих осіб, копією трудової книжки, інформацією про виплату їй заробітної плати з АТ ПУМБ.

Суд першоїінстанції,встановивши всудовому засіданні,зі слівпредставника відповідачаДВНЗ ДонНТУ,що заробітнаплата ОСОБА_1 відповідачем виплаченапо 09.05.2023включно,навів урішенні власнийрозрахунок,відповідно довідомостей з витягу зреєстру застрахованихосіб Державногореєстру загальнообов`язковогодержавного соціальногострахування №3770237098838715,де зазначено,що щомісячнийрозмір заробітноїплати ОСОБА_1 незалежно відкількості робочихднів укалендарному місяцістановить однаковусуму 6815,30грн.,вирахував заборгованість по заробітній платі за 16 р.д. травня 2022 року в сумі 6815,30 / 22 р.д. х 16 р.д.= 4956,58 грн, та за 5 місяців, а саме з червня 2022 по жовтень 2022 включно: 6815,30 х5= 34076,50 грн, що разом складає 39 033,08 грн, з відрахуванням з цієї суми податків і зборів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, що були пов`язані з невиплатою заробітної плати, ,що позивач ще є опікуном недієздатної особи, здійснює за нею догляд, мешканка міста, де проходять активні бойові дії, в період воєнного стану позбавлена основного джерела доходів та, виходячи із виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив до стягнення на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

Відмовляючи позивачу у задоволенні її позовних вимог, заявлених до відповідача -2, Міністерства освіти і науки України, суд виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено, що Міністерством освіти і науки України вживалось всіх заходів, створювалось умови та механізми щодо належного виконання ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» своїх обов`язків по виплаті заборгованості по заробітній платі працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», та з того, що відповідач - 2 не є роботодавцем позивача, його вини у невиплаті заробітної плати позивачу судом не встановлено, тому відсутні підстави для задоволення позову до вказаного позивачем відповідача Міністерства освіти і науки.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, які належним чином обґрунтовані в оскаржуваному судовому рішенні та не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263, 264ЦПКУкраїни рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача -1, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.367ЦПКУкраїни під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог до відповідача 2 не оскаржується і у цій частині не переглядається.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що у період з 15.11.2017 року по теперішній час вона знаходиться в трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

Відповідно до ст.48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно до Закону України від 05.02.2021 №1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» роботодавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 та витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №2182 2484 3711 2100, якими встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 2022 році знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на посаді прибиральниці, записи в трудовій книзі про її звільнення відсутні.

Окрім того, у відповіді ГУ ПФУ України в Донецькій області від 26.10.2023 року №0500-0704-8/91762 зазначено, що за інформацією, що міститься в реєстрі застрахованих осіб по ОСОБА_1 наявна інформація про суми нарахованого доходу за період з 11.2017 по 03.2022 страхувальником Відокремлений структурний підрозділ Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ Донецький національний технічний університет (т. 3 а.с.172 ).

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата це винагорода, обчислена як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно з ч.1ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст.30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15.03.2022 № 2126-ІХ, що набув чинності 20.03.2022) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Колегія суддіввважає правильнимвисновок судупершої інстанції,що відповідачем-1,ДВНЗ Донецькийнаціональний технічнийуніверситет неспростовано фактперебування позивачау трудовихвідносинах звідповідачем тавиконання неюсвоїх трудовихобовязків, а позивач не зобов`язана вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, не надано також і доказів звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується відомостями з ГУ ПФУ України в Донецькій області, відомостями з реєстру застрахованих осіб, копією трудової книжки, інформацією про виплату їй заробітної плати з АТ ПУМБ.

Твердження відповідача ДВНЗ Донецький національний технічний університет про те, що в м.Бахмуті велись активні бойові дії і позивач не могла там виконувати будь-яку роботу у період з 01.04.2023 до 01.11.2023, були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, суд не взяв до уваги ці довиди, з огляду на те, Відокремлений структурний підрозділ Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ Донецький національний технічний університет територіально розташований на західній околиці міста по вул.Чайковського, 63. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, довколишні села поблизу Бахмута, наприклад, с.Іванград, яке розташоване на південному сході за 6 км від ВСП БІФК ДонНТУ, було окуповано 18.11.2022 року, селище Опитне, розташоване на півдні за 5 км від ВСП БІФК ДонНТУ, окуповане 17.02.2023 року, смт. Красна Гора (північ Бахмута) за 8,5 км від ВСП БІФК ДонНТУ -11.02.2023 року, с.Берхівка, с.Ягідне (північ Бахмута) за 4 км від ВСП БІФК ДонНТУ 27.02.2023 року.

Суд встановив, що станом на 01.11.2022 року активних бойових дій в районі місцезнаходження ВСП БІФК ДонНТУ не проводилось. Як зазначав представник позивача в судовому засіданні, позивач виходила та прибирала територію від наслідків ракетних обстрілів, від сміття та скла. Вказівок припинити працювати від керівництва Коледжу позивач не отримувала, хоча зверталася із заявами про надання щорічної відпустки та подальшої її роботи до в.о. директора БІФК Дон НТУ Ноженко І.В., ОСОБА_2 , ректора Дон НТУ, однак її звернення залишались без уваги.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.

Колегія суддів перевірила проведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості по заробітній платі і повністю погоджується, як з визначеним періодом стягнення, так і з розміром невиплаченої позивачу заробітної плати 39033,08 грн.

Постановою КМУвід25квітня2023року№383 строк дії карантину, встановленийПостановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236з 19 грудня 2020 року було продовжено до 30 червня 2023 року.

Позивач з позовом до суду звернулася у січні 2013 року, строк дії карантину наведеною вище Постановою КМУ було продовжено до 30 червня 2023 року, тому, висновок суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом є правильним, оскільки, відповідно до п.1глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а позивач звернулася до суду під час дії карантину.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода не може бути виміряна квитанціями чи матеріальними витратами на її послаблення.

Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Колегія суддів також повністю погоджується і з визначеним судом до стягнення розміром моральної шкоди, спричиненою позивачу, вважає його належним чином обґрунтованим, таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та не призведе до збачення позивача за рахунок відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача - адвокатом Деменковою Є.С. надано договір про надання правової допомоги від 17 жовтня 2022 року (т.3 а.с.196-197), ордер (т.3 а.с. 198), розрахункову квитанцію від 17.10.2022 року (т. 3 а.с. 181).

Відповідачі у відзиві та в судовому засіданні заявляли про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача до суду подано низку позовних заяв аналогічного змісту, відрізняються тільки дані позивача та прохальна частина, тому така позовна вимога підлягає зменшенню.

Суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи, враховуючи її значення для позивача, категорію справи, яка розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений адвокатом час, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2500 грн.

Колегія суддів і у цій частині повністю погоджується з висновком суду першої інстанці та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн, є достатніми, співмірними і справедливими у даноній справі.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів не знаходить підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача - 1 Державного вищогонавчального закладу«Донецький національнийтехнічний університет»залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міськогосуду Донецькоїобластівід 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: