Постанова

від 09.04.2024 по справі 235/3240/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3441/24 Справа № 235/3240/23 Суддя у 1-й інстанції - Філь О. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року, яке ухвалено суддеюФіль О.Є. у місті Покровськ Донецької області (повне судове рішення складено 08.01.2024), -

В С Т А Н О В И В

У грудні 2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (далі- ТОВ «Шахтобудівельна компанія») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, який загинув при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог позивачпосилався нате,що вона ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 1986року народження,який з грудня 2019 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» по 30 липня 2023 року, за вказаний період обіймав різні посади, в тому числі прохідником підземним з повним робочим днем в шахті. Під час виконання трудових обов`язків чоловік позивача ОСОБА_2 отримав смертельні травми в результаті нещасного випадку, які підтверджуються Актом розслідування цього випадку від 12 вересня 2023 року, згідно з формою Н-1/П. Згідно висновку комісії зі спеціального розслідування причин аварії, що сталася 30.07.2023 року о 19 годині 35 хвилин у північному конвеєрному штреку центральної панелі блока 11 ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» відповідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженогоПостановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 337груповий нещасний випадок, що стався 30.07.2023 року о 19 годині 35 хвилин з працівниками ТОВ «Шахтобудівельна компанія», в тому числі прохідником ПГПД № 5 ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом.

Просила стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди, завданої їй загибеллю чоловіка на виробництві 800000 грн. та розподілити судові витрати.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 3000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням, представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржене рішення скасувати і відмовити у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із рішенням суду, який стягнув розмір моральної шкоди із підприємства-відповідача без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Доводів щодо суті заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційна скарга не містить.

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 14).

З 04 грудня 2019 року ОСОБА_2 , згідно наказу № 1989, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» по 30 липня 2023 року, за вказаний період обіймав різні посади, в тому числі прохідником підземним з повним робочим днем в шахті (а.с. 16-20).

Під час виконання трудових обов`язків чоловік позивачки ОСОБА_2 отримав смертельну травму в результаті нещасного випадку, які підтверджуються Актом розслідування цього випадку від 12 вересня 2023 року, згідно з формою Н-1/П. (а.с. 22-31).

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 330 від 01.08.2023 року смерть потерпілого настала в результаті механічної асфіксії внаслідок здавлення органів грудної клітини та живота, удушення внаслідок засипання породою (а.с. 21).

Згідно висновку комісії зі спеціального розслідування причин аварії, що сталася 30.07.2023 року о 19 годині 35 хвилин у північному конвеєрному штреку центральної панелі блока 11 ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» відповідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженогоПостановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 337груповий нещасний випадок, що стався 30.07.2023 року о 19 годині 35 хвилин з працівниками ТОВ «Шахтобудівельна компанія», в тому числі прохідником ПГПД № 5 ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом (а.с.22-31).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи глибину моральних та душевних страждань, перенесених у зв`язку зі смертю чоловіка, вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки, в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 грн., без утримання податку та обов`язкових платежів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька на виробництві, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).\

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другоїстатті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»( даліЗакон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК Українипередбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК Українита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українив частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інтанції без змін як законе і обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» залишити без задоволення.

РішенняКрасноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: