Постанова

від 09.04.2024 по справі 320/17339/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17339/23 Головуючий у І інстанції - Колеснікова І.С.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Куць М.Г.,

представників відповідача Толочка Т.В., Красникова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2023: № 00068350702, яким позивачу донараховано ПДВ на суму 12 233 826, 00 грн і застосовано штраф у розмірі 6 116 913, 00 грн, та № 00068360702, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми ПДВ у розмірі 4 871 036, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у задоволені позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вірно встановлено обставини того, що в порушення п. 188.1 ст. 188, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 42 462, 00 грн за операціями постачання відходів малоцінних (х/б виробів) за цінами, нижче за ціну придбання таких товарів. Також, судом зазначено, що у зв`язку з відсутністю первинних документів та непідтвердженням господарських операцій із ТОВ «С.К.С.» щодо оприбуткування олії соняшникової сирої нерафінованої та шроту соняшникового гранульованого за окремими господарськими операціями, в порушення вимог Податкового кодексу України позивачем протиправно завищено суму податкового кредиту у розмірі 17 062 400, 00 грн. Крім того, при вирішенні даної справи судом враховано обставини наявності низки кримінальних проваджень щодо обставин діяльності ТОВ «С.К.С.», і, як висновується суд, хоча такі обставини не є вирішальними при прийнятті даного судового рішення, вони не можуть бути проігноровані судом, оскільки у своїй сукупності підтверджують наведені висновки суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що всі належним чином завірені копії первинних документів, які підтверджують правомірність господарських операцій, були надані відповідачу, що підтверджується листом № 856 від 21.07.2020 та одержано ним 22.07.2020, про що свідчить відмітка канцелярії. В даному листі, крім операцій з продажу малоцінних відходів за ціною нижче ціни придбання, проведених ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» з ФОП ОСОБА_1 , були вказані аналогічні операції з продажу за ціною нижче ціни придбання з іншими фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та також надані копії первинних документів. Зауважує, що з невідомих підстав відповідачем не були враховані виключно операції з ФОП ОСОБА_4 , хоча це є звичайною діяльністю позивача щодо реалізації товару, який втратив свої споживчі якості, тому цілком очевидно по більшій ціні такий зіпсований товар продати неможливо. Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.К.С» апелянт зазначає, що виходячи з умов специфікацій №№ 12, 13, у ТОВ «С.К.С» не існувало обов`язку перевезти чи забезпечити перевезення товару, а передача товару відбувалась на умовах EXW, підстав для складання та наявності у позивача товарно-транспортних накладних не існувало. Також вказує, що у позивача відсутні транспортні витрати на перевезення товару в рамках його придбання за договором поставки № 01/11/2018-ТДКХ від 01.11.2018, при цьому, позивач не є учасником відносин зберігання товару, тому необхідності та підстав в укладенні Товариством договорів зберігання, складанні немає. Наголошує, що зазначення в акті перевірки додаткової інформації щодо можливих порушень з боку постачальників позивача чи їх контрагентів не зумовлює вчинення позивачем порушення податкового законодавства, а тому, відповідно, не може спричинити настання для позивача відповідальності за таке неіснуюче порушення. Відповідачем взагалі не враховано при формуванні висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та постачальниками ту обставину, що позивач реалізував придбаний у постачальників товар на експорт. Факт експорту товару підтверджується митними деклараціями, що прийняті митними органами та мають відповідні відмітки про вивезення товару за межі митної території України. Також, позивач звертає увагу суду на дію презумпції добросовісності платника податків, а саме, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 20.03.2024 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представники відповідача проти цього заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

В судове засідання 09.04.2024 представник позивача не з`явився, надавши письмове клопотання про відкладення судового засідання з підстав його участі в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно підписано іншим представником, ніж той, що приймав участь в судовому засіданні 20.03.2024, що свідчить про те, що Товариство-позивач має кілька представників, що супроводжують дану судову справу. Крім того, термін розгляду справи сплив, при цьому, в судовому засіданні 20.03.2024 сторони надали суду свої пояснення, їм також була надана можливість у разі необхідності надати додаткові письмові пояснення, які і були надані представником позивача до судового засідання.

