Постанова

від 09.04.2024 по справі 213/5012/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3655/24 Справа № 213/5012/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство «Швидкісний трамвай»

розглянувши успрощеному позовномупровадженні, апеляційну скаргуКомунального підприємства «Швидкісний трамвай» на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року, яке ухвалено суддеюПоповим В.В. у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області (повне судове рішення складено 17.01.2024),

В С Т А Н О В И В

В листопаді 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» (далі- КП«Швидкісний трамвай»), в якому просив стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 536 000 грн. Позов обґрунтував тим, що 28 жовтня 2017 року внаслідок наїзду трамваю отримала численні травми голови, тулубу та ніжних кінцівок мати позивача ОСОБА_2 , від яких, перебуваючи на лікуванні у Криворізькій міський лікарні № 2, померла 31.10.2017. Смертю матері позивачу завдано моральної шкоди, оскільки він втратив останню близьку людину, яку дуже любив і поважав. Смерть матері є для нього незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть матері призвела до того, що він зазнав сильного нервового потрясіння. Моральні переживання з приводу втрати матері тривають у позивача по теперішній. У зв`язку з ушкодженням здоров`я він зазнає моральних страждань, тому просив стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду.

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з КП«Швидкісний трамвай» на користь ОСОБА_1 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з КП «Швидкісний трамвай» на користь держави судовий збір в розмірі 1200,00 грн.

Не погодившись із даним рішенням представник відповідача КП «Швидкісний трамвай» подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити рішення суду, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 50000 грн. На обґрунтування скарги, зазначив, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам розумності, виваженості, є завищеним, з огляду на відсутність вини водія транспортного засобу у настанні ДТП, у якій постраждала мати позивача, а також враховуючи наявність вини останньої як пішохода, яка порушила правила дорожнього руху.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити в викладених у скарзі підстав, змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру моральної шкодо до 50 000 грн., представника позивача ОСОБА_4 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 був сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серія НОМЕР_1 від 30.04.1975 /а.с.8/.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Інгулецьким відділом ДРАЦС 03.11.2017, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.3/.

01.11.2017 судово-медичним експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР» на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області була проведена експертиза по факту смерті ОСОБА_2 і зроблено висновок експерта № 1832, згідно з яким смерть настала від закритої тупої травми тіла, що супроводжувалось ушкодженням тканин, кісток та органів тіла, травматичною ампутацією лівої гомілки /а.с.4-7/.

Згідно з постановою слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 30.11.2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040230001942 від 29.10.2017 року по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 28.10.2017 року близько 18.00 год. на вул. Збагачувальна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу,закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушеннята у зв`язку зі смертю винної особи пішохода ОСОБА_2 . В постанові слідчого зазначено, що згідно із висновком авто технічної експертизи № 8/10.1/344 від 29.11.2017, водій трамваю № 475 ОСОБА_5 не мала технічної можливості зупинити керований нею трамвай до місця наїзду на пішохода. Невідповідностей вимогамПравил дорожнього рухуУкраїни, які могли б знаходитися в причинному зв`язку з даною подією ДТП - у діях водія ОСОБА_5 не вбачається /а.с.29-30/.

Відповідно до наданої відповідачем копії технічного журналу вагону № 475 КП «Швидкісний трамвай», вагон придатний до експлуатації, згідно з талоном технічного огляду від 13.10.2017, вагон № 475 справний /а.с.31, 32/.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 120000 грн, суд виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, а також роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та виховив з характеру і обсягу, глибини душевних і фізичних страждань, яких зазнав позивач. Зокрема, судом враховано, що внаслідок ДТП загинула мати позивача, найрідніша та його сама близька людина. Ця втрата для позивача є непоправною.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги суд правомірно врахував, що мати позивача, як пішоход порушила правила дорожнього руху, натомість вини водія транспортного засобу немає, проте шкода заподіяна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Позивач подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнямчи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимогичи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою про закриття кримінального провадження від 30.1.2017 слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040230001942 від 29.10.2017 року по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 28.10.2017 року близько 18.00 год. на вул. Збагачувальна в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу,закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення та у зв`язку зі смертю винної особи пішохода ОСОБА_2 . В постанові слідчого зазначено, що згідно із висновком автотехнічної експертизи № 8/10.1/344 від 29.11.2017, водій трамваю № 475 ОСОБА_5 не мала технічної можливості зупинити керований нею трамвай до місця наїзду на пішохода. Невідповідностей вимогамПравил дорожнього рухуУкраїни, які могли б знаходитися в причинному зв`язку з даною подією ДТП - у діях водія ОСОБА_5 не вбачається.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд маєвиходитиіз засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача КП «Швидкісний трамвай» обов`язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 120000 грн., який визначено судом з урахуванням принципів розумності і справедливості, й апеляційна скарга відповідачафактично не містить доводів щодо необгрунтованості такого розміру моральної шкоди.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргуКомунального підприємства«Швидкісний трамвай»залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: