Ухвала

від 27.03.2024 по справі 183/2369/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/435/24 Справа № 183/2369/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційною скаргою прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури, апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040250000813 відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клювинці Гусятинського району Тернопільської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, із покладенням на нього обов`язків у відповідності до ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Позов ОСОБА_10 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 400000 гривень (чотириста тисяч гривень).

Позов ОСОБА_10 в частині пред`явлених вимог до ТОВ «Страхова компанія «Кредо» та вимог до ОСОБА_9 в частині відшкодування матеріальної шкоди, - залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів та щодо розподілу судових витрат.

Як встановлено судом першої інстанції, 28 травня 2020 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 55 км/год, по автодорозі розташованій по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області , зі сторони вул. З.Білої, в напрямку вул. Гетьманська, де в цей час в районі будинку №50Б , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життя та здоров`я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу на велосипеді, з права наліво відносно руху автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Своїми діями водій ОСОБА_9 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України. Порушення вимог п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України водієм ОСОБА_9 знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої велосипедисту ОСОБА_11 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких 15 червня 2020 року о 10 годині 55 хвилин у реанімаційному відділені КЗ «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова» настала смерть потерпілого.

Дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник обвинуваченого в своїй апеляційній скарзі просить вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, мотивуючи такі вимоги тим, що сторона обвинувачення не довела у суді винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України поза розумним сумнівом та не надала належних та допустимих доказів щодо обставин зазначених в обвинувальному акті.

Щодо висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, то захисник в своїй апеляційній скарзі вважає, що такі висновки суду побудовані на доказах, які є неналежними та недопустимими (зокрема, висновки №СЕ-19/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року, №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 від 25 січня 2022 року, №КСЕ-19/117-22/7033 від 30 червня 2022 року, протокол огляду місця події від 21 листопада 2021 року), оскільки в них вказано вихідні дані швидкості руку автомобіля та виміри відстані між двома електроопорами, які не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому, захисник обвинуваченого вказує, що судом першої належним чином не було надано оцінку висновку експертів Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30 червня 2022 року №КСЕ-19/117-22/7033, отриманий стороною захисту після завершення досудового розслідування, у якому проведене експертне дослідження всіх ймовірних варіантів розвитку ДТП з урахуванням всіх матеріалів досудового розслідування, в тому числі сталих сповільнених автомобіля обвинуваченого, з визначенням швидкості даного автомобіля з урахуванням віддалення електроопор від краю проїзної частини, а також відстанню між ними вздовж краю проїзної частини, відповідно до вказаного висновку експерта вбачається, що у 48 випадках проведених експертних досліджень будь-яких невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням ДТП, в тому числі з урахуванням порушень водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.4, 12.9 б) ПДР України, не вбачається.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, мотивуючи такі вимоги тим, що призначене судом покарання через свою м`якість не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, наслідкам вчиненого злочину, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого.

Представник потерпілого в своїй апеляційній скарзі просить вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 286 КК України в частині цивільного позову та призначеного покарання - змінити. Призначити обвинуваченому за вчинений злочин покарання із його реальним відбуттям, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 , ТОВ "СК "Кредо", стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 1943324,00 грн., матеріальну шкоду в розмірі 68301,60 грн, стягнути з ТОВ"СК "Кредо" на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 56676,00 і моральну шкоду в розмірі 56676,00 грн.

Також, представник потерпілого просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог адвокат потерпілого вказує на те, що призначене судом першої інстанції покарання є занадто м`яким та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченого.

Щодо залишення цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_9 , ТОВ "СК "Кредо" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, то адвокат потерпілого вважає такі висновки безпідставними та необґрунтованими, зокрема, адвокат вказує, що позивачем до позову було надано повний пакет документів, який підтверджує всі фактично понесені збитки.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений подану з їх сторони апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній. Проти задоволення апеляційних скарг представника потерпілого та прокурора заперечували.

Прокурор свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити та призначити обвинуваченому більш суворе покарання, аніж обрано місцевим судом. Проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого прокурор заперечував, вважав, що вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.

Представник потерпілого підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора щодо призначення більш суворого покарання обвинуваченому, проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого представник потерпілого заперечував, посилався на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, що передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.

Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно переглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вимоги вищевказаних норм закону судом першої інстанції не були виконані в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд першої інстанції, в порушення закладених у зазначеній нормі закону завдань, не провів стосовно ОСОБА_9 повний та неупереджений судовий розгляд, вимог кримінального процесуального законодавства України належним чином не дотримався.

Так, суд першої інстанції на підтвердження доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України посилався на досліджені в ході судового провадження письмові докази, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 травня 2020 року про внесення відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення за №12020040250000813 відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 травня 2020 року разом із схемою та фототаблицями до нього; протокол огляду велосипеду марки «Україна» синьо-блакитного кольору від 28 травня 2020 року; протокол огляду речей від 08 липня 2020 року - автомобіля марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипеду марки України; протокол огляду автомобіля від 10 серпня 2020 року, проведеного за участю експерта ОСОБА_12 , під час якого з`ясовано колісну базу автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; протокол проведення слідчого експерименту від 02 серпня 2021 року за участю свідка ОСОБА_9 ; протокол огляду місця події від 12 листопада 2021 року - ділянки місцевості, розташованої праворуч від проїзної частини по вул. Сучкова зі сторони вул. З.Білої в напрямку вул. Гетьманської в м. Новомосковську, напроти будинку № 29 по вул. Сучкова.

А також, на покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та висновки судової експертизи технічного стану транспортних засобів №19/104-9/2/805, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України 10 липня 2020 року, судової транспортно-трасологічної експертизи №19/104-9/2/811, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України 27 липня 2020 року, судової експертизи обставин та механізму ДТП від 30 серпня 2021 року №СЕ-91/104-21/27215-ІТ, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066, складений Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» та судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертизи» ДОР».

Окрім цього, в ході судового провадження судом першої інстанції було досліджено речові докази: автомобіль марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений 28 травня 2020 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди; диск з відеоінформацією з камери відеоспостереження, розташованої в бізнес центрі «Присамарський» по вул. Сучкова, 29 в м. Новомосковську , отриманий на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів; відеоінформацію з карти пам`яті «Кінгстон», на якому мається відеозапис з моментом ДТП, камери відеореєстратора автомобіля марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отриманий на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів.

Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищенаведені докази та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що ОСОБА_9 28 травня 2020 року, керуючи технічно справним автомобілем «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 55 км/год., грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу на велосипеді, з права наліво відносно руху автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Однак, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними та такими, що ґрунтуються на неповному судовому розгляді, в ході якого залишились невстановленими обставини кримінального провадження, які мають істотне значення для прийняття остаточного судового рішення, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції в ході судового провадження було визнано недопустимими та неналежними ряд таких письмових доказів як висновок комплексної судової фото-технічної експертизи №9-484/25/75 від 10 липня 2020 року, слідчі експерименти за участі свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 09 липня 2020 року та 20 липня 2020 року, разом із протоколами, складеними за результатом вказаних слідчих дій, висновок комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відео, звукозапису №16846/16847/3191/3192 від 25 лютого 2021 року, висновок експертизи дослідження механізму та обставин ДТП №СЕ-19/104-22/11597-ІТ від 17 травня 2022 року.

В свою чергу, в якості належних та допустимих доказів в основу обвинувального вироку було покладено такі письмові докази як висновок судової експертизи технічного стану транспортних засобів №19/104-9/2/805 від 10 липня 2020 року, висновок судової транспортно-трасологічної експертизи №19/104-9/2/811 від 27 липня 2020 року, висновок експерта №СЕ-91/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року та висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 від 25 січня 2022 року.

При цьому, як вбачається із досліджених судом першої інстанції та покладених в основу обвинувального вироку висновків судових експертів №19/104-9/2/805 від 10 липня 2020 року та №19/104-9/2/811 від 27 липня 2020 року жодним із них не встановлено ані швидкість руху автомобіля обвинуваченого в момент наїзду на потерпілого, ані механізм спричинення ДТП, що є важливим для встановлення фактичних обставин кримінального провадження та з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченого та наслідками ДТП, а відтак і для висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Натомість встановлюючи фактичні обставини кримінального провадження, зокрема, механізм спричинення ДТП та швидкість руху транспортного засобу обвинуваченого суд першої інстанції посилався як на допустимі докази на висновок експерта №СЕ-91/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року та висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 від 25 січня 2022 року.

Однак, визнаючи такі докази належними та допустимими суд першої інстанції без належної оцінки залишив той факт, що при складенні висновку та проведенні експертного дослідження №СЕ-91/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року експертом за вихідні дані було взято покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , надані ними в ході проведення слідчих експериментів за їх участі, висновок комплексної судової фото-технічної експертизи №9-484/25/75 від 10 липня 2020 року та висновок комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відео, звукозапису №16846/16847/3191/3192 від 25 лютого 2021 року, які були визнані судом першої інстанції неналежними та недопустимими доказами. Тобто, судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, як один із належних та допустимих доказів, покладено висновок експерта фактично побудований на підставі усіх вихідних даних, визнаних судом недопустимими та неналежними письмовими доказами, що свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства України, зокрема положень ст. ст. 84-94 КПК України та суперечливість висновків суду один одному.

При цьому, слід звернути увагу, що при проведенні експертного дослідження №СЕ-19/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року, експертом застосовувалась задана слідчим швидкість руху автомобіля обвинуваченого 40 км/год., взята відповідно до показів свідка ОСОБА_14 наданих під час проведення слідчого експерименту (визнаних місцевим судом неналежними доказами) та встановлених висновком комплексної судової фото-технічної експертизи №9-484/25/75 від 10 липня 2020 року (визнаного судом першої інстанції недопустимим доказом) мінімальних швидкостей - 34,3 км/год. та 36,68 км/год., які розраховані на стадії застосування екстреного гальмування та значного сповільнення автомобіля, експерт дійшов висновку, що при параметрах швидкостей автомобіля перед виникненням небезпеки водієві ОСОБА_9 - 34,3 км/год., 36,68 км/год. та 40 км/год., останній мав технічну змогу зупинити автомобіль до лінії руху велосипедиста, а тому порушив вимоги п. 12.3 ПДР України.

Водночас, взяті до уваги експертом при проведенні експертизи 19/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року вихідні дані швидкості руху 34,3 км/год., 36,68 км/год. та 40 км/год. вочевидь не відповідають швидкості автомобіля з якою рухався автомобіль до того як водієві ОСОБА_9 виникла небезпека для руху, яка відповідно була більшою до застосування ним гальмування та яку у обвинувальному акту заявлено - 55 км/год., про що зазначала сторона захисту як під час судового провадження, так і під час апеляційного перегляду, з чим колегія суддів погоджується, вважає такі доводи слушними та залишеними місцевим судом без належної оцінки.

В свою чергу, допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_15 , який проводив експертизу №СЕ-19/104-21/27215-ІТ від 30 серпня 2021 року, підтвердив, що прийняті ним висновки категоричні лише при досліджених ним швидкостях автомобіля 34,3 км/год., 36,68 км/год. та 40 км/год., а тому у разі встановлення іншої швидкості автомобіля потребується нове експертне дослідження.

Окрім того, як вбачається із дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду місця події від 12 листопада 2021 року, слідчий між двома електроопорами виміряв відстань 18,33 м та схематично вказав їх на одній відстані від краю проїзної частини, тобто на одній паралельній до краю дороги. В подальшому, із дослідженого судом першої інстанції відеозапису слідчого експерименту від 02 травня 2022 року з підозрюваним ОСОБА_9 , проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_12 , який проводив заміри, вбачається, що відстань між електроопорами становить 18,25 м., при цьому відстань від правого краю проїзної частини до першої електроопори склала 1,86 м., а від правого краю проїзної частини до другої електроопори - 3,75 м. Тобто, в даному випадку вбачається невідповідність даних щодо відстані між електроопорами та їх країв від краю проїзної частини дороги, що є суттєвим для подальшого проведення експертних досліджень з метою з`ясування швидкості руху автомобіля обвинуваченого, механізму ДТП і як наслідок наявності в діях останнього причинно-наслідкового зв`язку із ДТП.

Вищевказаним обставинам суд першої інстанції відповідної оцінки не надав, розбіжності у вказаних даних в ході судового провадження не усунув.

Натомість, суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 від 25 січня 2022 року, відповідно до якого при визначенні швидкості руху автомобіля ОСОБА_9 шляхом дослідження відеозапису відеореєстратора взята відстань між електроопорами - 18,33 м, яка відповідно до проведеного слідчого експерименту та зроблених експертом замірів могла складати відстань - 18,25 м, при цьому експертом не враховувалось різне віддалення даних електроопор від краю проїзної частини 1,86 м та 3,75 м, що прямим чином вплинуло на збільшення пройденої автомобілем відстані за конкретний час, а відтак і на збільшення швидкості автомобіля та виміру його швидкості руху. Поміж цього, слід звернути увагу, що експертом при проведенні даного дослідження не враховано похибку в один кадр до часу руху велосипедиста, зазначену як близько 2,9 м, що також могло звузити параметри дослідження та обмежити обмежили можливість встановлення більш точних здобуваємих параметрів, а також, використано експертом табличні величини сповільнення аналогічного транспортного засобу та не взято до уваги здобуті експериментальним шляхом фактичні сповільнення конкретного автомобіля Renault Trafic р/н НОМЕР_1 в конкретних дорожніх умовах, що також могло вплинути на точність висновків.

В свою чергу, допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_16 вказав, що експериментальні сповільнення автомобіля йому у вихідних даних слідчим не задавались та він прийняв табличні величини для аналогічної категорії транспортних засобів, але застосування при проведенні такої експертизи експериментальних сповільнень конкретного автомобіля в умовах як при ДТП буде точнішим для прийняття остаточних висновків.

Крім того, під час допиту експерт ОСОБА_16 підтвердив суду першої інстанції, що розташування другої за ходом руху автомобіля електроопори на більшій відстані від правого краю проїзної частини аніж першої, може вплинути на точність розрахунків швидкості автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 , але таких відомостей про різне розташування електроопор йому постановою слідчого не задавалось.

Відповідно до всіх досліджених судом першої інстанції письмових доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 від 25 січня 2022 року є єдиним експертним дослідженням, яке визначило швидкість руху автомобіля ОСОБА_9 - 55 км/год, зазначивши невідповідність дій водія ОСОБА_9 до вимог п.п.12.3,12.4, 12.9 б) ПДР України, які перебувають у причинному зв`язку з ДТП, при цьому зроблених без врахування даних щодо розбіжностей у відстанях електроопор, що як зазначив експерт під час його допиту судом є важливим для розрахунків швидкості руху автомобіля ОСОБА_9 , покладеним в основу обвинувального вироку та висновків суду щодо беззаперечної доведеності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Додатково, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, на те, що визнаний допустимим доказом та покладений в основу обвинувального вироку висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 від 25 січня 2022 року був проведений судовий експертом з використанням запису з відео реєстратора автомобіля обвинуваченого, який в ході судового провадження був визнаний місцевим судом недопустимим доказом, як і відеофайл з моментом ДТП з камери відеоспостереження бізнес-центру "Присамарський", що також свідчить про суперечливість висновків суду одне одному, обґрунтованих письмовими доказами, побудованих на вихідних даних, визнаних судом першої інстанції недопустимими, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо визнання судом першої інстанції слідчих експериментів проведенихза участі свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 09 липня 2020 року та 20 липня 2020 року, разом із протоколами до них неналежними письмовими доказами, а саме, визначаючи такі докази неналежними суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі докази не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Водночас, обґрунтувань та підстав, з яких суд першої інстанції дійшов до таких висновків, враховуючи те, що вказані свідки є безпосередніми очевидцями ДТП, які бачили момент наїзду на потерпілого та вказували можливу швидкість руху автомобіля обвинуваченого, тобто, надавали якісь відомості з приводу обставин ДТП, які в подальшому перевірялись органом досудового розслідування шляхом призначення ряду судових експертиз, мотивувальна частина вироку суду не містить, тобто, суд фактично обмежився фразою щодо неналежності таких доказів, не надавши їм належної оцінки та виключивши їх в якості письмових доказів.

Отриманим судом першої інстанції в ході безпосереднього допиту показам свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо обставин ДТП оцінки в мотивувальній частині рішення суду, також, надано не було, суд фактично перелічив отримані покази, не навівши у рішенні мотивувань щодо узгодженості або неузгодженості цих показів із іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 суд першої інстанції беззаперечно не встановив такі важливі для з`ясування обставин справи дані, як швидкість руху автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 та механізм спричинення ДТП, а лише обмежився відображеною в обвинувальному акті прокурором приблизною швидкістю руху автомобіля - 55 км/год., підтвердженою висновком судового експерта, проведеного на підставі суперечливих даних щодо відстані розміщення електроопор, що в свою чергу суттєво впливає на проведення експертного дослідження, як особисто підтвердив експерт, та на підставі вихідних даних визнаних судом першої інстанції недопустимими доказами в даному кримінальному провадженні, що свідчить про неповноту судового провадження, зокрема, залишення судом першої інстанції невстановленими фактичних обставин кримінального провадження, які є суттєвими для прийняття остаточного судового рішення. Механізм ДТП судом першої інстанції взагалі залишився належним чином невстановленим з огляду на те, що ряд судових експертиз щодо механізму ДТП, проведених на підставі зібраних органом досудового розслідування вихідних даних, як і самі вихідні дані, були визнані судом першої інстанції неналежними та недопустимими доказами.

Колегія суддів позбавлена можливості усунути вказані розбіжності, з`ясувати всі обставини справи та дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази, оскільки такі обставини, зокрема швидкість руху обвинуваченого, дані відстані електроопор та механізм ДТП, не були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції.

Щодо доводів сторони захисту про ненадання місцевим судом належної оцінки поданим ними висновку Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №КСЕ-19/117-22/7033 від 30 червня 2022 року, то такі доводи підлягають перевірці судом першої інстанції під час нового розгляду судом першої інстанції.

Таким чином, з огляду на встановлені порушення судом першої інстанції вимоги кримінального процесуального законодавства України, наявність суперечностей у висновках суду першої інстанції та припущень, наявність нез`ясованих та належним чином не перевірених обставин кримінального провадження, які залишись поза належною увагою суду при оцінці письмових доказів і показів свідків та мають суттєве значення для повного, неупередженого, всебічного та об`єктивного розгляду кримінального провадження і прийняття остаточного рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури, адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4