Постанова

від 08.04.2024 по справі 560/18169/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18169/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

08 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницькогоокружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

20 березня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, у якому просив надати посадову інструкцію головного державного виконавця Красилівського РВ ДВС у Хмельницькій області, копію наказу про призначення головного державного виконавця Красилівського РВ ДВС у Хмельницькій області та копію реєстраційної картки Красилівського РВ ДВС у Хмельницькій області. Запит зареєстрований відповідачем 05.10.2023.

У відповідь на запит листом від 11.10.2023 відповідач запропонував позивачу вказати, прізвище, ім`я та по батькові головного державного виконавця відділу, посадову інструкцію та наказ про призначення якого хоче отримали позивач, оскільки у структурі Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області є декілька головних державних виконавців з різними посадовими обов`язками. Зазначений лист від 11.10.2023 надісланий на електронну адресу позивача 11.10.2023 і на його поштову адресу 12.10.2023.

Вважаючи, що відповідач порушив строк розгляду запиту та не надав відповідь на запитувану інформацію, позивач звернувся до суду за захистом своїх поуршених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI).

Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI, це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 19 Закону № 2939-VІ запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною 5 статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

За змістом частини 1 статті 22 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, не дотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VІ , є підставою для відмови в задоволенні запиту.

З матеріалів справи встановлено, що запит позивача про надання посадової інструкції державного виконавця Красилівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області та наказу про призначення на посаду не містив прізвища, ім`я та по батькові посадової особи, щодо якої позивач мав бажання отримати інформацію.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не відмовив позивачу у задоволенні запиту, а листом від 11.10.2023 запропонував позивачу повідомити прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, щодо якої позивач намагається отримати публічну інформацію.

Статтею 23 Закону N 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. за змістом цієї норми запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги позивач обґрунтовує бездіяльністю відповідача щодо надання відповіді на запит позивача від 05.10.2023.

Разом з тим, відповідач, отримавши запит, зі змісту якого не міг встановити, яку саме публічну інформацію необхідно надати позивачу, надіслав позивачу лист від 11.10.2023 з пропозицією щодо уточнення запиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач не відповів на пропозицію відповідача та не повідомив йому відомості, необхідні для розгляду запиту від 05.10.2023 щодо надання публічної інформації.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 Верховний Суд зазначив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Отже, бездіяльність відповідача може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 у справі №160/6885/19, у якій, крім іншого, суд касаційної інстанції зазначив, що важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Причиною невиконання відповідачем запиту про надання публічної інформації від 05.10.2023 слугувало недотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-VІ під час складання запиту від 05.10.2023 та ненадання позивачем на пропозицію відповідача додаткової інформації, необхідної для розгляду запиту.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду запиту позивача від 05.10.2023.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся із запитом в порядку доступу до публічної інформації 05.10.2023, перебіг строку для надання відповіді за запит у розпорядника інформації розпочався з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто з 06.10.2023.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач, як розпорядник інформації, вчасно та в строк, передбачений статтею 20 Закону № 2939-VI надав відповідь від 11.10.2023 за запит позивача, надіславши її 11.10.2023 на вказану позивачем електронну адресу, та 12.10.2023 - на поштову адресу.

З приводу клопотання позивача про витребування доказів у справі, колегія суддів зазначаєнаступне.

Так, статтею 80 КАСУ передбачено можливість витребування судом доказів. Частиною 2 ст. 80 КАС України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Водночас, позивач не обґрунтовує та не зазначає, які вживав заходи для отримання вказаного витягу та причини неможливості самостійно отримання його, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.