Постанова

від 09.04.2024 по справі 400/15805/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15805/23

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 26.02.2024р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просила суд:

-визнати неправомірними дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 124 300,40 грн. від 09.06.2021р. №56500997;

-скасувати постанову державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021р. №66060790.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в провадженні відповідача перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №489/4791/15-ц, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 46 378,06 дол. США. Постановою від 09.06.2021р. виконавче провадження закінчено. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову №56500997 про стягнення виконавчого збору у розмірі 124 300,40 грн. від 09.06.2021р., що становить 10% суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом. Таку постанову ОСОБА_1 вважає незаконною, оскільки внесені Законом України від 03.07.2018р. №2475-VIII зміни до ст.27 Закону №1404-VIII погіршили становище боржника, органом ДВС фактично не стягнуто з ОСОБА_1 коштів за виконавчим листом, а тому правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у державного виконавця не було. Відповідно, постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021р. №66060790 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997 також є незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 26.02.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача, що при винесенні постанови від 09.06.2021р. №56500997 про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом, державний виконавець, в порушення ст.58 Конституції України, застосував ст.27 Закону №1404-VIII в редакції Закону №2475-VIII, положення якої погіршують стан боржника у виконавчому провадженні.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що стягнення виконавчого збору можливе лише у випадку фактичного виконання рішення суду, яке відбулося за сприяння відповідних дій державного виконавця, зокрема, у зв`язку з вчиненням ним заходів примусового виконання рішення, що у спірних правовідносинах не має місця.

Апелянт зазначає, що положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зобов`язаний вказати результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі зробити відповідну відмітку, у якій зазначити підстави закінчення виконавчого провадження, залишок нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши вчинення виконавцем відповідних дій, тим самим встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої державним виконавцем суми на користь стягувача за виконавчим листом.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в проваджені Корабельного відділу ДВС м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа по справі №489/4791/15-ц (провадження №2/489/2290/15) від 19.05.2016р., виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСсиббанк» кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11334970000 від 17.04.2008р. у розмірі 46 378,06 дол. США, яка складається з 41 516,82 дол.США заборгованість за кредитом, 4 861,24 дол. США прострочена заборгованість за процентами, а також стягнення 29 254,49 грн. пені та 1 827 грн. судового збору.

31.05.2018р. (тобто за нормами діючого на той момент Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 07.03.2018р.) державним виконавцем Корабельного відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Брагою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56500997 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/489/2290/15 (489/4791/15-ц) від 19.05.2016р., виданого Ленінським райсудом м.Миколаєва.

В пункті 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 124300,4 грн., що становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

05.01.2021р. на адресу відповідача надійшов лист від ПАТ «УкрСиббанк», в якому стягувач зазначив, що заборгованість по кредитному договору №11334970000 від 17.04.2008р. та судові витрати сплачено в повному обсязі, тому клопотав закінчити виконавче провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

09.06.2021р. державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумовою Г.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56500997 по примусовому виконанню виконавчого листа №489/4791/15-ц від 19.05.2016р., виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, на підставі заяви АТ «УкрСиббанк від 05.01.2021р., у зв`язку з фактичним виконанням (п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»).

В пункті 3 вказаної постанови зазначено про виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.

Того ж дня, державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумовою Г.Г. винесено постанову ВП №56500997 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 124 300,40 грн. Зазначено, що вказана постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

14.07.2021р. державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумовою Г.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66060790 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021 у виконавчому провадженні №56500997.

Не погоджуючись з правомірністю дій державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997, а також із законністю постанов про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997 та про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021р. №66060790, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, відкритого до 28.08.2018р., є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Поряд з цим, суд зазначив, що в даному випадку визначена постановою про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997 сума виконавчого збору розраховувалася від суми фактично стягнутих сум, враховуючи надходження до органу ДВС листа стягувача ПАТ «УкрСиббанк» про сплату боржником у повному обсязі заборгованості по кредитному договору №11334970000 від 17.04.2008р. та судових витрат.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56500997 від 31.05.2018р.) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018р. (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56500997 від 31.05.2018р.), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті Закону обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018р.) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Водночас, Законом України від 03.07.2018р. №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018р., внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання (не)правомірності винесення 09.06.2021р. державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, яке закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, та постанови від 14.07.2021р. про відкриття виконавчого провадження для реалізації вказаного стягнення.

З урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: в період до 28.08.2018р. розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018р. - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Як вже зазначалося колегією суддів, у спірних правовідносинах державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши таким чином фактично Закон №1404-VIII у редакції Закону №2475-VIII.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999р. у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постановах від 28.01.2021р. у справі №420/769/19, від 22.01.2021р. у справі №400/4023/19, від 21.01.2021р. у справі №640/3430/19, від 12.08.2020р. у справі №1340/5053/18, від 28.10.2020р. у справі №400/878/20 Верховний Суд констатував, що положення статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018р., зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018р. (Закон №2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018р. №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 124 300,40 грн.

Колегія суддів констатує, що факт закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас, за обставин цієї справи, розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 вересня 2023 року по справі №160/11725/22 та від 14 березня 2024 року по справі №280/7418/23.

У даному випадку виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ (у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), як про це просило АТ «УкрСиббанк» у заяві від 05.01.2021р.

Однак, зазначена обставина не свідчить про те, що за відповідним виконавчим провадженням відбулося фактичне стягнення з боржника всієї суми за виконавчим документом. Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про анулювання боргу від 22.12.2020р. №743 слідує, що на виконання вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України АТ «УкрСиббанк» прийняло рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 22.12.2020р. становила 29430,41 доларів США суми основного боргу, а також анулювання суми заборгованості з процентів 33770,22 доларів США, суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення, 29254,4 грн.

Таким чином, визначена постановою від 09.06.2021р. про стягнення виконавчого збору сума 124 300,40 грн. не може вважатися сумою, що фактично стягнута державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій.

При вирішенні спору суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що у заяві від 05.01.2021р. АТ «УкрСиббанк» зазначило про повне погашення боржником заборгованості, проте залишив поза увагою повідомлення про анулювання боргу, що спростовує вказану обставину, а також те, що державним виконавцем фактично не вчинялися дії, спрямовані на стягнення сум за виконавчим документом.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про неправомірність постанови державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021р. №66060790 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997.

А відтак, позов ОСОБА_1 у відповідній частині підлягає задоволенню.

Що ж до вимог позивача про визнання неправомірними дій державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. №56500997, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині. При винесенні відповідної постанови державний виконавець діяв на виконання вимогам частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 26.02.2024р. підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено 1073,60 грн. судового збору (платіжна інструкція №0.0.3387104070.1 від 28.12.2023р.), а при поданні апеляційної скарги 1610,40 грн. судового збору (платіжна інструкція №0.0.3506725393.1 від 04.03.2024р.).

А відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову, з Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1789,33 грн. судового збору (2/3 задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 139, 287, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. про стягнення виконавчого збору від 09.06.2021р. ВП №56500997.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Наумової Г.Г. про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2021р. ВП №66060790.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Корабельного відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Океанівська, 1А, м.Миколаїв, 54052, код ЄДРПОУ 34993136) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1789,33 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук