Постанова

від 09.04.2024 по справі 181/2138/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3745/24 Справа № 181/2138/23 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л.Ф Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Землетрейд» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Першотравенська окружнапрокуратура Дніпропетровськоїобласті звернулася в суд з позовом в інтересах держави в особі Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дніпропетровська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Землетрейд» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Одночасно з позовною заявою, Першотравенською окружною прокуратурою Дніпропетровської області подана заява про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 площею 30,0000 га; та заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 площею 30,0000га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки; заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 площею 30,0000га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Заява обґрунтовувалась тим, що Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19 березня 2002 року № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Сухий Бичок», розташований у Межівському районі Дніпропетровської області.

Рішенням голови Дніпропетровської обласної ради «Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» від 21 жовтня 2011 року № 179-9/VI на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області створено ландшафтний заказник місцевого значення «Сухий Бичок», який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади. Відповідно до рішення обласної ради «Про програму формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської області на 2006-2015 роки» від 22 березня 2006 року № 768-37/IV, Законів України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 року № 1864-IV, «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 року № 1989-III ландшафтний заказник місцевого значення «Сухий Бичок»» входить до екомережі, яку створено на території Дніпропетровській області. До його складу включені землі лісового та водного фонду, а також землі природоохоронного призначення (пасовища), що займають прибережні ділянки. Загальна площа ландшафтного заказника «Сухий Бичок» становить 1278,7 гектара.

Разом з тим установлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі ГУ Держгеокадастр), попри вимоги природоохоронного законодавства, затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів. В подальшому, ТОВ «Землетрейд» уклало ряд договорів купівлі-продажу земельних ділянок та набуло право приватної власності на такі.

Після укладення договорів й оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки на підставі технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 11 січня 2023 року відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за результатами об`єднання вищевказаних земельних ділянок в одну за ТОВ «Землетрейд» зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 загальною площею 30,0000га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2716661512226).

В подальшому, між ТОВ «Землетрейд» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2023 року, зареєстрований в реєстрі за № 1854, земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 загальною площею 30,0000га, що підтверджується рішенням приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. про державну реєстрацію права власності від 12 жовтня 2023 року № 69722412 згідно договору купівлі-продажу № 1854 від 12 жовтня 2023 року.

При цьому, вказану земельну ділянку надано у власність та здійснено подальший продаж як землі сільськогосподарського призначення.

Водночас, як вбачається з висновку спеціаліста від 14 листопада 2023 року № 35-19/147 проректора з НП, НВ роботи та ПР, кандидата технічних наук, доцента, професора кафедри геодезії НТУ «Дніпровська політехніка» та долучених картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111, яка наразі зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , сформована та розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Сухий Бичок», площею 30,0000га. За результатами наукового вивчення цього питання шляхом співставлення площі земельної ділянки із зоною охоронюваного ландшафту в ідентичному масштабі спеціаліст підтвердив накладення площі земельної ділянки із кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 та вказаної охоронюваної зони.

Детальне правове та фактичне обґрунтування незаконності перебування спірної земельної ділянки у приватній власності наводиться прокурором у позовній заяві.

Факт державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку формально наділяє його передбаченими законодавством правомочностями щодо цієї ділянки.

Оскільки зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду,- права її законного власника Держави,- вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до комунальної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики.

У зв`язку з цим заявник вбачав необхідність в забезпеченні поданого позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо даної земельної ділянки, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 площею 30,0000 га, розташовану на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 площею 30,0000га, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки.

Заборонено державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 площею 30,0000га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклав вимогу про скасування ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що правові підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено необхідність забезпечення позову у вказаний спосіб, підтверджено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, тому суд дійшов висновку про необхідність забезпечення у вищевказаний спосіб виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є оскарження позивачем факту реєстрації за ТОВ «Землетрейд» земельної ділянки з кадастровим номером 1222683300:01:003:0111 загальною площею 30,0000га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 2716661512226), яке в подальшому відчужило його ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1854.

У позовній заяві прокурор, зокрема, вимагав повернути спірну земельну ділянку на користь Слов`янської об`єднаної територіальної громади в особі Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, позовні вимоги обґрунтовував тим, що в особи право власності зареєстроване без належних правових підстав.

Як вбачається з вимог заяви про забезпечення позову, прокурор вимагав забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, а також заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із спірною земельною ділянкою, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки та заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Заява про забезпечення позову, зокрема, обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду, яка надана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства перебуває на території ландшафтного заказника місцевого значення «Сухий Бичок» де зростають види рослин та знаходяться тварини, які занесені до Червоної книги України.

Створення ландшафтного заказника місцевого значення «Сухий Бичок» мало на меті охорону об`єктів Червоної книги України, які перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної книги України, а не надання їх для здійснення сільського господарства. Використання спірної земельної ділянки у сільськогосподарських цілях може привести до знищення червонокнижних рослин.

ОСОБА_1 , як власник землі, може використовувати спірну земельну ділянку у сільськогосподарських цілях на власний розсуд (розорювати, обробляти, здійснювати посів сільськогосподарських культур тощо). Вказане може привести до пошкодження або знищення території природно-заповідного фонду та спричинити негативні екологічні наслідки.

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Слов`янської сільської ради, призвести до пошкодження об`єкта природно-заповідного фонду через розорювання, засівання, псування та використання всупереч режиму, встановленому для територій заповідного фонду, зміни власника спірного майна.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної земельної ділянки, який існує, принаймні на час виникнення спору, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини другої статті 149 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги даний факт не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку є непропорційним втручанням держави у мирне володіння відповідачем його майном, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки оцінюючи пропорційність втручання у володіння майном особи та задоволення суспільного інтересу як мети такого втручання, суд першої інстанції врахував, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням відповідача у праві розпорядження вказаним майном, спір щодо земельної ділянки є реальним і носить майновий характер, а відсутність відповідного обтяження може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору. Обрані заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору та відповідають позовним вимогам. Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може призвести до настання незворотних наслідків для об`єкта природно-заповідного фонду через розорювання, засівання, псування та використання всупереч режиму, встановленому для територій заповідного фонду.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року.

Судді: