Постанова

від 09.04.2024 по справі 420/18879/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/18879/23

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування (нарахування не в повному розмірі) та невиплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з травня 2008 року по березень 2022 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в періоди:

- з травня 2008 року по грудень 2015 року та з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року (з урахуванням раніше виплачених сум);

- з березня 2018 року по березень 2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в спірний період ВЧ НОМЕР_1 не в повному обсязі виплачувала йому грошове забезпечення, зокрема, індексацію грошового забезпечення виплачувала в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення №1078, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення та виплата, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, позивач наголошував на тому, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Мотивуючи свої вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з травня 2008 року по грудень 2015 року та з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, а з березня 2018 року по березень 2022 року - березень 2018 року позивач покликаючись на положення пункту 5 Порядку №1078 зазначає, що на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 та з 01.03.2018, а тому саме ці місяці мають бути визнані базовими.

Окремо позивач зауважує, що протиправні дії відповідача становлять втручання у його майнові права, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2008 року по березень 2022 року не в повному обсязі.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 за період з травня 2008 року по лютий 2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а з березня 2018 року по березень 2022 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Суд стягнув з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідно до положень Закону №1282-ХІІ позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період у законодавчо встановленому розмірі.

При цьому, суд підкреслив, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця і відповідно до положень законодавства, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Суд першої інстанції зазначив, що Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку №1078, встановив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

Вважаючи, що правовідносини у наведених справах та у справі за позовом ОСОБА_1 є подібними, суд першої інстанції вважав вищевказані висновки Верховного Суду релевантним до даної справи.

Суд врахував, що на законодавчому рівні, посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 та з 01.03.2018, а тому вважав, що саме ці місяці мають бути застосовані відповідачем під час обрахунку індексації грошового забезпечення позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, ВЧ 9930 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та заперечує право позивача на індексацію грошового забезпечення у спірний період із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та березень 2018 року.

На переконання скаржника, розрахунок індексації грошового забезпечення, а також встановлення базового місяця є компетенцією відповідача, як органу в якому позивач проходив службу і який виплачував грошове забезпечення.

При цьому, скаржник підкреслює, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення військовослужбовця через її непостійність, та за своєю природою є державною соціальною гарантією.

Скаржник вважає, що відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення має виплачуватися у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони та зазначає, що починаючи з 01.12.2015, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів», базовим місяцем індексації позивача має бути грудень 2015 року.

На переконання ВЧ НОМЕР_1 , відсутні підстави для визнання протиправною її бездіяльність та задоволення заявлених позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, заявляє про безпідставність апеляційної скарги.

Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а тому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.

У період з червня 2008 року по березень 2022 року позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ), що є відповідачем у цій справі.

З березня 2022 року по грудень 2022 року - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_2 ).

Згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.12.2022 №610-ОС від 12.03.2022 полковник ОСОБА_1 звільнений в запас Збройних Сил України за пунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 16.12.2022 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЧ НОМЕР_1 щодо надання карток грошового забезпечення за 2008 - 2016 роки та 2017-2022 роки стосовно нарахування та виплати індексації.

В матеріалах справи наявні особисті картки грошового забезпечення та заробітної плати ОСОБА_1 за 2008 2022 роки, згідно яких індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалась:

-у 2008 році - у серпні та листопаді 2008 року.

- у 2009 році - у січні та квітні 2009 року.

- у 2010 році - у січні, лютому, квітні, травні та грудні 2010 року.

- у 2011 році - у січні, лютому, березні, серпні та вересні 2011 року.

- у 2012 році - не виплачувалась.

- у 2013 році - не виплачувалась.

- у 2014 році - тільки у липні 2014 року.

- у 2015 році - тільки у березні, квітні, травні та червні 2015 року.

- у 2016 році - не виплачувалась.

- у 2017 році - тільки у травні 2017 року.

- у 2018 році - тільки у грудні 2018 року.

- у 2019 році - протягом січня - грудня 2019 року.

- у 2020 році - протягом січня жовтня та у грудні 2020 року.

- у 2021 році - протягом січня - листопада 2021 року.

- у 2022 році - протягом січня - грудня 2022 року.

Позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби з червня 2008 року по лютий 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року; а з березня 2018 року по березень 2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.

Оскільки така індексація грошового забезпечення йому не нарахована та не виплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Доводи апеляційної скарги ВЧ9930 можна розділити на декілька позицій.

Зокрема, скаржник заперечує право ОСОБА_1 на виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, вважаючи, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, а її розмір має бути розрахований відповідачем, у межах його компетенції.

Також скаржник не погоджується із висновками суду щодо визначення базовим місяцем січень 2008 року та березень 2018 року та зазначає, що починаючи з 01.12.2015 базовим місяцем індексації позивача має бути грудень 2015 року.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону ().

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі і вище - Закон №1282-ХІІ)

Стаття 1 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина 1 статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно частини 1, 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Положення частини 6 статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачають, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17 висловлював позицію, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до положень Закону України №1282-XII підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 , з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 1 Порядку №1078 він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-ІV.

В даному випадку спірні правовідносини охоплюються часовим проміжком з травня 2008 року по березень 2022 року.

При цьому, в указаний період Порядок № 1078 піддавався неодноразовим змінам, які, у свою чергу, змінювали механізм і порядок нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Згідно пункту 5 Порядку (у первинній редакції), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Пункт 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 170 від 12 березня 2008 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Пункт 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 36 від 29 січня 2014 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 пункту 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Таким чином до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Тобто, відповідно до пункт у 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Отже, для правильного визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01.01.2008 до 01.12.2015 необхідно встановити місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати.

В той же час, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набирає чинності з 01 січня 2008 року згідно п. 13 вказаної Постанови.

В подальшому у березні 2018 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, останнє підвищення посадових окладів відбулося у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01.01.2008 до 01.12.2015, оскільки після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став «березень 2018 року».

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 до 01.12.2015 є «січень 2008 року», в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визнав «січень 2008 року», як базовий місяць для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 до 01.12.2015 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Разом з тим, як слідує із запроваджених Постановою № 1013 змін, у подальшому з 01.12.2015 почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст, а саме, це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення означеного поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей понять «місяць підвищення доходу» і «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Між тим, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Таким чином, ураховуючи наведені нормативні положення, слідує висновок, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця, з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.

Початком відліку для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.

Аналіз приписів Постанови № 1013 у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 дають підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем .

У цьому зв`язку, колегія суддів звертає увагу на те, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України, яких у період 2008 - 2018 років було дві.

Зокрема, у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною.

Починаючи, з березня 2018 року посадовий оклад військовослужбовців змінився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Отже, у межах спірних відносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Як мовилося вище, скаржник заперечує таке право позивача, та зазначає, що для нарахування індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року базовим місяцем має бути грудень 2015 року, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення не у повному обсязі за період з травня 2008 року по березень 2022 року.

Доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , що січень 2008 року та березень 2018 року не можуть бути базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову у відповідній частині відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у справі №400/1118/21 та у справі 380/3632/21.

Доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 стосовно того, що виплата індексації здійснюється у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони України, на переконання колегії суддів жодним чином не спростовують висновків суду.

При цьому, слід зауважити, що реалізація права на виплату грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення, оскільки із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавець пов`язує реалізацію гарантій щодо оплати праці, а тому остання обов`язково має бути нарахована та виплачена.

Також, безпідставними є доводи ВЧ НОМЕР_1 стосовно того, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення військовослужбовця через її непостійність, оскільки відповідно до Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Стосовно доводів щодо дискреційності повноважень військової частини щодо розрахунку індексації та визначення базового місяця, то колегія суддів зауважує, що Верховний Суд в результаті системного і цільового способу тлумачення Порядку № 1078 висловив позицію, що оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації, встановлені Порядком № 1078, то повноваження відповідача не є дискреційними.

За таких умов, доводи покладені в обґрунтування апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими. Інших аргументів апеляційна скарга не містить, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що надав оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та не знаходить підстав для її задоволення.

З урахуванням викладеного, слід погодитись із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги за період з травня 2008 року не звернув уваги на те, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 із червня 2008 року.

Так, сам позивач у мотивувальній частині позовних вимог зазначає, що проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 із червня 2008 року (а.с1).

Окрім цього, згідно наявної в матеріалах справи відповіді Галузевого державного архіву ДПС України, ОСОБА_1 на його запит були направлені копії карток грошового забезпечення за період з січня по травень 2008 року у ВЧ НОМЕР_2 , та з червня 2008 року по грудень 2016 року (а.с.18).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявлений до ВЧ НОМЕР_1 позов має бути задоволений за період з червня 2008 року, оскільки саме з цього періоду позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно по суті розглянув спір, але помилково визначив період проходження служби позивача у військовій частині, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід змінити, шляхом викладення абзацу другого та третього його резолютивної частини в новій редакції.

Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року змінити, виклавши абзац другий та третій його резолютивної частини в такій редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не в повному обсязі за період з червня 2008 року по березень 2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з червня 2008 року по лютий 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з березня 2018 року по березень 2022 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.»

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 09.04.2024.