Постанова

від 04.04.2024 по справі 160/9282/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/9282/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 в адміністративній справі №160/9282/23 (суддя Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и В:

У квітні 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України, в якій позивач просив: визнати протиправною бездіяльність Військова частина НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди за період лікування та реабілітації після поранення з 17.05.2022 по 27.07.2022 року у розмірі 143000 (сто сорок три тисячі) грн. та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову грошову винагороду за період лікування та реабілітації після поранення з 17.05.2022 по 27.07.2022 року у розмірі 143000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), а саме за 17.05.2022 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), а саме за 17.05.2022 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, де військова частина просила скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, а ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови задоволення позовних вимог .

Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України обгрунтована тим, що позивачу виплачено додаткову грошову допомогу у відповідності до кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні, як це передбачено постановою №168.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована тим, що період йогоо перебування на лікуванні з 27.05.2022 по 16.06.2022 року у Державній лікарні Міністерства внутрішніх справ України в місті Кривий Ріг слід враховувати для збереження за ним додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., оскільки таке лікування було пов`язане з ускладненнями після травми, отриманої 16.05.2022 року.

Отже, з вказаних мотивів позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 в розмірі 100 000 грн за період з 27.05.2022 по 16.06.2022 р., а також за період реабілітації у зв`язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини з 16.06.2022 року по 27.07.2022 рік

Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ЦОТО НГУ. 16.05.2022 року під час артилерійського обстрілу отримав травму та осколочне поранення.

17.05.2022 позивач був доставлений до Міської багатопрофільної клінічної лікарні матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро), з діагнозом: мінно-вибухова травма. Акубаротравма. Посттравматичний перфоративний отит зліва. Змішана кондуктивна та нейросенсорна приглухуватість двобічна. Закритий перелом правої плесневої кістки. Осколкове поранення правого ліктьового суглобу, де проходив лікування до 23.05.2022.

Відповідно до наказів командира військової частини (по стройовій частині):

від 17.05.2022 №123 - позивач з 17.05.2022 звільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням (стаціонарне лікування Міської багатопрофільної клінічної лікарні матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро));

від 26.05.2022 №132 - позивач з 26.05.2022 прибув після одужання, стаціонарного лікування у Міської багатопрофільної клінічної лікарні матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро);

від 30.05.2022 №135 - позивач з 30 травня звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням;

Позивач з 27.05.2022 по 16.06.2022 знаходився на амбулаторному лікуванні у Державній лікарні Міністерства внутрішніх справ України в місті Кривий Ріг, згідно довідки №1439 від 27.05.2022;

від 01.07.2022 № 166 - позивач з 01 липня 2022 року прибув після одужання з Державної лікарні Міністерства внутрішніх справ України в місті Кривий Ріг після амбулаторного лікування;

від 07.07.2022 №173 - позивач з 07.07.2022 звільнений від виконання службових обов`язків, для проходження огляду військово - лікарською комісією.

Довідкою гарнізонною військово-лікарською комісії № 62 від 27.07.2022 року, після проведення медичного огляду за наслідками вибухової травми від 16.05.2022 року, яка пов`язана із захистом Батьківщини, визнаний придатний до військової служби.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2022 року №215 ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 тис грн на місяць пропорційно за період перебування на стаціонарному лікуванні з 18 травня 2022 по 23 травня 2022.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Положення статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із статтею 10-1 пункту 11 Закону №2011-XII у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Згідно із пунктом 8.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 6.35. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів.

За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.

У разі тимчасової втрати працездатності військовослужбовцям не нараховують допомогу за лікарняними, а зберігають грошове забезпечення та виплачують додаткову винагороду на час воєнного стану.

Військовослужбовцям ЗСУ, які отримали ушкодження чи захворіли, виплачують грошове забезпечення за останніми займаними посадами за період звільнення від виконання службових обов`язків: у зв`язку з хворобою та перебуванні на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я).

На час воєнного стану включають до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 тисяч гривень, військовослужбовців ЗСУ, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. До цього періоду включають і час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за час їхнього лікування здійснюється відповідно до розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до розділу І пункт 9 Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами здійснюється за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше ніж чотири місяці з дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) та рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.

Відповідно до пункту 14 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Абзацами 4, 5 пункту 1 постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень нараховується, зокрема, особам, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо нарахування такої винагороди за час проходження військовослужбовцем оглядів військово-лікарською комісією.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.05.2022 року.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Проте, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.08.2022 року №215 виплату позивач отримав за період з 18.05.2022 по 23.05.2022.

Таким чином, відповідачу необхідно здійснити виплату за 17.05.2022 року.

Щодо періоду з 24.05.2022 року по 27.07.2022 року, то суд зазначає, що у вказаний період позивач не перебував на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров

суддяН.А. Олефіренко