Рішення

від 20.03.2024 по справі 500/7588/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7588/23

20 березня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

представника позивача Півовар О.П.

представника відповідача Хаварівський І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про скасування адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про скасування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 працевлаштував 1 особу з інвалідність 10 вересня 2020 року згідно наказу № 18 від 09.09.2020 року. Середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік складає 9 осіб. Особа з інвалідністю працювала на умовах повного робочого дня за основним місцем роботи. В Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік Фізичною особою - підприємцем було допущено помилку, а саме особа з інвалідність була відображено з код ЗО 1 (наймані працівники на загальних підставах). Помилку було виправлено та особа з інвалідністю відображено з код ЗО 2 (працююча особа з інвалідністю).

Таким чином, за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, позивач до 17.04.2023р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 41303,47 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 р.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк в розмірі 7169,68 грн.

Позивач вважає нараховану суму по сплаті адміністративно - господарської санкції за непрацевлаштування особи з інвалідністю неправомірною, а тому просив скасувати її.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача у відзиві від 08.12.2023 просила суд відмовити у задоволенні позову та зазначила, що позивач в повному обсязі не виконав обов`язки які встановлені ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік у позивача складає 9 осіб. Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях становить 1 особа. А оскільки даний норматив працевлаштування позивачем не дотримано, за 1 робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, відповідач до 17.04.2023р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 41303,47 грн. та пеню в сумі 7169,68 грн.

Також відповідач зазначив, що законодавство не відносить до повноважень Фонду опрацювання уточненої звітності роботодавця, що була надана ним з метою виправлення показників у державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування та скасування нарахованих роботодавцям сум АГС, що підлягають сплаті за невиконання встановленого нормативу.

Тому, використати інформацію щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, надану позивачем для корегування відповідної звітності Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не має можливості.

Ухвалою суду від 27.12.2023 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 24.01.2024 року о 11:15 год.

Ухвалою суду від 24.01.2024 року відкладено розгляд справи на 13.02.2024 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 13.02.2024, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи на 29.02.2024 о 09:45 год. для надання можливості скористатися правовою допомогою.

Ухвалою суду від 29.02.2024 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) оголошено перерву до 20.03.2024 о 10:45 год.

В судовому засіданні 20.03.2024 року представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 1 особа.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 працевлаштував 1 особу з інвалідність 10 вересня 2020 року згідно наказу № 18 від 09.09.2020 року. Середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік складає 9 осіб. Особа з інвалідністю працювала на умовах повного робочого дня за основним місцем роботи. В Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік Фізичною особою - підприємцем було допущено помилку, а саме особа з інвалідність була відображено з код ЗО 1 (наймані працівники на загальних підставах). Помилку було виправлено та особа з інвалідністю відображено з код ЗО 2 (працююча особа з інвалідністю).

ФОП ОСОБА_1 своїми силами знайшов та працевлаштував особу з інвалідністю без допомоги Шумського управління Кременецької філії Тернопільського ОЦЗ. Сплата адміністративно - господарської санкції завдасть значної шкоди для його господарської діяльності.

Так, відповідно до змісту Розрахунку зазначено що Товариство не виконало нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим Відповідач здійснив розрахунок розміру адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягає стягненню з позивача у розмірі 41303,47 та пені 7169,68 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування позивачу адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі також Закон №875-XII)

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. (частина друга статті 19 Закону №875-XII).

Згідно із статтею 20 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно частини 9 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Отже, враховуючи приписи статей 18, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо забезпечення реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування на роботодавця законодавством покладено наступні зобов`язання: виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; самостійний розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу; самостійне здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робота місць; сплата адміністративно-господарських санкцій та пені (у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю).

Вимоги до особливостей організації робочого місця для осіб з інвалідністю передбачено у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Суб`єкти господарювання, які працевлаштовують осіб з інвалідністю, зобов`язані створювати для них робочі місця, у тому числі і спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Це означає, що осіб з інвалідністю можна приймати як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні (якщо це необхідно внаслідок захворювання такої особи з інвалідністю і рекомендації МСЕК).

Отже, підприємства за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Що стосується питання правильності розрахунку Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо дотримання позивачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2.6. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286: «Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12».

Відповідно п. 9 досі чинної Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року №591, згідно якого дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого; якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.

Таким чином, при розгляді питання щодо виконання чи невиконання Товариством визначеного ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Як видно з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 працевлаштував 1 особу з інвалідність 10 вересня 2020 року згідно наказу № 18 від 09.09.2020 року. Середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік складає 9 осіб. Особа з інвалідністю працювала на умовах повного робочого дня за основним місцем роботи. В Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік Фізичною особою - підприємцем було допущено помилку, а саме особа з інвалідність була відображено з код ЗО 1 (наймані працівники на загальних підставах). Помилку було виправлено та особа з інвалідністю відображено з код ЗО 2 (працююча особа з інвалідністю).

Суд зазначає що відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності вчинених дій, а відтак доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та про доцільність їх задоволення.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу даної позовної заяви у розмірі 2684,00 грн.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати нараховану Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму адміністративно - господарських санкцій та пені, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік в розмірі 41 303 грн. 47 коп. та 7 169 грн. 68 коп. пені.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 березня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46021 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.