Суд вважає, що об`єм матеріалів справи з урахуванням наданих додатково апеляційному суду є достатнім для ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за травень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.06.2020 № 9139454361, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередньому звітному періоді за квітень 2020 року.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено, що порушення вимог Податкового кодексу України позивачем, а саме:

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 4 871 036, 00 грн;

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 233 826, 00 грн, в тому числі: за квітень 2020 року на суму 6 072 920, 00 грн, за травень 2020 року на суму 6 160 906, 00 грн;

- не зареєстровано зведені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 42 462, 00 грн, в тому числі: за квітень 2020 року на суму 26 792, 00 грн; за травень 2020 року на суму 15 670, 00 грн.

17.01.2023 за результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 2790/26-15-07-02-01-03/41202432.

При цьому, в ході проведення перевірки позивачу відправлялись запити з питань, що виникли під час перевірки, а саме:

- запит № 1/26-15-07-02-01 від 28.12.2022 стосовно надання пояснень та їх документального підтвердження щодо складу порушень діючого законодавства, викладених в акті перевірки від 10.08.2020 № 271/26-15-07-02-01/41202432 (документальне підтвердження щодо залучення додаткових документів (наведених у запереченнях), що не були надані під час перевірки, їх вплив на зміну суми донарахувань податкових зобов`язань по сплаті податків, визначених в акті перевірки). Також, стосовно надання інформації щодо відсутності (втрати, зіпсування, викрадення, знищення тощо), вилучення первинних (бухгалтерських) та інших документів; пошкодження даних бухгалтерського обліку, зокрема, при здійсненні вірусної атаки, за період, що перевіряється.

Від ТОВ «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» отримано відповідь № 336 від 30.12.2022, згідно якої надано копії документів, а саме: договір поставки, прибуткові накладні, декларації виробника, сертифікати якості-декларація виробника, акти прийому-передачі, договір комісії з додатками та специфікацією, звіти комісіонера, МД, контракти, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), договір доручення.

- запит № 2/26-15-07-02-01 від 10.01.2023 стосовно питань, що виникли в ході проведення перевірки, а саме: фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «С.К.С.» по операціях щодо придбання товарів (олія соняшникова сира нерафінована, шрот соняшниковий гранульований насипом),їх походження, зберігання, транспортування, залучення супутніх послуг інших осіб та порядок формування податкового кредиту з ПДВ у відповідності з вимогами Кодексу, зокрема, документальне оформлення оприбуткування товарів (робіт, послуг) у бухгалтерському та складському обліку, посвідчення якості на відповідну кількість придбаних товарів, умови їх поставки, транспортування, навантаження/розвантаження, звіти (копії) про переробку олійного насіння (ф.23), банківські виписки щодо оплати за ТМЦ (роботи, послуґи), наявність заборгованості на кінець перевіряємого періоду), підтвердження реалізації (експорту), умови поставки, відвантаження (переміщення) ТМЦ до олійних терміналів та/або місць експортування товарів, зокрема, довіреності на отримання товарів, наявність розрахунків (коригувань) за наведеними операціями (заліку, інше), наявність умисних діянь тощо.

На вказаний запит від ТОВ «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» відповіді не отримано.

Станом на 10.01.2023 складено акт № 87/Ж6/26-15-07-02-01 про ненадання первинних (бухгалтерських) документів ТОВ «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» до перевірки, а саме: до перевірки не надано документальне підтвердження щодо зберігання, переміщення, транспортування продукції (олії соняшникової сирої нерафінованої та шроту соняшникового гранульованого).

На підставі акту перевірки № 2790/26-15-07-02-01-03/41202432 від 17.01.2023 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2023 № 00068350702, яким донараховано ПДВ на суму 12 233 826, 00 грн та застосовано штраф у розмірі 6 116 913, 00 грн, а також №00068360702, яким зменшено від`ємне значення суми ПДВ у розмірі 4 871 036, 00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані (далі - ПК України).

Так, за обставинами справи, проведеною перевіркою за травень 2020 року встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 4.1 Декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» всього у розмірі 42 462, 00 грн, оскільки мало місце формування сум податку у складі вартості реалізації відходів малоцінних (хлібобулочні вироби) в адресу ФОП ОСОБА_1 за цінами нижче за звичайні.

Контролюючим органом встановлено, що вартість придбання відходів малоцінних (хлібобулочних виробів, далі - х/б виробів) (1,80 грн) перевищує вартість їх реалізації (0,10 грн).

При цьому, перевищення ціни придбання відходів малоцінних (х/б виробів) над базою оподаткування операцій з фактичного постачання таких товарів складає 212 311, 30 грн; заниження суми ПДВ у складі податкових зобов`язань складає 42 462, 00 грн.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України платники податку у разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст.ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Так, відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307), у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких визначена, зокрема, відповідно до ст. 188 Кодексу, перевищує фактичну ціну, постачання таких товарів/послуг постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку № 1307 (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 розділу V Кодексу, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Тобто, при здійсненні позивачем придбання відходів малоцінних (х/б виробів), база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 Кодексу, перевищує ціну постачання таких товарів, необхідно скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції постачання товарів/послуг.

Отже, як правильно висновується суд першої інстанції, відповідачем обґрунтовано встановлено, що в порушення п. 188.1 ст. 188, п. 201.4 ст. 201 ПК України ТОВ «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 42 462, 00 грн за операціями постачання відходів малоцінних (х/б виробів) за цінами, нижче за ціну придбання таких товарів.

Так, згідно договору поставки № 01/11/2018-ТДКХ від 01.11.2018 (далі - Договір), укладеним у м. Києві між ТОВ «С.К.С.» (далі - постачальник) та ТОВ «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (далі - покупець), постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (сільськогосподарську продукцію), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до умов Договору якість товару має відповідати вимогам діючого ДСТУ та підтверджуватись відповідними посвідченнями (сертифікатами) якості товару.

При здійсненні поставки партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді, копію посвідчення (сертифіката) якості на товар, акт приймання-передачі партії товару (у випадку передачі товару в дату оформлення видаткової накладної).

Всього за актами приймання-передачі отримано олії соняшникової сирої нерафінованої 4 150, 0 т на суму 72 708 000, 50 грн.

Згідно специфікації № 13 від 14.04.2020 до Договору постачальник зобов`язується поставити наступний товар, а покупець прийняти й оплатити товар в строки і на умовах, передбачених в основному Договорі.

Товар передається постачальником покупцю в пункті поставки на умовах: EXW Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 8-а, відповідно до умов основного договору в термін до 15.05.2020.

Всього за актами приймання-передачі отримано шрот соняшниковий гранульований насипом 2 300, 0 т на суму 12 604 033 грн, крім того ПДВ 2 520 806, 57 грн.

Сплачені за вказаним зобов`язанням кошти були включені позивачем до свого податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись під час перевірки відповідачем.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Верховний суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 809/1337/17 зазначив, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: договорів та додатків до них, видаткових та податкових накладних, специфікацій, актів прийому-передачі, сертифікатів якості, які досліджені судом і проаналізовані у своїй сукупності..

Так, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно даних ІС «Податковий блок», в поданій фінансовій звітності за І квартал 2020 року не задекларовано наявність виробничих потужностей у ТОВ «С.К.С.» у складі основних засобів та транспортних засобів, у зв`язку з чим, ТОВ «С.К.С.» не мало можливості перевозити товари на адресу позивача власними силами.

В результаті дослідження діяльності ТОВ «С.К.С.» не задекларовано придбання олії соняшникової сирої нерафінованої у кількості 4 150 тон у квітні 2020 року. За цей період ТОВ «С.К.С.» задекларовано придбання 3 380, 83 тон олії соняшникової сирої нерафінованої від пов`язаної особи (засновника) по ціні 186, 50 грн за 1 тонну, яку реалізовано в адресу ТОВ «ВІАЛОН КОМПАНІ» у кількості 3 380, 83 т по ціні 16 645, 00 грн за 1 тону. При подальшому дослідженні було проаналізовано ланцюг постачання товарів (робіт, послуг) відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, за яким підприємство у квітні 2020 декларує придбання сухого корму для собак (Monge dog), рекламні послуги, дезодорранти, гелі, аерозолі, тушки курчат, хліб житній, кукурудза, бензин А-92, 95 та ін., реалізує олію соняшникову, напій кавовий розчинний «MacCoffee 3 in 1», шрот соняшниковий гранульований насипом, лак для волосся, соус Бальзаміко салатний, шоколад молочний та інше.

В ході перевірки до ТОВ «С.К.С.» надіслано запит № 100237/10/26-15-05- 02-01 від 10.07.2020 з метою проведення зустрічної звірки даних, що підтверджують господарські відносини з позивачем.

Від ТОВ «С.К.С.» контролюючим органом отримано відповідь № 27/20 від 27.07.2020, за якою : «...у наведені періоди Товариство мало господарські взаємовідносини із ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» (код 41202432). Вони базувалися на підставі договору поставки № 01/11/2018-ТДКХвід 01.11.2018. Невід`ємною частиною даного договору були Додатки, які визначали асортимент, кількість товару та умови його постачання. В адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» реалізовувалася олія соняшникова нерафінована, шрот соняшниковий гранульований на умовах EXW згідно ІНКОТЕРМС 2010 року Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. № 8а, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Байкальська, 9, м. Запоріжжя, вул. Харчова З, транспортування продукції здійснювалося за рахунок Комісіонерів (ТОВ «ВІНАГРО-ФУД» та ТОВ «ВІНАГРОГРУП») автомобільним транспортом. Оплата реалізованої продукції здійснювалася виключно у безготівковій формі. Сировина (насіння) для олії купується на митній території України у різних продавців. При цьому, оскільки ТОВ «С.КС» не має власного транспорту, то перевага віддається або продавцю з вигідною ціною, або продавцю з вигідним для Товариства місцем зберігання. З придбаної сировини і виробляється готова продукція. Не завжди вистачає виробленої готової продукції (олії соняшникової, шроту гранульованого) для виконання замовлення наступними покупцями такого товару. В таких випадках докуповується продукція на митній території України у підприємств-резидентів. Так було і при взаємовідносинах з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ». У червні 2019 року шрот соняшниковий гранульований насипом купувався у ТОВ «СОУЛТРЕЙД» (код 41716706) відповідно до договору № № 15/01-19 від 15.01.2019 та у жовтні 2019 року олія соняшникова сира нерафінована купувалася у ТОВ «ТД ДІТРЕЙД» (код 41737583) відповідно до договору №020418-1 від 02.04.2018. Постачання продукції (настання права власності у ТОВ «С.К.С») здійснювалося на умовах EXW...».

Також, до вказаної відповіді надані копії товарно-транспортних накладних на перевезення олії соняшникової протягом квітня-травня, які скріплені печаткою одноосібно вантажовідправником - ТОВ «С.К.С». За даними копій ТТН, пунктами розвантаження олії соняшникової є ТОВ «Евері» в м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117; Одеська обл. Лиманський р-н, с. Визирка термінал ТОВ «Рисоіл-Юг»; ТОВ НП «Термінал- Укрхарчозбутсировина» м. Миколаїв, с. Галіцинове; м. Южне, вул. Індустріальна, 6.

Отже, враховуючи дані специфікацій та наведених актів приймання-передачі, поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Продавця), згідно ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року). Місце відвантаження Товару за адресою: Одеська обл. м. Ізмаїл вул. Болградське шосе буд. № 8а, Дніпропетровська обл. м. Дніпро вул. Байкальська 9, м. Запоріжжя вул. Харчова 3, проте, за даними товарно-транспортних накладних (ТТН), отриманих від постачальника товарів, передачу олії соняшникової здійснено в місцях: ТОВ «Евері» в м. Миколаїв вул. Громадянська 117; Одеська обл. Лиманський р-н с. Визирка термінал ТОВ «Рисоіл-Юг»; ТОВ НП «Термінал-Укрхарчозбутсировина» м. Миколаїв с. Галіцинове; м. Южне вул. Індустріальна 6.

Крім того, у відповіді ТОВ «С.К.С.» зазначено, що у жовтні 2019 олія соняшникова сира нерафінована купувалася у ТОВ «ТД ДІТРЕЙД» (код 41737583) відповідно до договору № 020418-1 від 02.04.2018, проте, за даними наведених вище декларацій виробників та посвідчення якості олії соняшникової, отриманих під час перевірки, зазначено виробництво (походження) олії соняшникової - квітень 2020 року, а термін зберігання не перевищує 3 місяців.

За даними єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) та додатку № 5 до декларації з ПДВ ТОВ «С.К.С.» послуг переробки насіння соняшника в олію між виробниками (зазначеними у довідках виробника (посвідченнях якості)) та ТОВ «С.К.С.», а також придбання ТОВ «С.К.С.» сировини (насіння соняшника) для виробництва олії з початку 2020 року не задекларовано.

Таким чином, за результатами зустрічної звірки та наведеними даними, протягом квітня 2020 не підтверджено постачання товарів (олія соняшникова сира нерафінована) від ТОВ «С.К.С.», а також, на перевірку не надані первинні документи щодо підтвердження фактичного перевезення товарів, підтвердження походження олії відповідними довідками виробника (сертифікатами якості) та по ланцюгу постачання, проте вартість таких ТМЦ оприбутковано у бухгалтерському обліку у сумі 72 708 000, 50 грн.

При цьому, позивачем не надано документи щодо транспортування, переміщення, зберігання, зокрема, відповідних звітів комісіонера, дані складського обліку тощо.

За даними копій товарно-транспортних накладних, пунктом розвантаження шроту соняшникового є ІМТП, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7.

За умовами Договору, передача товарів здійснюється на підставі акта приймання-передачі партії Товару, а умови поставки визначаються в Специфікаціях до Договору.

Отже, враховуючи дані специфікацій та наведених актів приймання-передачі, поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Продавця), згідно ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року). Місце відвантаження Товару за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. № 8а, проте, за даними товарно-транспортних накладних (ТТН), отриманих від постачальника товарів, передачу олії соняшникової здійснено на ІМТП, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7.

Крім того, у відповіді ТОВ «С.К.С.» зазначено, що у червні 2019 шрот соняшниковий гранульований насипом купувався у ТОВ «СОУЛТРЕЙД» (код 41716706) відповідно до договору № 15/01-19 від 15.01.2019, проте, за даними наведеного посвідчення якості шроту соняшниковий (гранульованого), отриманого під час перевірки, зазначено виробництво (походження) шроту соняшникового гранульованого - квітень 2020 року, а термін зберігання не перевищує 3 місяців.

За даними єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) та додатку №5 до декларації з ПДВ ТОВ «С.К.С.» послуг переробки насіння соняшника між виробником (зазначеним у посвідченні якості) та ТОВ «С.К.С.», а також придбання ТОВ «С.К.С.» сировини (насіння соняшника) для виробництва олії та шроту соняшникового з початку 2020 року не задекларовано.

Таким чином, протягом квітня 2020 не підтверджується постачання товарів (шрот соняшниковий гранульований) від ТОВ «С.К.С.» на користь позивача, проте, вартість таких ТМЦ оприбутковано у бухгалтерському обліку у сумі 12 604 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «С.К.С.» за наведені періоди, отже, мало місце документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім.

Враховуючи наведене, факт відсутності первинних документів та непідтвердження господарських операцій із ТОВ «С.К.С.» щодо оприбуткування олії соняшникової сирої нерафінованої та шроту соняшникового гранульованого за окремими господарськими операціями, в порушення вимог ПК України позивачем протиправно завищено суму податкового кредиту у розмірі 17 062 400, 00 грн.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує обставини наявності низки кримінальних проваджень щодо обставин діяльності ТОВ «С.К.С.». І хоча, як правильно зауважив суд першої інстанції, такі обставини не є вирішальними при прийнятті даного судового рішення, вони не можуть бути проігноровані судом, оскільки у своїй сукупності підтверджують наведені вище висновки суду.

Так, як було зазначено відповідачем, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальному провадженні № 32021100000000304 від 03.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України встановлено, що з використанням реквізитів ТОВ «С.КС.» та ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» (код 41737595, нова назва - ТОВ «ЛОГІСТИЧНІ ІННОВАЦІЇ 2020») невстановленими на даний час особами, протягом 2019-2021 років здійснюється незаконна діяльність, яка полягає в наданні суб`єктам господарської діяльності реального сектору економіки послуг по незаконному формуванню податкового кредиту податку на додану вартість внаслідок проведення безтоварних фінансово-господарських операцій, що дає змогу останнім ухилитися від сплати податків в особливо великих розмірах.

Колегія суддів зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 09.04.2024.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк