Рішення

від 09.04.2024 по справі 183/772/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/772/24

№ 2/183/1667/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2024 року позивач, з посиланням на Розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким визначено підсудність Сєвєродонецького міського суду Луганської області, звернувся до суду з цим позовом, отриманим судом 24 січня 2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що проходить службу за призовом під час мобілізації. Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 20651, виданого 20 квітня 2021 року з позивача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (надалі - відповідач) установлено стягнути заборгованість у сумі 8 797,50 грн відповідно до кредитного договору № 1-20190220-72384 від 20 лютого 2019 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал». Виконавчий напис видано з метою погашення заборгованості за кредитом. На підставі даного виконавчого напису від 20 квітня 2021 року Приватним виконавцем Лиманським В. Ю. відкрите виконавче провадження ВП № 65603100 від 28 травня 2021 року та винесено постанову про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8797,50 грн. Вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М. № 3642 від 20 квітня 2021 року вчинений із суттєвими порушеннями чинного законодавства України. Так, указаний виконавчий напис вчинений на окремому бланку, а не на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору на оригіналі документа чи його дублікаті, що встановлює заборгованість. Нотаріусом не взято до уваги, що вказана сума не є безспірною, так як позивач сплачував кредит, але у зв`язку із виконанням службових обов`язків змінив місто мешкання, тобто з 07 квітня 2014 року по теперішній час він бере безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України, а нотаріус ніяким чином при вчиненні виконавчого напису не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо розміру заборгованості, не повідомляв позивача про вимогу кредитора. Виконавчий напис вчинений з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172. На момент видачі нотаріусом виконавчого напису, що є предметом оскарження, закінчився трирічний строк позовної давності, оскільки кредитний договір було укладено вже більш як три роки тому та строк його завершився також більш як три роки тому. Викладене свідчить про те, що заборгованість не була безспірною, тобто були відсутні законні підстави для видачі виконавчого напису. Внаслідок викладеного позивач просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 3642 від 22 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9-А, офіс 204) заборгованості за кредитним договором в сумі 8 797,50 грн.

Постановленою ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року прийнято до провадження позовну заяву, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначене судове засідання.

Постановленими ухвалами суду від 29 лютого 2024 року заяву представника Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» Дениса Бойченка повернуто заявникові без розгляду, у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> про врегулювання спору за участю судді відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні 09 квітня 2024 року не заперечив проти прийняття заяви про визнання позову, наполягав на задоволенні позову з підстав, указаних у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 14 лютого 2024 року до суду надійшла заява від директора ТОВ «Фінпром маркет» Гедзь О. В. про визнання позовних вимог у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій вона також просить стягнути з ТОВ «Фінпром маркет» 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем, а справу розглянути без участі відповідача.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно, належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, встановив таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За ч. 6, 7 ст. 49 ЦПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Перевіряючи питання щодо прийняття визнання позову, суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Поряд з цим, статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Судом установлено, що 20 квітня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 20651, про звернення стягнення з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал» на підставі Договору факторингу № 30072019 від 30 липня 2019 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1-20190220-72384 від 20 лютого 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал» та ОСОБА_2 /а.с.19/. Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», стягнути з ОСОБА_2 за період з 29 липня 2019 року по 20 квітня 2021 року включно, суму у розмірі: 2 500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6 247,50 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією; 50,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 8 797,50 гривень.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В. Ю. від 28 травня 2021 року відкрите виконавче провадження № 65603100 про примусове виконання виконавчого напису № 20651, вчиненого 20 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. /а.с.16-17/, проводяться виконавчі дії /а.с.20-21/.

22 січня 2024 року ОСОБА_2 сплачено на рахунок Приватного виконавця Лиманського В. Ю. на виконання стягнення за ВП № 65603100 10 129,25 грн /а.с.15/.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Можливість вчинення виконавчого напису прямо передбачена, зокрема, ст. 18 ЦК України, главою 14 Закону України «Про нотаріат», ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. Глави 16 Розділу II Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскільки відповідачем не доведено, що між ним та позивачем укладений кредитний договір і він був посвідчений нотаріально, і в подальшому наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, судом установлено, що визнання відповідачем позову не порушує прав та обов`язків третіх осіб, не суперечить закону, а отже суд приймає визнання позову відповідачем та вважає наявними підстави для задоволення позову.

Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, ураховуючи звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, задоволення позову, визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати у справі, понесені позивачем при сплаті судового збору 302,80 грн з відповідача, та відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі заяви про забезпечення позову у сумі 302,80 грн та стягнути з відповідача на користь держави 605,60 грн 50 % судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовом до суду фізичної особи з вимогами немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 158, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 20651 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> заборгованості на загальну суму 8 797,50 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> на користь держави 50 % судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a> на користь ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого при подачі заяви про забезпечення позову судового збору в сумі 302 (триста дві) гривні 80 копійок.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 50 відсотків сплаченого при подачі заяви про забезпечення позову судового збору, а саме 302 (триста дві) гривні 80 копійок згідно з квитанцією ID 5996-2646-7738-5610 від 23 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 10 квітня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, код в ЄДРПОУ 43311346; місцезнаходження за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, оф. 204; адреса для листування: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4;

третя особа-1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5;

третя особа-2 приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Радистів, буд. 34, корп. 1, прим. 66.

Суддя Д. О. Парфьонов