Рішення

від 02.04.2024 по справі 741/1820/23

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/1820/23

Провадження № 2/741/105/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 02 квітня 2024 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання у порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок та одержання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 4 березня 2008 року № 52 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян» ОСОБА_3 , як колишньому члену КСП імені Фрунзе та власнику сертифіката на земельну частку (пай), було передано у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 210 площею 0,41 га (сіножаті), кадастровий номер 7423810000:02:002:0410, та № 337 площею 0,56 га (пасовища), кадастровий номер 7423810000:02:002:1137. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За життя ОСОБА_3 не отримав на зазначені земельні ділянки державні акти та не здійснив за собою реєстрацію права власності на ці земельні ділянки. Вона (позивач) та відповідач є спадкоємцями ОСОБА_3 за законом, спадщину прийняли. Нотаріус відмовив їй (позивачу) у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені земельні ділянки у зв`язку із відсутністю на них правовстановлюючих документів.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площами 0,4068 га (сіножаті), кадастровий номер 7423810000:02:002:0410, та 0,558 га (пасовища), кадастровий номер 7423810100:02:002:0129, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки на її ім`я.

У судове засідання позивач та її представник адвокат Яцун В.М. не з`явилися, позивач подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.

У судове засідання відповідач не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги, не заперечує проти задоволення позову, просив розгляд справи проводити без його участі.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та дослідити всі обставини справи.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 4 березня 2008 року № 52 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян» було передано ОСОБА_3 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки № 210 площею 0,41 га (сіножаті) та № 337 площею 0,56 га (пасовища), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11-13).

Таким чином, за життя ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства України розпочав процес приватизації вказаних земельних ділянок, але не отримав правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та не зареєстрував за собою право власності на них.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 7).

З копії спадкової справи № 30/2019 до майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельних ділянок у власність, яке належало померлому ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

У судовому засіданні встановлено, що 4 вересня 2019 року між сторонами, як спадкоємцями ОСОБА_3 , було укладено договір про поділ спадщини, який був посвідчений приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Дмитренко В.М.

Однак, цим договором не охоплено право на завершення приватизації та отримання у власність земельних ділянок, які розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 4 березня 2008 року № 52 «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян» передавалися у власність ОСОБА_3 , а тому це право спадкується спадкоємцями на загальних підставах, тобто у рівних частинах позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні встановлено, що на земельні ділянки № 210 та № 337 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідно до якої:

- площа земельної ділянки № НОМЕР_1 становить 0,4068 га, а земельної ділянки № 337 0,558 га;

- земельній ділянці № 210 присвоєно кадастровий номер 7423810000:02:002:0410, а земельні ділянці № 337 кадастровий номер 7423810100:02:002:0129.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1225, 1261, 1268, 1278 ЦК України, п. «г» ст. 81, 125, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації 1/2 частини земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площами 0,4068 га (сіножаті), кадастровий номер 7423810000:02:002:0410, та 0,558 га (пасовища), кадастровий номер 7423810100:02:002:0129, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на 1/2 частину цих земельних ділянок на її ( ОСОБА_1 ) ім`я, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв