Рішення

від 08.04.2024 по справі 520/19126/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

08 квітня 2024 р. справа № 520/19126/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" (далі за текстом заявник, підприємство, ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000006/2 від 06.02.2023р.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, а тому, підлягають скасуванню. Оскільки, при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з яким, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу - другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом.

Відповідач - Харківська митниця Державної митної служби України (далі за текстом - владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Митниця), з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в спірних правовідносинах митниця діяла з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, оскаржуване рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні. Документі надані позивачем під час розмитнення товару містили розбіжності, а також позивачем належним чином не підтверджено транспортні витрати, як одну з складових митної вартості товару.

У відповіді на відзив позивач не погодився з запереченнями відповідача та наполягав на своїй правовій позиції, викладеній в позовній заяві. Позивач зазначає, що надані ним документи під час розмитнення товару не містили жодних розбіжності, а вартість перевезення товару ним підтверджено у повній мірі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 15.08.2022р. між ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" та компанією ANHUI LAITE GAS SPRING CO. укладено контракт №150822-LANT, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступну продукцію - пневмоциліндри лінійної дії (далі - Товар) на умовах, викладених у цьому Контракті (п. 1.1. Контракту).

Відповідно до п. 1.2. Контракту поставка Товару здійснюється партіями в межах загальної суми цього Контракту. Узгодження замовлень на конкретну партію товару здійснюється сторонами по електронній пошті. Підтвердженням замовлення Покупця є отримання повідомлення по електронній пошті і/або виставлення Продавцем проформи-інвойсу.

Відповідно до 3.1. Контракту Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах: FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай.

Пунктом 5.2.1. Контракту та специфікацією № 3 від 28.11.2022р. передбачено, що оплата Товару здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару.

Керуючись умовами укладеного контракту Продавець поставив Покупцю Товар - пневмоциліндри лінійної дії, по двом партіям, за специфікацією №3 від 28.11.2022р., на загальну суму 1.709.764,38 грн., з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України.

06.02.2023 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" була подана митна декларація за № UA807200/2023/001148 (23UA807200001148U7) на товари: «Cилові пневмоциліндри лінійної дії, використовуються для виробництва меблів….» код 8412310098, що надійшло на адресу ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" за зовнішньоекономічним контрактом ANHUI LAITE GAS SPRING CO., LTD No.88 BOWANG EAST INDUSTRY PARK IN DANGTU TOWN, MA'ANSHAN CITY, ANHUI PROVINCE.

Вартість Товару декларантом визначено за першим методом: 1.709.764,38 грн. з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, з яких було заявлено та сплачено 5 % мита 85.488,22 грн. та ПДВ 359.050,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: Контракт №150822-LANT від 15.08.2022р., специфікацію № 3 від 28.11.2022р., додаткову угоду від 10.10.2022р., комерційний інвойс № NOWY07/2022 від 28.11.2022р. (з перекладом), декларацію про походження товару № NOWY07/2022 від 28.11.2022р., договір на транспортно - експедиторські послуги № 01042020 від 01.04.2020р., рахунок - фактура № СФ-30469 від 25.01.2023р., рахунок - фактура № СФ-30470 від 25.01.2023р., автотранспортна накладна б/н від 30.01.2023р., довідка про вартість перевезення № 25/01/2023 від 25.01.2023р., довідка про вартість НРР б/н від 25.01.2023р., Коносамент 223386055 від 09.12.2022р., пакувальний лист б/н від 28.11.2022р., копія експортної декларації країни відправлення від 10.12.2022р. № 223120220004046001, прайс-лист виробника б/н від 20.01.2022р.

Під час контролю митної вартості товару за митною декларацією №UA807200/2023/001148 (23UA807200001181U1) від 06.02.2023р. митним органом на адресу позивача направлений запит № 24521 від 06.02.2023р, в якому зазначено, що у зв`язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР та запропоновано надати пояснення та додаткові документи.

Заявник повідомив контролюючий орган листом від 06.02.2023р. №06/02/2023-1 про надання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, та просив надати рішення коригування митної вартості по поданій декларації.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 МК України: №UA807000/2023/000006/2 від 06.02.2023 р.

На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000044.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: 3.023.442,11 грн. з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, нараховано 5% мита - 151 172, 11 грн. та ПДВ 634 922, 84 грн.

Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС: ЕМД №UA500420/2023/000144 від 11.01.2023.

Різниця вартості Товару, обчислена декларантом та митним органом, склала: 1.313.677,73 грн. (Товару); 65.683,89 грн. (5 % мита); 275.872,32 грн. (ПДВ).

Учасниками справи ці обставини визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Заявник виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію від 06.02.2023 № UA807200/2023/001181 (23UA807200001181U1), де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.

03.04.2023р. позивач надіслав запит до митного органу №03.04.2023/53 щодо надання відповідних пояснень стосовно того, що саме призвело до перерахунку вартості товару та з яких підстав надійшов запит, в якому зазначалось, що надані документи недостовірні у зв`язку з чим спрацював АСАУР.

26.04.2023р. митним органом у відповіді №7.14-2/15-02/13/2438, в якій відповідач зазначив про ненадання декларантом у повному обсязі документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

26.04.2023р. позивач надав митному органу лист №26.04.2023/8 з додатковими документами, а саме: звіт експедитора про виконання доручення від 07.02.2023р., акт здачі приймання робіт №ОУ-0000562, №ОУ-0000564, №ОУ-0000566 від 07.02.2023р., платіжна інструкція від 09.02.2023р. № 1005, від 17.02.2023р. № 1212 (оплата транспортних витрат), платіжна інструкція від 27.02.2023р. № 270 (графа 70 оплата товару по МД 23UA807200001181U1 від 06.02.2023р.).; просив врахувати подані документи та визнати заявлену митну вартість товару та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000006/2 від 06.02.2023 р.

Однак, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000006/2 від 06.02.2023 р. митним органом залишено в силі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000006/2 від 06.02.2023 р., підприємство звернулось до суду з даним позовом.

Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України.

З відзиву на позов судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржених рішень слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:

1. Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що товар 1: рівень митної вартості товару згідно ЄАІС 3,76 дол. США/ кг., задекларований рівень митної вартості 2,13 дол. США/кг. (джерело: ЕМД №UA500420/2023/000144 від 11.01.2023р.).

2. Зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 2.1. відповідно до експортної митної декларації код товару 8479899990 не відповідає коду товару 8412310098, зазначеного у ЕМД № UA807200/2023/001148 від 06.02.2023; 2.2. до митниці надано митну декларацію країни відправлення без проведення верифікації відповідно до листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп та без перекладу відповідно до статті 254 МКУ; 2.3. у наданому прайс-листі відсутня кінцева дата дії пропозиції; 2.4.рахунок щодо транспортних витрат наданий від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи із наданої СМР та коносаменту, тобто не включено всі складові митної вартості.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб`єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.

Суд доходить до переконання про те, що згаданий контроль втілюється у двох взаємопов`язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.

При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.

За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, суд повторює, що відсутність підстав для визнання показника митної вартості товару декларанта не означає виникнення безумовної підстави для самостійного визначення такої митної вартості Митницею без урахування усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Суд відмічає, що текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, не містить відомостей ані про подібність товарів за поданими позивачем через декларанта митною декларацією товарам за іншою митною декларацією, ані про схожість умов поставки, а саме: за ЕМД №UA500420/2023/000144 від 11.01.2023р., на яку посилається відповідач.

Окрім того, дослідивши подану декларантом митну декларацію та ЕМД №UA500420/2023/000144 від 11.01.2023р., на яку посилається відповідач, суд не знаходить підстав вважати вказані в цих деклараціях товари однаковими, оскільки Товар, що ввозив позивач - пневмоциліндри для виробництва меблів постачався напряму від виробника з Китаю, а Товар за яким перерахували митну вартість - пневмоциліндри запчастини для верстатів, виробництво Китай, але постачальник з Румунії.

Тобто, вважати зазначені товари подібними (аналогічними) не можливо, а ні по характеристикам (застосовуються в різних галузях), а ні по комерційним взаємовідносинам (умови закупки, поставки, об`єми та інше).

Суд вважає, що відсутність установленого адміністративним органом із дотриманням визначеної законом процедури та доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та/або факту подібності умов імпорту не дозволяє використовувати у різних господарських операціях рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а також про обсяги партій, про умови поставки, про інші комерційні умови, зокрема, виконання зобов`язань з оплати вартості товару тощо.

Додатково суд бере до уваги, що у даному конкретному випадку застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України без з`ясування юридично значимих факторів кожної окремої господарської операції слід визнати необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані адміністративним органом лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості та про умови поставки раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.

Також і у ході розгляду справи до суду не було подано документів, котрі б висвітлювали суттєві параметри умов поставки та характеристики того товару, митна вартість якого була взята Митницею за зразок для обчислення.

А відтак, висновок Митниці про наявність у даному конкретному випадку правових підстав для визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого іншими суб`єктами господарювання товару слід визнати недоведеним адміністративним органом за правилами ч.2 ст.77 КАС України як через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим, так і через відсутність доказів прийнятної подібності умов поставки.

Стосовно розбіжності в кодах товарів митної декларації країни відправлення та поданої митної декларації, суд зазначає, що складання декларації країни відправлення є виключно прерогативою продавця і втручатися в її складання покупець не має права.

Так, відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений Наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 р., в графі 33 зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності. Експортна декларація країни виробника це документ, складений в країні експорту товару в Китаї у відповідності до діючого законодавства Китаю. Отже, коди товару в зазначених вище документах: в українській митній декларації та у китайській експортній декларації - визначаються за різними правилами, тому відмінність кодів не можна вважати за розбіжність.

Отже, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на надання позивачем експортної митної декларації без проведення верифікації та без відповідного перекладу, засвідченого належним чином, то Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Стосовно відсутності у наданому прайс-листі кінцевої дати дії пропозиції, суд зазначає, вказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару, оскільки прайс лист складається саме постачальником та не впливає на митну вартість товару.

Щодо документів на підтвердження транспортних витрат, суд зазначає, що під час митного оформлення товару заявником в підтвердження транспортних витрат були надані договір на транспортно - експедиторські послуги № 01042020 від 01.04.2020р., рахунок - фактура № СФ-30469 від 25.01.2023р., рахунок - фактура № СФ-30470 від 25.01.2023р., автотранспортна накладна б/н від 30.01.2023р., довідка про вартість перевезення № 25/01/2023 від 25.01.2023р., що не заперечується відповідачем.

Крім того, в порядку частини восьмої ст. 55 Митного кодексу України позивач листом від 26.04.2023р. №26.04.2023/8 надав митному органу додаткові документи, а саме: звіт експедитора про виконання доручення від 07.02.2023р., акт здачі приймання робіт №ОУ-0000562, № ОУ-0000564, ОУ-0000566 від 07.02.2023р. (по транспортним витратам), платіжна інструкція від 09.02.2023р. № 1005, від 17.02.2023р. № 1212 (оплата транспортних витрат), платіжна інструкція від 27.02.2023р. № 270 (графа 70 оплата товару по МД 23UA807200001181U1 від 06.02.2023р.) - оплата товару.

Так, відповідно до договору на транспортно експедиторські послуги № 01042020 від 01.04.2020р.: 1.1. Експедитор від свого імені та за дорученням Клієнта, надає транспортно-експедиторські послуги щодо забезпечення та організації перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, авіа або автомобільним транспортом у прямому або змішаному сполученні за маршрутом, вказаним у транспортній Заявці на передбачених даним договором умовах. 1.2. З метою виконання зобов`язань за даним договором Експедитор має право від свого імені залучати інших осіб, у тому числі від свого імені укладати договори з перевізниками, при цьому залишаючись безпосередньо відповідальним перед Клієнтом за виконання таких зобов`язань. 1.3. Усі права та обов`язки по операціях, укладених Експедитором із перевізниками та іншими особами, набуває сам Експедитор, хоча б Клієнт був названий в угоді або вступив з ним у безпосередні відносини щодо виконання цієї угоди.

Тобто, Експедитор в рамках укладеного договору має право укладати договори з перевізниками.

Таким чином, саме ТОВ «ТГЛ Україна» є особою, яка вчиняє правочини з перевізниками, яка відповідає за перевезення, з якою за перевезення розраховується АТ «НОВИЙ СТИЛЬ».

Дослідивши надану митному органу довідку про вартість перевезення № 25/01/2023 від 25.01.2023р. та рахунків - фактур № СФ-30469 від 25.01.2023р., № СФ-30470 від 25.01.2023р. судом встановлено, що транспортні витрати з транспортування вантажу склали: морським перевезенням по маршруту Константа (Румунія) Рені (Україна) 58000,00 грн. без ПДВ; морським перевезенням по маршруту Шанхай (Китай) Константа (Румунія) 116322,00 грн. без ПДВ; загалом 174.322,00 грн.; вартість навантажо - розвантажувальних робіт входить у вартість морського перевезення вантажів.

Пунктом 3.10. Договору встановлений перелік документів, які надаються експедитором клієнту, цей перелік не містить посередницьких договорів (рахунків - фактур) з компаніями, з якими експедитор вступає в відносини з приводу перевезення. В переліку зазначені копії транспортних документів, для цієї партії товару - це коносамент та СМР, вони разом з митною декларацією були надані.

Отже, довідка та рахунки, оформлені ТОВ «ТГЛ Україна», є належними документами, що підтверджують вартість перевезення партії товару.

Згідно звіту експедитора ТОВ ТГЛ Україна про виконання доручення від 07.02.2023р., актів здачі приймання робіт №ОУ-0000562, № ОУ-0000564, ОУ-0000566 від 07.02.2023р. загальна сума транспортно-експедиторських послуг складає 262.087,16 грн. та включає вартість морського перевезення по маршруту Шанхай (Китай) Константа (Румунія) у сумі 116322,00 грн., морського перевезення по маршруту Константа (Румунія) Рені (Україна) у сумі 58000,00 грн., автотранспортна послуга по маршруту м. Рені (Одеської обл.) м. Харків, контейнер SUDU7690669 у сумі 76776,00 грн., транспортно-екпедиторське обслуговування на території України у сумі 10.989,16 грн. Загальна сума складає 262.087,16 грн.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 надаючи оцінку доводам митного органу щодо невключення митної вартості витрат на транспортування з посиланням на те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а отже не може підтверджувати дійсність спірної господарської операції, дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно із п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Вищевказані документи підтверджують вартість перевезеного товару, тому посилання відповідача на розбіжності в наданих документах на підтвердження транспортних витрат, суд вважає необґрунтованими, а подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні ст. 72 КАС України.

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владними суб`єктами не подано докази відповідності закону оскарженого рішення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, а також не доведено поза розумним сумнівом ідентичності (адекватної чи прийнятної подібності) як самого товару у розумінні речі матеріального світу, так і умов поставки товару за іншими вантажними митними деклараціями інших суб`єктів господарювання умовам формування митної вартості товару у спірній ВМД.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 11 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував не правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.

Факт порушення суб`єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000006/2 від 06.02.2023 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (61020, м. Харків, вул. Григорівське шосе, буд.88, РНОКПП 32565288) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код ЄДРПОУ - 44017626) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5123,34 (п`ять тисяч сто двадцять три гривні 34 копійки).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева