Рішення

від 10.04.2024 по справі 147/27/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/27/24

Провадження № 2/147/95/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючогосудді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Виконувачаобов`язківкерівника Гайсинськоїокружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом їїконфіскації,

ВСТАНОВИВ:

До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява виконувачаобов`язківкерівника Гайсинськоїокружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом їїконфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , згідно рішення Тростянецького районного суду у справі №117 від 26.01.2005успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 0524181500:01:003:0038, площею 3,0553га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0445967 та розташована на території Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, нині Тростянецька селищна територіальна громада Гайсинського району Вінницької області.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_1 набула 21.06.2016право власності на вищезазначену земельну ділянку на підставі розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області №237 від 09.12.2015. Таким чином, право власності на земельну ділянку площею 3,0553 га у ОСОБА_1 , виникло з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 26.01.2016.

Окрім того, відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області не значиться. Належність відповідачки до громадянства російської федерації підтверджується інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та копією матеріалів з технічної документації із землеустрою, де зазначено, що вона документується паспортом громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 21.10.2010, видавник: ТП №93 відділу УФМС росії по Санкт-Петербургу та Ленінградській області в Всеволожському районі, країна громадянства: російська федерація.

Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 02.01.2024власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524181500:01:003:0038, площею 3,0553га є ОСОБА_1 .

Таким чином, всупереч положенням ч. 4ст. 81 Земельного кодексу Українивідповідач не відчужила дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час.

Оскільки, ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, тому є підстави для конфіскації її у власність держави відповідно до вимогст. 81 ЗК України.

Ухвалою суду від 16.02.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

07.03.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор подала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечила.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 28.02.2024 подав письмові пояснення, в яких посилаючись на ч. 4ст. 81 ЗК України, ч.1,2ст.145 ЗК Українипросить позов прокурора задовольнити. Судові засідання по вказаній справі проводити без участі їх представника.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 є громадянкою рф, остання на території України не зареєстрована та не проживає, тому її виклик здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України.

З опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України - при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.01.2016 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524181500:01:003:0038, площею 3,0553 га.

Також встановлено, що вищезазначену земельну ділянку відповідачка успадкувала після смерті ОСОБА_2 , яка належала останньому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0445967, що підтверджується рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.01.2005, справа №117.

На момент успадкування зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 0524181500:01:003:0038, державної реєстрації права власності та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рф.

Згідно інформації Тростянецької селищної ради від 12.01.2024, ОСОБА_1 на території Тростянецької територіальної громади не зареєстрована.

З відповіді Державної міграційної служби України від 08.02.2024 №6.2-1301/6-24 вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 на території України, не встановлено.

Окрім того, Гайсинська окружна прокуратура зверталася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Р. Шведа із проханням надати інформацію про те, чи відомо їм про факти володіння земельними ділянками сільськогосподарського призначення іноземними особами та чи вживалися ними заходи, спрямовані на примусове припинення прав, в тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 0524181500:01:003:0038, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

На вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь про те, що у зв`язку із відсутністю у повному обсязі фінансування витрат ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області по сплаті судового збору, ГУ Держгеокадастру не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати та викладено прохання щодо здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом подання позовів про конфіскацію земельних ділянок, власниками яких є іноземці.

Отже, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації та після набуття права власності (26.01.2016) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не здійснила відчуження спірної земельної ділянки протягом року, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо встановлених обставин справи та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Статтями13,14 Конституції Українивизначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зіст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1-2ст. 319 ЦК України).

Відповідно до положеньст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормамиЗакону України "Про міжнародне приватне право", положеннямиЦивільного кодексу УкраїнитаЗемельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право"право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч. 1ст. 39 Закону України "Про міжнародне приватне право"виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частина 2статті 373 ЦК Україниправо власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частин 1, 2, 4статті 374 ЦК Українисуб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Зокрема, суб`єктами права приватної власності на землю згідно зістаттею 80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших нормЗК Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Так, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другоїстатті 81 ЗК Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною третьоюстатті 81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 22 ЗК Українинабуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Натомість, за змістом частини четвертоїстатті 81 Земельного кодексу Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами другою, четвертоюстатті 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідностатті 378 ЦК Україниправо власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 10 частини першоїстатті 346 ЦК Українивизначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Отже, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужила її, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом конфіскації підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки така мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини 4 статті81, частин 2,4статті145 ЗК України.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, з урахуванням нормстатті 131-1 Конституції України, частини 3статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3статті 56 ЦПК України, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18.

Задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Таким чином, враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положеньстатті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 2847 від 18.12.2023.

Керуючись ст. ст.22,80,81,125,140,145 ЗК України, ст. ст.181,319,321 ЦК України, ст. ст.4,10,12-13,76,80,89,141,258,259,263,265,268,273,280-282,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянки російської федерації, на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0524181500:01:003:0038, площею 3,0553 га, яка розташована на території Тростянецької селищної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянки російської федерації, на користь Вінницької обласної прокуратури (банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, адреса: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач, в інтересах якого прокурором подано позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянка російської федерації, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , рф.

Повний текст рішення складено 10.04.2024.

Суддя О.А. Натальчук