Постанова

від 09.04.2024 по справі 200/58/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року справа №200/58/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (головуючий суддя І інстанції - Льговська Ю.М.), складене в повному обсязі 30 червня 2023 року у справі № 200/58/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про:

визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 30 березня 2022 року по 13 вересня 2022 року у розмірі 100000 гривень;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 30 березня 2022 року по 13 вересня 2022 року, виходячи з її розміру 100000 гривень щомісячно, у урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за періоди з 30 березня 2022 року по 13 червня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 15 вересня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з 30 березня 2022 року по 13 червня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 15 вересня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що позивач під час поранення не виконував бойових завдань в районі введення бойових дій, а підстави отримання додаткової винагороди не підтверджено належними доказами, визначеними окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з випискою з історії хвороби № 1472 позивача у зв`язку з пораненням (мінно-вибуховою травмою) госпіталізовано 30 березня 2022 року.

Довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 12 травня 2022 року № 50, довідка Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 27 липня 2022 року № 350/172/247/5/139/пс, довідка військово-лікарської комісії від 13 вересня 2022 року № 132 підтверджують, що травма пов`язана з проходженням військової служби і з захистом Батьківщини.

За відомостями виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3098, перевідного епікризу № 3182, виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1096, виписним епікризом № 126, виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1369, перевідного епікризу № 7601, виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 2450 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в наступні періоди: з 30 березня 2022 року по 31 березня 2022 року, з 01 квітня 2022 року по 14 квітня 2022 року, з 14 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року, з 21 квітня 2022 року по 13 травня 2022 року, а також з 04 серпня 2022 року по 08 серпня 2022 року, з 09 серпня 2022 року по 11 серпня 2022 року, з 11 серпня 2022 року по 13 вересня 2022 року.

За даними повідомлення від 09 червня 2021 року № 817/873 позивач перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії з 13 травня 2022 року по 13 червня 2022 року (30 рекомендованих днів відпустки).

Вказані відомості уточняються записами витягів із наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 березня 2022 року № 94, від 31 липня 2022 року № 235, від 14 червня 2022 року № 187, від 16 вересня 2022 року № 285, згідно з якими позивач вибув у шпиталь з 30 березня 2022 року, з 01 серпня 2022 року, прибув 14 червня 2022 року, 16 вересня 2022 року.

Отже, періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування становлять з 30 березня 2022 року по 13 червня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 15 вересня 2022 року.

Довідкою про доходи від 29 листопада 2022 року підтверджується, що в період з березня 2022 року по жовтень 2022 року позивачеві додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн не виплачувалась.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи спірну постанову, суд першої інстанції визнав право позивача на доплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 92 Конституції Українивстановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, указами Президента України строк дії воєнного часу продовжено по сьогоднішній день включно.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі- Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, […], виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць ([…]), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Вказаний абзац пункту 1 Постанови № 168 викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793, яка застосовується з 24 лютого 2022 року і діяла на час отримання позивачем поранення.

Абзацами 4, 5 пункту 1 Постанови № 168 додатково установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, […], перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вказаний абзац пункт 1 Постанови № 168 викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793, яка застосовується з 24 лютого 2022 року і діяла на час отримання позивачем поранення.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови № 168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Крім того, пунктами 2-1, 3 Постанови № 168 передбачено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також […], визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів повинно опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієїпостанови.

Відповідно до пункту 17 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З огляду на це суд застосовує рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25 березня 2022 року № 248/1298 (далі Рішення № 248/1298), з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки вказана телеграма застосовувалась на час отримання позивачем поранення - 30 березня 2022 року (https://pravo-ua.com/wp-content/uploads/2022/11/100-tys.pdf). Період дії до 01 червня 2022 року.

Пункт 8 вказаної телеграми передбачає, що у період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Одночасно пунктом 12 Рішення № 248/1298 передбачено, що також застосовувати з 24 лютого 2022 року у період дії воєнного стану пункт 3 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 в частині включення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн військовослужбовців, які не брали участь у бойових діях та заходах та отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), або загинули (померли внаслідок поранень), або захоплені в полон або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні.

Отже, за змістом наведених норм підставами для отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є: 1) воєнний стан, 2) поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, 3) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або 4) перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наявність цих підстав підтверджується матеріалами.

Ні абзаци 4, 5 пункту 1 Постанови № 168 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793, ні Рішення № 248/1298 не визначають додаткових умов або додаткових доказів, на які посилається відповідач, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо невиконання позивачем під час поранення бойових завдань в районі введення бойових дій.

Навпаки, викладені доводи суперечать змісту пункту 12 Рішення № 248/1298 щодо включення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн військовослужбовців, які не брали участь у бойових діях та заходах та отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), а також додатку № 2 до телеграми від 25 березня 2022 року № 248/1298 (пункт 5 додатку № 2).

Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, з посиланням на норми якого відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов, застосовується з 01 червня 2022 року і, відповідно, не поширює свою дію на період отримання позивачем поранення, окрім абзацу 4 пункту 7 доручення, яке застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 7 окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, також включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Зі змісту цього пункту суд вбачає, що відсутня умова, що лікування має бути безперервним.

У цій справі підлягає виплаті додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з 30 березня 2022 року по 13 червня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 15 вересня 2022 року.

З огляду на незастосування окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 є неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 27 липня 2022 року № 350/172/247/5/139/пс пункту 7 вказаного доручення в частині відсутності посилань в довідці на обставини поранення із зазначенням бойових (спеціальних) завдань.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену частину додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування з 30 березня 2022 року по 13 червня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 15 вересня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 200/58/23 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 200/58/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць