Постанова

від 01.04.2024 по справі 160/12410/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

01 квітня 2024 року справа 160/12410/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства Жулей на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства Жулей про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 06.06.2023 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства Жулей, в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 204364,25 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 позов задоволений.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство Жулей просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що твердження позивача про незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, не відповідають дійсності та спростовуються наданими до апеляційної скарги доказами. Зазначає, що надати докази до суду першої інстанції не мало можливості оскільки не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи згідно рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - в кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю в рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, виконанням нормативу робочих місць в кількості, визначеній відповідно до частини 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, в тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, в установі, організації, в тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві, в установі, організації, в тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. В разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського Кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за 2022 рік склала 30 осіб; середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні повинна складати 1 особа, середньооблікова численність штатних працівників, яким встановлена інвалідність у роботодавця склала 0 осіб. Позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, внаслідок чого за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році нараховано адміністративно-господарські санкції.

Однак, під час апеляційного перегляду надані докази перебування протягом 2022 року у трудових відносинах за основним місцем роботи у ФГ «Жулей» двох осіб з інвалідністю, а саме трактористів-машиністів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що в свою чергу є перевиконанням встановленого нормативу в 1 особу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач у 2022 році виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Фонд не надав доказів вини ФГ «Жулей» у незабезпеченні зайнятості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. В свою чергу є доведеним, що підприємство зі свого боку вжило заходи для недопущення господарського правопорушення.

Апеляційним судом приймаються надані ФГ «Жулей» докази про працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, а тому він був позбавлений можливості подати такі докази саме до суду першої інстанції. Так, в повістках ФГ «Жулей» була неповно зазначена адреса.

Відповідно до частин 3, 6 статті 139 КАС України, з суб`єкта владних повноважень на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 4598,19грн при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 241 245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Жулей задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Стягнути з Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Фермерського господарства Жулей судові витрати в сумі 4598 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн19 коп.

Постанова набирає законної сили з 01.04.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий А.В. Суховаров

суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова