Рішення

від 10.04.2024 по справі 451/225/24

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/225/24

Провадження № 2/451/162/24

РІШЕННЯ

іменем України

(повне)

10 квітня 2024 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Мурин Н.В.

розглянув у підготовчому судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/225/24 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області, про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

16 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Радехівської міської ради Львівської області, про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на спадкове майно.

Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із земельної ділянки, площею 3,5590 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пиратинської сільської ради, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , виданого 28.12.1999 відповідно до рішення VIII сесії III демократичного скликання Радехівської районної Ради народних депутатів від 19.10.1999 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3835. ОСОБА_2 постійно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала і була зареєстрована на АДРЕСА_1 , разом з нею на день смерті був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько - ОСОБА_3 фактично вступив в управління спадковим майном після смерті матері. Однак, оформити належним чином право власності на майно не встиг, оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається зокрема із земельної ділянки, площею 2,7620 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пиратинської сільської ради, яка належала йому відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ІІ-ЛВ №035949 , виданого 28.12.1999 на підставі рішення VIII сесії III демократичного скликання Радехівської районної Ради народних депутатів від 19.10.1999 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3834. Крім того, йому належить право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 23.01.1990. Відповідно до довідки №1126 від 28.03.2022, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 . 05.06.2006 ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Пиратинської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №21, відповідно до якого все його майно, де б воно не було і з чого б не складалось, все що належало йому на день смерті, заповів дочці ОСОБА_1 . Маючи намір оформити свої права на спадкове майно після смерті батьків, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, що підтверджується листами від 16.02.2022 та 30.03.2022.

З цих підстав, позивач просила суд ухвалити рішення, яким:

установити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками ОСОБА_1 ;

установити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 23.01.1990 виконкомом Сеньківської сільської ради;

установити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2 , виданого 28.12.1999;

установити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном;

установити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час прийняття спадщини;

визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,5590 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пиратинської сільської ради, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,7620 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пиратинської сільської ради, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 2 - 6, 56, 67 - 68).

Відповідач Радехівська міська рада визнала позов у повному обсязі (а. с. 78).

Заяви та клопотання учасників процесу

Представник позивача ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, у якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а. с. 63).

Представник відповідача Радехівської міської ради подав до суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без його участі (а. с. 78).

Інші процесуальні дії у справі

Суд своєю ухвалою від 21 лютого 2024 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання (а. с. 59 - 60).

Сторони в судове засідання не прибули, проте подали до суду зазначені вище заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

З огляду на ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 206 - 207 ЦПК України.

За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України ухвалює рішення у підготовчому засіданні.

Установлені судом фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пиратин Радехівського району Львівської області померла мати позивача ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис № 1 від 22 лютого 2001 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим 22 лютого 2001 року Пиратинською сільською радою Радехівського району Львівської області (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина (відкрилась спадщина), зокрема, земельна ділянка, площею 3,5590 га, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 035950, виданого на підставі рішення VIII сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської районної Ради народних депутатів від 19 жовтня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3835 від 28 грудня 1999 року (а. с. 27, 29 - 37, 38 - 41).

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №68750728 від 30.03.2022, виданого Соснівською державною нотаріальною конторою, видно, що спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , не заводилися та не видавалися, тобто за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 14).

На день смерті в одному будинку з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований ОСОБА_3 , що видно з довідки Радехівської міської ради Львівської області від 13.12.2021 №695 (а. с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Пиратин Радехівського району Львівської області помер батько позивача ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис № 7 від 14 липня 2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим 14 липня 2006 року Пиратинською сільською радою Радехівського району Львівської області (а. с. 10).

Після його смерті залишилась спадщина (відкрилась спадщина), зокрема, земельна ділянка, площею 2,7620 га, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 035949, виданого на підставі рішення VIII сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської районної Ради народних депутатів від 19 жовтня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3834 від 28 грудня 1999 року (а. с. 25, 29 - 37); житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва на право приватної власності на будівлю, виданого Виконавчим комітетом Сеньківської сільської ради 23 січня 1990 року (а. с. 22).

Крім того, до складу спадкового майна увійшла земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 035950, виданого на підставі рішення VIII сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської районної Ради народних депутатів від 19 жовтня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3835 від 28 грудня 1999 року, тому що ОСОБА_3 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті дружини.

Згідно зі Заповітом, посвідченим 5 червня 2006 року секретарем виконкому Пиратинської сільської ради Радехівського району Львівської області ОСОБА_7 , та зареєстрованим в реєстрі за №21, ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що за законом матиме право заповів своїй дочці ОСОБА_1 (а. с. 12).

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що видно з довідки Радехівської міської ради Львівської області від 13.12.2021 №695 (а. с. 16).

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №67071254 від 12.01.2022, виданого Соснівською державною нотаріальною конторою, видно, що спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заводилися та не видавалися, тобто за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 13).

З довідки Радехівської міської ради Львівської області №282 від 29.06.2022 видно, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був останнім членом та головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31).

Радехівська державна нотаріальна контора Львівської області на звернення ОСОБА_8 не мала підстав для видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті спадкодавців, тому відмовила у вчиненні нотаріальних дій, що підтверджується листом від 16.02.2022 №74/01-16, листом від 12.01.2022 №16/01-16, листом від 30.03.2022 №114/01-16 (а. с. 19 - 21)

Інших претендентів на спадкове майно з числа спадкоємців за законом першої черги судом не встановлено.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до ст. 12, 229 ЦПК України такі докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за заповітом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Позиція суду

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Щодо позовних вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення

До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 7 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття сторонами права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Статтею 121 ЦК УРСР регламентовано, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

Згідно із ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

За правилами ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

На підставі ст. 126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року, передбачено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Суд установив, що ОСОБА_3 був останнім членом колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 .

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, застосовуються норми Цивільного кодексу України (ЦК України) та Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Таким чином, на спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширюються норми ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року.

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

З огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Як видно з довідки №695, виданої Лопатинською селищною радою 13 грудня 2021 року, на момент смерті ОСОБА_2 проживала у будинку АДРЕСА_1 , із померлою був зареєстрований та проживав ОСОБА_3 (а. с. 15).

Таким чином, ОСОБА_3 , відповідно до вказаної вище норми ст. 549 ЦК УРСР вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном.

Разом з тим, він належним чином не оформив своїх спадкових прав.

На спадкові правовідносини після його смерті поширюються норми ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У розумінні ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зважаючи на встановлені обставини справи, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час її відкриття постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , та не заявляла про відмову від спадщини. Докази про інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину або претендують на неї, в матеріалах справи відсутні.

Як зазначив ВС КЦС у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку, є звернення сторони до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

За правилами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положення ст. 81, 131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги сторони про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно є законними та обґрунтованими і, відповідно такі потрібно задовольнити.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; на підставі ст. 1216, 1217, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 120, 121, 123, 124, 125, 126, 524, 525, 526, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Установити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками ОСОБА_1 .

Установити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 23.01.1990 виконкомом Сеньківської сільської ради.

Установити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2 , виданого 28.12.1999.

Установити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Установити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час прийняття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,5590 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пиратинської сільської ради, що належала ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 035949, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3834 від 28 грудня 1999 року, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,7620 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пиратинської сільської ради, що належала ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 035950, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3835 від 28 грудня 1999 року, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники процесу

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Радехівська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ: 26361149, місцезнаходження: проспект Відродження, 3, місто Радехів, Червоноградський район, Львівська область, 80200.

Головуючий суддяО. Семенишин

Рішення суду виготовлене у нарадчій кімнаті 10.04.2024.