Постанова

від 04.04.2024 по справі 160/15505/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15505/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 в адміністративній справі №160/15505/23 (суддя Голубутовський Р.З.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

в с т а н о в и В:

У липні 2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській область , в якій просив суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8675-53/64 від 05.12.2022 зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 у розмірі 18276,72 грн, складену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скоригувати дані (показники) інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , шляхом виключення відомостей про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18276,72 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8675-53/64 від 05.12.2022, складену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови задоволення позовних вимог та винести постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задоволення позовних вимог лише в частині скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області не відновить порушене право та інтерес Позивача, відтак, ефективним та дієвим способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача скоригувати дані (показники) інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення відомостей про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18 276 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 72 коп.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань, єдиного внеску тощо створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску в судовому порядку, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, з 19.11.1993 по 08.02.2019 ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків - ФОП ОСОБА_1 відображено несплачені нарахування за 2017 - ІV квартал 2018 року включно у загальній сумі 18276,72 грн.

Відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів оформлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8675-53/64 від 05.12.2022, якою ОСОБА_1 визначено до сплати 18276,72 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Метою запровадження ЄСВ є необхідність консолідації діяльності фондів в частині розподілу внесків на соціальне та пенсійне страхування.

Цей платіж замінив собою чотири окремих нарахування, які нараховували та утримували на фонд оплати праці працюючих, а саме до Пенсійного фонду, до фондів страхування на випадок безробіття, до фонду із тимчасової втрати працездатності, до фонду від нещасних випадків на виробництві.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI).

За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Із прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464, що набрали чинності з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями (в т.ч. які перебувають на спрощеній системі оподаткування). Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), окрім звільнених ст. 4 Закону категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, тобто змінено період (рік на квартал). Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України (ДПС України), поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

За приписами п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Наведене правове регулювання беззаперечно свідчить на користь висновку, що визнання особи платником єдиного внеску пов`язане з фактом її реєстрації як фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.14.1.226 ст.14 Податкового Кодексу України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, положеннями Закону №2464-VI відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції у згаданій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах Державної податкової служби і зареєстровані як фізичні особи підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як підкреслив Верховний Суд, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з наявною у матеріалах справи копією індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) позивач протягом 2017-2018 року працював у ТОВ Глобал-Електро (код ЄДРПОУ 38433930) та роботодавець сплачував за нього єдиний внесок.

Таким чином, відповідач безпідставно сформував спірну вимогу, відповідно до якої ОСОБА_1 нарахований борг (недоїмка) з єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скоригувати дані (показники) інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , шляхом виключення відомостей про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18276,72 грн., суд зазначає наступне.

Рішення суду про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05 грудня 2022 року № Ф-8675-53/64 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ще не набрало законної сили, тому в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити з даних інформаційної системи податкових органів інформацію про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 грн., є передчасними.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяН.А. Олефіренко

суддяА.В. Суховаров