Рішення

від 08.04.2024 по справі 308/21544/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/21544/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості зазаробітною платою та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»про стягнення заборгованості зазаробітною платою та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Мотивуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що вона працювала в ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та на день звільнення обіймала посаду провідного інженера Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Наказом ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою № 9-к від 31.03.2023 року її звільнено з посади провідного інженера грунтової лабораторії Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 31 березня 2021 року. Зазначає, що день звільнення був її останнім робочим днем.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України з нею при звільненні не проведено повного розрахунку всіх сум, що належать їй від підприємства.

Позивач зазначає, що при звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі , яка виникла за час її роботи на підприємстві, розмір якої згідно довідки про заробітну плату та заборгованість по заробітній платі, виданої Державним підприємством «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 01.12.2023 р. за №01-16/114 ОСОБА_1 , становить 3151,02 грн.

Зазначає, що між позивачем та відповідачем немає спору про розмір сум належних їй при звільненні.

Вважає, що з огляду на затримку відповідачем проведення з нею розрахунку при звільненні, відповідач підлягає відповідальності за ч.1 ст. 117 КЗпП України в редакції діючій на час її звільнення без обмеження шестимісячним строком з 01.04.2021 до 19.07.2022 до дати набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Позивач зазначає, що її середньоденний заробіток у розрахунковому періоді складатиме (3950,74 грн. + 3821,60 грн.) / (19 роб. днів у січні 2021 р. + 20 роб. днів у лютому 2021 р.) = 7772,34 грн. / 39 роб. днів = 199,29 грн.

Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 р. по 18.07.2022 р. (включно) складатиме 199,28*328 робочих днів ( в.т.ч. 22 дні у квітні 2021 р., 18 днів у травні 2021 р., 20 днів у червні 2021 р., 22 дні у липні 2021 р., 21 день у серпні 2021 р., 22 дні у вересні 2021 р., 20 днів у жовтні 2021 р., 22 дні у листопаді 2021 р., 22 дні у грудні 2021 р., 19 днів у січні 2022 р., 20 днів у лютому 2022 р., 23 дні у березні 2022 р., 21 день у квітні 2022 р., 22 дні у травні 2022 р., 22 дні у червні 2022 р., та 12 днів у липні 2022 р.)=65367,12 грн.

Оскільки при звільненні повного розрахунку з нею проведено не було, з посиланням на норми ст.ст. 116,117 КЗпП України, просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь: заборгованість із розрахунку при звільненні у розмірі 3151,02 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 р. по 18.07.2022 р. (включно) у сумі 65367,12 грн., судові витрати в сумі 1073,60 грн.

Виклад позицій сторін по справі:

У судове засідання представник позивача та позивач не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку. Надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі відповідача за наявними матеріалами. Проти позовних вимог не заперечують.

Заяви, клопотання: 11.01.2024 року представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

18.01.2024 року представник позивача подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

12.02.2024 року представник позивача подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

29.03.2024 року представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

11.12.2023 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_1 з ДП '' Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою '' перебувала у трудових відносинах на посаді провідного інженера грунтової лабораторії.

Судом встановлено, що наказом голови комісії з припинення діяльності ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_2 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » №9-К від 31.03.2021 року було звільнено ОСОБА_1 провідного інженера грунтової лабораторії 31 березня 2021 року у порядку переведення для подальшої роботи в Закарпатській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» згідно п.5 ст.36 КЗпП України.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 3151,02 грн. Розмір заборгованості із заробітної плати підтверджуєтся даними довідки ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою №01-16/114 від 01.12.2023 р.

Згідно довідки виданої ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №01-16/114 від 01.12.2023 р. ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату:

-За січень 2021 року у розмірі 3950,74 грн;

-За лютий 2021 року у розмірі 3821,60 грн;

-За березень 2021 р. у розмірі 3914,30 грн.

Згідно розрахункукомпенсації середньомісячногозаробітку зазатримку повногорозрахунку призвільненні ОСОБА_1 виданої ДП«Закарпатський науково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»за періодзатримки із01.04.2021року по18.07.2022року,встановлено, ОСОБА_1 булонараховано заробітнуплату: засічень 2021року урозмірі 3950,74грн; за лютий 2021 року у розмірі 3821,60 грн., кількість робочих днів за останні два місяці 39, середньоденна заробітна плата становить 199,29 грн., кількість робочих днів періоду затримки 328, сума компенсації середнього заробітку становить 65 3647,12 грн.

Згідно запису наявному у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 13.05.1982 р. встановлено, що ОСОБА_1 31.03.2021 року було звільнено у порядку переведення для подальшої роботи в Закарпатській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» згідно п.5 ст.36 КЗпП України.

Нормативно-правове обґрунтування :

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У статті 2 КЗпП України також закріплено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Характер трудових відносин між працівником і роботодавцем виявляється у тому, що працівник зобов`язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці (ст.21 КЗпП).

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі ст. 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої, (яка діяла в даній редакції на момент звільнення) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, якневиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( в редакції статті, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі№ 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону№ 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду надала висновок про визначення тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), а також Верховний Суд України зробив такий висновок у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.

Згідно ст. 233КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Згідно довідки про нараховану заробітну плату виданої ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №01-16/114 від 01.12.2023 р. вбачається, що така видана ОСОБА_1 01.12.2023 року.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченаст. 117 КЗпП Українивідповідальність.

На час звільнення позивача відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не була обмежена в часі .

Однак, з набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» , який набрав чинності 19.07.2022, текст ст. 117 КЗпП України викладено в новій редакції.

З набранням чинності вищевказаним законом, ч.1 ст. 117 КЗпП України визначає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, з огляду на затримку відповідачем проведення розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні, відповідач підлягає відповідальності за ч.1 ст. 117 КЗпП України в редакції діючій на час звільнення ОСОБА_1 , тобто без обмеження шестимісячного строку з 01.04.2021 до 19.07.2022 до дати набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від роботодавця, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах № 6-76цс14 від 02.07.2014 року, № 6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 117 цього Кодексу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 з відповідними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки виданої ДП '' Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою '' №01-16/114 від 01.12.2023 р. про нараховану та виплачену заробітну плату за період двох місяців, що передували даті звільнення заробітна плата ОСОБА_1 : за січень2021складає 3950,74грн.,а залютий 2021складає 3821,60грн.,загальна сумаскладає - 7772,34грн.В січні2021-19робочих днів,в лютому20робочих днів,тому середнязаробітна плата позивача за один день складає: (3950,74 грн + 3821,60 грн): ( 19 р.д. + 20 р.д.) = 199,29 грн.

Таким чином,кількість днівза часзатримки розрахункупри звільненніпозивача заперіод з01.04.2021по 18.07.2022(згіднорозрахунку компенсації)складає 328робочих днів.А відтак,сума середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку становить:199,29грн *328=65367,12грн (шістдесятп`ять тисячтриста шістдесятсім гривень12коп.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зурахуваннямвикладеногопозовнівимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості зазаробітною платою та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до задоволення.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних усправі доказів.Жодендоказ немає длясудунаперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

Європейськийсудзправ людини вказав,щоп.1статті6 Конвенціїзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, алеце не може сприйматисьяквимоганадавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можутьбутирізнимив залежності відхарактеру рішення. Крімтого,необхідно брати доуваги,міжіншим, різноманітність аргументів,які сторона може представити всуд, тавідмінності,якііснуютьудержавах-учасницях, зоглядуна положення законодавства, традиції, юридичнівисновки, викладення та формулювання рішень. Такимчином, питання, чивиконавсудсвій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6Конвенції,можебути визначенотількиу світліконкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00,§23, ЄСПЛ, від 18липня2006року).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячизпринципупроцесуального рівноправ`ясторін, тавраховуючи обов`язок кожної сторонидовеститіобставини,наяківонапосилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірністьта достатність кожного доказуокремо,а такождостатністьі взаємнийзв`язок в їх сукупностізасвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному, повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженню наявниху справі доказів, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, з огляду на відсутність заперечень зі сторони відповідача проти позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки Суду щодо позовної заяви та задоволення позовних вимог , у порядку частин першої статті 141 ЦПК України, з відповідача за позовом на користь позивача підлягає стягненню фактично сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1073,60 грн.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13,14,82,206,223,259,263-265, 268, 352,354ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості зазаробітною платою та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (місце знаходження: 88003, м. Ужгород, вул.Яроцька, буд.5-А, ЄДРПОУ 00698897) на користь ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості зазаробітною платою у розмірі 3151,02 грн.(три тисячі сто п`ятдесят одна гривня 02 коп.).

Стягнути з Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (місце знаходження: 88003, м. Ужгород, вул.Яроцька, буд.5-А, ЄДРПОУ 00698897) на користь ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2021 р. по 18.07.2022 р. (включно) у сумі 65367,12 грн. (шістдесят п`ять тисяч триста шістдесят сім гривень 12 коп.).

Стягнути з Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (місце знаходження: 88003, м. Ужгород, вул.Яроцька, буд.5-А, ЄДРПОУ 00698897) на користь ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику)учасників справи,апеляційнаскарганарішення судуподаєтьсяпротягомтридцяти днівз дня складенняповного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови судуапеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйомуповногорішення(п.1 ч.2ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач Державне підприємство «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (місце знаходження: 88003, м. Ужгород, вул.Яроцька, буд.5-А, ЄДРПОУ 00698897);

Дата складання повного тексту судового рішення - 08.04.2024 року .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца