Постанова

від 09.04.2024 по справі 420/28377/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28377/23

Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О. Дата і місце ухвалення: 29.02.2024р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського окружного адміністративного суду на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо відмови у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2021р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2270,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту, станом на 01.01.2022р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту та станом на 01.01.2023р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту;

- зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2270,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту, станом на 01.01.2022р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту та станом на 01.01.2023р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є суддею у відставці, з 2018 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання. До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Станом на 01 січня 2021р., 01 січня 2022р. та 01 січня 2023р. збільшувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн., 2481,00 грн. та 2684,00 грн. відповідно), однак оновлені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р. та 01.01.2023р. Одеським окружним адміністративним судом не складалися та не видавалися. На звернення ОСОБА_1 з цього приводу до відповідача останній листом від 21.09.2023р. відмовив у видачі оновлених довідок з посиланням на те, що посадовий оклад судді Одеського окружного адміністративного суду протягом 2021-2023р.р. не змінювався. Таку відмову позивач вважає незаконною та зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а норми інших нормативним актів (в тому числі законів про Держбюджет на відповідний рік) до правовідносин щодо виплати суддівської винагороди застосовуватися не можуть.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., станом на 01.01.2022р. у розмірі 2481,00 грн., станом на 01.01.2023р. у розмірі 2684,00 грн.

Зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., станом на 01.01.2022р. у розмірі 2481,00 грн., станом на 01.01.2023р. у розмірі 2684,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеський окружний адміністративний суд подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 29.02.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з 01.01.2021р. розрахунок окладу судді здійснюється з врахуванням такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 грн., яка встановлена ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». У зв`язку з відсутністю змін складових суддівської винагороди працюючого судді Одеського окружного адміністративного суду немає правових підстав надати ОСОБА_1 запитувані довідки про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р. та 01.01.2023р.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що норма ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. А відтак, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді, якими є закони України про Держбюджет на відповідний рік. Положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинними, у встановленому порядку неконституційними не визнавалися, а тому підстави для їх незастосування у відповідача відсутні.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-18 від 10.07.2018р. ОСОБА_1 звільнений з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З серпня 2018 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

26.02.2020р. Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 видано довідку №03.4.19/7408/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої станом на 19.02.2020р. суддівська винагорода складає 110 355,00 грн., в т.ч.: посадовий оклад 78825,00 грн., доплата за вислугу років (40%) 31350,00 грн.

На підставі вказаної довідки ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, внаслідок чого його розмір становить 55177,50 грн., тобто 50% від грошового утримання судді Одеського окружного адміністративного суду, зазначеного у довідці №03.4.19/7408/20 від 26.02.2020р.

15.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021р. у розмірі в розмірі 2270,00 грн., станом на 01.01.2022р. 2481,00 грн. та станом на 01.01.2023р. 2684,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту.

Листом від 21.09.2023р. відповідач відмовив у видачі відповідної довідки, з посиланням на відсутність змін складових суддівської винагороди працюючого судді Одеського окружного адміністративного суду. Зазначено, що посадовий оклад судді Одеського окружного адміністративного суду встановлюється відповідно до затвердженого штатного розпису на відповідний рік з урахуванням нормативно-правових актів, які визначають розміри посадових окладів суддів, та станом на 01.01.2021р., на 01.01.2022р. та на 01.01.2023р. становить 78825,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021р. у розмірі 2270,00 грн., станом на 01.01.2022р. у розмірі 2481,00 грн., станом на 01.01.2023р. у розмірі 2684,00 грн., на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), у спірний період, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є неправомірною. А відтак, за висновками суду, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р. та 01.01.2023р. змінювався, то позивачу має бути проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно із нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено законами України про Держбюджет на відповідні роки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII, зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Одеського окружного адміністративного суду у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2021р., на 01.01.2022р. та на 01.01.2023р. виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2270,00 грн., ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481,00 грн. та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684,00 грн.

Як стверджує відповідач, при обчисленні суддівської винагороди врахуванню підлягає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого з 2021 року є незмінним та становить 2102,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у видачі запитуваних ним довідок.

Колегія суддів наголошує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону №1402-VIII.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України про Держбюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Усталена та послідовна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі №560/5597/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 400/12428/21, від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) є неправомірною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Одеського окружного адміністративного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., станом на 01.01.2022р. у розмірі 2481,00 грн., станом на 01.01.2023р. у розмірі 2684,00 грн.

Доводи апеляційної скарги Одеського окружного адміністративного суду не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук