Рішення від 08.04.2024 по справі 480/1013/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 р. Справа № 480/1013/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до господарського суду Сумської області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, мотивуючи вимоги тим, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 її призначено на посаду судді господарського суду Сумської області строком на п`ять років. Наказом голови суду від 20.01.2011 її зараховано до штату суду.

19.01.2023 голова суду видав наказ № 2"Про доплату за вислугу років судді Вікторії Больбіт", яким встановлено судді ОСОБА_1 доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу як такій, наявний стаж якої становить 15 років. Пунктом 2 цього наказу передбачено виплачувати суддівську винагороду судді Больбіт В.В. як судді, яка не здійснює правосуддя, у розмірі посадового окладу без нарахування доплат до посадового окладу. Зазначає, що на теперішній час вона як суддя господарського суду Сумської області не здійснює правосуддя, однак через обставини, що не залежать від її волі, а тому має право на отримання доплати за вислугу років у розмірі 40% до посадового окладу, оскільки у рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 Конституційний Суд України визначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону N 2453 у редакції Закону N 192 для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Відтак, вважає, що відповідач протиправно нарахував та виплатив їй суддівську винагороду, починаючи з 19 січня 2023 року, у розмірі посадового окладу без урахування доплат до посадового окладу. Просить позов задовольнити та зобов`язати господарський суд Сумської області нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду, починаючи з 19.01.2023, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у зв`язку з наявністю стажу понад 15 років у розмірі 40% посадового окладу відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 позивача призначено на посаду судді господарського суду Сумської області строком на п`ять років. Наказом голови господарського суду Сумської області від 20.01.2011 її зараховано до штату суду (а.с.12-15,16).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України" позивача звільнено з посади судді господарського суду Сумської області. На підставі цього рішення 11.03.2019 голова господарського суду Сумської області видав наказ № 7 "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 " з 12.03.2019 (а.с.17-19,20).

Постановою від 08.06.2022 у справі № 9901/932/18 Велика Палата Верховного Суду визнала протиправним і скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 08.11.2018 № 3435/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України". Голова господарського суду Сумської області 07.07.2022 видав наказ № 10 "Про поновлення на роботі ОСОБА_3 ", яким скасовано наказ голови суду № 7 від 11.03.2019 "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 " та поновлено її на посаді судді в штаті господарського суду Сумської області з 12.03.2019 (а.с.21-31,32).

Наказом голови Господарського суду Сумської області від 04.10.2022 № 18 "Про зміну прізвища в документах" було змінено прізвище в облікових документах суду судді ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу.

19.01.2023 голова господарського суду Сумської області видав наказ № 2"Про доплату за вислугу років судді Вікторії Больбіт", яким встановлено судді ОСОБА_1 з 21.01.2023 доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу як такій, наявний стаж якої становить 15 років. Пунктом 2 цього наказу передбачено виплачувати суддівську винагороду судді Больбіт В.В. як судді, яка не здійснює правосуддя, у розмірі посадового окладу без нарахування доплат до посадового окладу (а.с.33,34).

Суд вважає, що пункт 2 наказу господарського суду Сумської області від 19.01.2023 № 2 не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону N 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

На підставі частини сьомої, восьмої статті 135 Закону N 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 135 Закону N 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до пункту 17 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до пунктів 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1402-VIII (чинних до 01 січня 2020 року) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX (далі Закон № 193-IX) пункти 22 і 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" виключено.

Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI (тут і далі в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 133 Закону N 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

На підставі частини десятої статті 133 Закону N 2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону N 2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Так, розглянувши справу за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В підпункті 3.4 Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється саме Законом N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом N 1402-VIII.

Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом N 1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

У цьому рішенні Конституційний Суд України зробив такий висновок: "Якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону N 2453 у редакції Закону N 192-VIII, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону N 2453 у редакції Закону N 192-VIII підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення."

Положення частини десятої статті 133 Закону N 2453-VI у редакції Закону від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону N 1402-VIII.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також враховує, що у рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Тобто, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не може бути застосованою. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Поряд з цим, Верховний Суд, розглядаючи спір в аналогічних правовідносинах (постанова від 13 жовтня 2021 року у справі № 120/1655/21-а), зробив висновок про те, що з набранням чинності законами N 1401-VIII, N 1402-VIII (30.09.2016) призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, яка є обов`язковою для суду в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, необхідним у цій категорії справ є з`ясування причин та обставин, які зумовили припинення виплати судді надбавок до посадового окладу: зупинення щодо нього кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону N 1402-VIII), закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини, з якою Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач була призначена на посаду судді господарського суду Сумської області вперше строком на п`ять років Указом Президента України "Про призначення суддів" від 28 грудня 2010 року № 1290/2010, а згідно з наказом господарського суду Сумської області від 20.01.2011 № 4 позивач була зарахована до штату суду з 21 січня 2011 року з оплатою згідно зі штатним розписом (а.с.16).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 08 листопада 2018 року № 3435/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України" позивача звільнено з посади судді господарського суду Сумської області. На підставі цього рішення 11.03.2019 голова господарського суду Сумської області видав наказ № 7 "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 " з 12.03.2019 (а.с.17-19,20).

Постановою від 08.06.2022 у справі № 9901/932/18 Велика Палата Верховного Суду визнала протиправним і скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 08.11.2018 № 3435/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді господарського суду Сумської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України". Голова господарського суду Сумської області 07.07.2022 видав наказ № 10 "Про поновлення на роботі ОСОБА_3 ", яким скасовано наказ голови суду № 7 від 11.03.2019 "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 " та поновлено її на посаді судді в штаті господарського суду Сумської області з 12.03.2019 (а.с.21-31,32).

Разом з тим у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинилися з 07.11.2019.

Так, до набрання чинності законами N 1401-VIII, N 1402-VIII (30.09.2016) призначення на посаду судді вперше (за Законом N 2453-VI) здійснювалося строком на п`ять років, після закінчення якого Вища кваліфікаційна комісія суддів України могла рекомендувати для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, які перешкоджали б цьому.

Отож, відповідно до раніше чинного Закону N 2453-VI після закінчення п`ятирічного строку повноважень суддя не міг здійснювати правосуддя допоки не буде вирішено питання про обрання його на посаду судді безстроково.

У спірних правовідносинах після поновлення позивача на посаді судді вона фактично не здійснює правосуддя з об`єктивних, не залежних від неї обставин, пов`язаних спочатку з порушенням процедури оцінювання судді та незаконним звільненням (що встановлено Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 9901/932/18), а потім відсутністю повноваженого складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, до компетенції яких належить вирішення питання щодо призначення суддів на посади безстроково. Отже, процедура призначення позивача на посаду судді безстроково не розпочата через обставини, що від неї не залежали, та не обумовлені її поведінкою. Вказані обставини відповідач не заперечує, доводи позовної заяви не спростував. Доказів того, що позивач не здійснює повноваження судді з інших причин, суду не надав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, здійснюючи виплату позивачці суддівської винагороди у розмірі посадового окладу без урахування доплат до посадового окладу, не дотримується вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання господарського суду Сумської області нарахувати та виплатити судді господарського суду Сумської області ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 19.01.2023, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у зв`язку з наявністю стажу понад 15 років у розмірі 40% посадового окладу відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до господарського суду Сумської області (40011, м. Суми, просп. Шевченка Тараса, буд. 18/1, ідентифікаційний код 03500016) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати з дня його прийняття пункту 2 наказу голови господарського суду Сумської області від 19.01.2023 № 2 "Про доплату за вислугу років судді Вікторії Больбіт".

Зобов`язати господарський суд Сумської області нарахувати та виплатити судді господарського суду Сумської області ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 19.01.2023, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у зв`язку з наявністю стажу понад 15 років у розмірі 40% посадового окладу відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах