Постанова

від 26.03.2024 по справі 140/25811/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/25811/23 пров. № А/857/25300/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Гладкій С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №140/25811/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит- Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (далі ТзОВ «Негабарит-Сервіс», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В3» №0103600701 від 18.08.2023 та форми «В4» №0103620701 від 18.08.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0103600701 від 18.08.2023 та №0103620701 від 18.08.2023, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Вказує на те, що в ході проведення перевірки інспектор ГУ ДПС у Волинській області вручив лист, а саме запит №1 від 04.07.23 з вимогою надати копії регістрів бухгалтерського обліку та документи, що підтверджують дані податкової декларації з ПДВ за січень 2021р.- квітень 2023р. Крім того, зауважує, що даний запит в порушення ст.73 ПК України був неналежним чином оформлений (не на фірмовому бланку, без підпису керівника та без печатки контролюючого органу) про що того ж дня повідомленого ГУ ДПС у Волинській області.

Позивач зазначає, що належними первинними документами підтвердив реальність вчинення господарських операціях із ПАТ «Волинь-Авто», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Крім того, вважає, що положенням п.78.2 ст.78 ПК України передбачено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, зокрема передбачені п.78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Перевірка позивача була призначена з підстав п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а відповідно на проведення таких перевірок розповсюджується заборона їх повторного проведення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18.08.2023 №0103600701 та №0103620701. Стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» судовий збір у розмірі 26 840,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна карга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано судом обставин, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та неправильно тлумачено норми матеріального права.

Покликаючись на встановлені перевіркою обставини, апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено оформлення запитів на бланку державного органу та без печатки контролюючого органу. Як правильно зазначає позивач, відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України «Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу». Головні державні ревізори-інспектори, якими проводилась дана перевірка, а також, оформлялись дані запити, являються тими уповноваженими особами, які зазначені у даній нормі. У зв`язку із тим, що перевірка проводилась в обмежений строк, контролюючим органом надсилались запити з таким розрахунком, щоб платник податку зміг надати запитувані документи, а також, щоб податковий орган зміг з ними ознайомитись та надати їм оцінку. Також, платник, ставлячи 1699354.31 грн. у суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, повинен розуміти про можливе проведення позапланової документальної перевірки та підготувати пакет документів для підтвердження даної суми.

Також вказує на те, що до перевірки не було надано регістрів бухгалтерського обліку за період квітень 2023р., які б могли підтвердити наявність даного транспортного засобу на балансі підприємства та напрям його використання. Придбаваючи об`єкт 03, підприємство здійснює капітальні інвестиції. Витрати на придбання 03 відображаються на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Уведення об`єктів 03 в експлуатацію здійснюється проведенням: Дт 10 «Основні засоби» - Кт 152. У бухгалтерському обліку витрати, які формують первісну вартість 03. до моменту введен-ня 03 в експлуатацію відображаються за дебетом субрахунка 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Уведення об`єкта 03 в експлуатацію відображається так: Дт 10 (береться субрахунок, що відповідає відповідній групі 03) - Кт 152 - на суму накопичених витрат, що складають первісну вартість 03. У зв`язку із вищезазначеними, а саме не наданням до перевірки регістрів бухгалтерського обліку не можливо підтвердити його власність, наявність на балансі підприємства станом на 30.04.2023 та напрям використання.

Також вказує на те, що згідно ІКП ІКС «Податковий блок» у ТОВ «Негабарит-Сервіс» на дату реєстрації матеріалів перевірки (станом на 14.07.2023 року) наявний податковий борг (пеня за порушення розрахунків у сфері зед. невик. зобов. та ще за поруш. вимог валютн. законод.) в сумі 1622,99 грн., який був наявний в ІКП станом на момент проведення перевірки.

Позивачем порушено абз. «б» п. 200.4, абз. «в» п. 200.14 ст. 200 ПКУ, оскільки згідно п.200.12 ст. 200 ПКУ у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Також зазначає, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у ній та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про дату судового засідання на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу №1243-п від 20.06.2023 у період з 03.07.2023 по 07.07.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Негабарит-Сервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Також судом встановлено що під час проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області надано представнику товариства запит про надання у термін до 15:00 хв. 05.07.2023 документів (а.с.19).

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.07.2023 №11193/07-01/37707423 (а.с.21-34), яким встановлено порушення ТзОВ «Негабарит-Сервіс» вимог:

- п.200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого, встановлено відсутність у платника права на отримання бюджетного відшкодування на загальну суму 1 199 635 грн;

- п.44.1, п.44.6, ст..44, п.46.1 ст.46, п.198.1,198.2 ст.198 ПК України, що призвело завищення суми від`ємного значення що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за квітень 2023 року (р21) в сумі 3130187 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов у зв`язку із тим, що до перевірки не було надано регістрів бухгалтерського обліку (10, 15 в розділі номенклатури) за період квітень 2023, які б могли підтвердити наявність даного транспортного засобу у власності та на балансі підприємства.

На вищевказаний акт ТзОВ «Негабарит-Сервіс» подано заперечення №538 від 27.07.2023 разом із копіями додаткових документів, а саме: скриншот з електронного кабінету платника податків, перелік необоротних активів, інвентаризаційних опис, акт інвентаризації наявних коштів в касі, оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 за квітень 2023, оборотно-сальдова відомість по рахунку 1421 за квітень 2023 (а.с.35-41).

Про результати розгляду заперечень позивача повідомлено листом ГУ ДПС у Волинській області №2337/12/03-20-07-01-12 від 15.08.2023 (а.с.42-43).

18.08.2023 на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0103600701, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 1 199 635 грн. (а.с.44-45);

- №0103620701, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 3130187 грн. (а.с.71-73).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що висновки про не підтвердження контролюючим органом окремих показників податкової звітності з від`ємним значенням податкового кредиту, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідачем досліджених документів, наданих платником, а також даних бухгалтерського обліку.

Також Суд погодився з твердженнями позивача про те, що запит контролюючого органу в порушення ст.73 ПК України був неналежним чином оформлений, а саме: не на фірмовому бланку, без підпису керівника та без печатки контролюючого органу.

Крім цього, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо правомірного формування податкового кредиту чи податкових зобов`язань з ПДВ щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця - платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданими контрагентами діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( п.201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 № 21-1555а15 та від 22.09.2015 № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

Як уже зазначалось вище, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про ненадання позивачем регістрів бухгалтерського обліку за період квітень 2023, які б могли підтвердити наявність транспортного засобу на балансі підприємства та напрям його використання.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами ( підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України) .

Відповідно до пункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України

Правила формування податкового кредиту сформульовані у статтях 187, 198, 201 ПК України.

Так, згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) ( пункт 188.1 статті 188 ПК України).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін ( пункту 201.1 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, виписана постачальником (продавцем) податкова накладна, зареєстрована у встановленому порядку в ЄРПН, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для податкового кредиту.

Як уже зазначалось вище, ТзОВ «Негабарит-Сервіс» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2023 року де у графі 21 заявлено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 3142611 грн. Така ж сума зазначена і у довідці про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Додаток 2) (а.с.10-13).

22.02.2023 між ТзОВ «Негабарит-Сервіс» (покупець) та ПАТ «Волинь-Авто» (продавець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0352600430. Згідно з п.1 даного договору покупець вибрав потрібний йому новий автомобіль Mercedes-Benz. Відповідно до п.2.4 повна ціна автомобіля зазначається у специфікації. Як слідує із специфікації від 13.04.2023 повна ціна автомобіля в тому числі ПДВ складає 7188071,00 грн. (а.с.58-59). Позивач оплатив вартість даного автомобіля що підтверджується платіжними інструкціями №710 від 22.02.2023 та №157 від 12.04.2023 (а.с.60-61). Вищевказаний автомобіль передано ТзОВ «Негабарит-Сервіс» у власність відповідно до п.3.1 договору, що підтверджується актом приймання-передачі автомобіля №0352600430 від 13.04.2023 (а.с.66).

Позивач під час перевірки надав перевіряючим копії вищевказаних документів, разом з тим інспекторами ГУ ДПС у Волинській області вручено запит №1 від 04.07.2023 про надання додаткових документів, в тому числі за періоди 2021-2023 роки та по інших контрагентах з якими позивач мав договірні відносини (а.с.19-20).

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що запит в порушення ст.73 ПК України був неналежним чином оформлений, а саме: не на фірмовому бланку, без підпису керівника та без печатки контролюючого органу.

Відповідно до абзацу одинадцятого п. 73.3. ст. 73 ПК України, п. 16 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

На необхідність дотримання належної форми запиту неодноразово звертав увагу й Верховний Cуд, зокрема у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 826/9082/15 вказав, що відсутність печатки на письмовому запиті направленому контролюючим органом на адресу позивача неможна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні, оскільки це призводить у свою чергу до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.

Обов`язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07.07.2019 у справі № 808/553/18 та від 20.12.2019 у справі № 520/2207/19.

Таким чином, чинним законодавством визначена форма, в якій контролюючий орган може запитувати документи у платника податків, жодних виключень або спеціальних правил для осіб які проводять перевірку - не існує.

Положенням п. 85.4 ПК України передбачено право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Тобто запит про надання документів повинен мав бути врученим 03.07.2023, тоді як фактично вручено - 05.07.20223.

Крім того, що даний запит стосувався вимоги надати документи, які не стосуються предмету перевірки, очевидним є порушення п.85.4. ст.85ПК України, яким встановлено мінімальний строк для надання відповіді на запит контролюючого органу під час проведення перевірки (5 робочих днів до дати закінчення перевірки).

Натомість строк відведений посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області для надання відповіді на запит - дві години, призводить до фізичної неможливості його виконання.

3 наданої Відповідачем копії Запиту №1 від 04.07.2023р. вбачається, що даний запит вручений 05.07.2023р. о 12 год. 40 хв. головному бухгалтеру ТОВ «Негабарит-Сервіс», з вимогою надати у термін до 15 год. 00 хв. 05.07.2023р. документи за період січень 2021р.- квітень 2023р. Підставою направлення даного запиту вказано, проведенням головним управлінням ДПС у Волинській області - позапланової виїзної документальної перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023р. від`ємного значення з податку на додану вартість.

Також вірним є висновок суду першої і про те, що в охопленому перевіркою звітному періоді позивач не оформляв взаємовідносин з ризиковими контрагентами, відображення яких в бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення в декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Акт перевірки також не містить висновків про нереальність господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 78.1.8 ст. 78 ПК України - документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Дане обмеження щодо предмета документальної позапланової перевірки, закріплює неможливість перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати інших передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, тобто предметом перевірки є не сама декларація за квітень 2023 року та всі її показники, а є виключно достовірність декларування від`ємного значення ПДВ.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, зокрема передбачені п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків ( п. 78.2 ст.78 ПК України).

Перевірка позивача була призначена з підстав п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а відповідно на проведення таких перевірок розповсюджується заборона їх повторного проведення.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Апеляційний суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо правомірного формування податкового кредиту чи податкових зобов`язань з ПДВ щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця - платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданими контрагентами діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Що стосується доводів апелянта про те, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, то такі спростовуються матеріалами справи, оскільки на Акт перевікри ТзОВ «Негабарит-Сервіс» подано заперечення №538 від 27.07.2023 разом із копіями додаткових документів, а саме: скриншот з електронного кабінету платника податків, перелік необоротних активів, інвентаризаційних опис, акт інвентаризації наявних коштів в касі, оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 за квітень 2023, оборотно-сальдова відомість по рахунку 1421 за квітень 2023 (а.с.35-41).

Положенням п.86.7 ст.86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків з висновками перевірки, чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи. Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно п.78.1.5. ст. 78 ПК України, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в якому вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки можливим є призначення контролюючим органом - документальної позапланової перевірки.

ГУ ДПС у Волинській області заперечення на Акт перевірки разом із наданими документами не було взято до уваги.

Щодо доводів апелянта про те, що до перевірки не було надано регістрів бухгалтерського обліку за період квітень 2023р., які б могли підтвердити наявність даного транспортного засобу на балансі підприємства та напрям його використання, то апеляційний суд вважає такі твердження Відповідача необґрунтованими з урахуванням наведених вище висновків суду та окрім цього, відповідачем не доведено переваги бухгалтерських регістрів над первинними документами, що є належними чином оформлені та надані позивачем до перевірки та заперечення на акт перевірки.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18.08.2023 №0103600701 та №0103620701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №140/25811/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 05.04.2024