Постанова

від 09.04.2024 по справі 185/357/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3679/24 Справа № 185/357/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Павлоградська міська рада, Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності, -

в с т а н о в и л а:

У січні2024року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Павлоградська міська рада, Перша Павлоградська ДНК, про визначення розміру часток у праві спільної часткової власності

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року повернуто позов ОСОБА_1 .

Не погодившись з такою ухвалою, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року скасувати та постановити нову ухвала про відкриття провадження та призначити справу до розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду не було підстав повертати її позов. Вказує, що суд дійшов помилково висновку про відсутність спору.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив про фактичну відсутність спору між сторонами стосовно визначення часток у спільному частковому нерухомому майні, оскільки ці частки вже визначені державою при здійсненні реєстрації права власності. Виходив із того, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами та керувався вимогами статті 44 ЦПК України.

Однак, погодитися з такими висновками суду не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин,заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, положеннями ч.3 ст.44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позовної заяви.

Натомість, вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви визначено у статті 185 ЦПК України.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , не керувався вимогами ст.185 ЦПК України, і, відповідно, жодної підстави, передбаченої цією статтею, в оскаржуваній ухвалі не навів.

Висновок про штучний характер позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду та судове рішення у цьому випадку можливе лише при наявності передбачених у ст.185 ЦПК України підстав.

За відсутності таких підстав, зловживання правом у передбаченій п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України формі подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер має враховуватися судом лише при вирішення такого позову по суті.

Висновок про штучний характер позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду і може свідчити про порушення прав позивача на судовий захист.

Зазначене має важливе юридичне значення для правильного вирішення цього процесуального питання, оскільки у статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами як джерело права, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частинами першої і другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вимоги апеляційної скарги про відкриття провадження та призначення справи до розгляду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні відповідні повноваження.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров