Постанова

від 08.04.2024 по справі 460/20308/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/20308/23 пров. № А/857/25590/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівГлушка І.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр Декор» до Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішень щодо коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: ОСОБА_1 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.11.2023р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.11.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

25.08.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Прем`єр Декор» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Рівненською митницею рішення № UA204020/2023/000073/2 від 30.05.2023р., № UA204020/2023/000079/2 від 07.06.2023р. про коригування митної вартості товарів, стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-11).

Згідно ухвали суду від 29.09.2023р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (а.с.124 і на звороті).

Відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем Рівненською митницею рішення № UA204020/2023/000073/2 від 30.05.2023р., № UA204020/2023/000079/2 від 07.06.2023р. про коригування митної вартості товарів; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.136-141).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Рівненська митниця, яка в поданій апеляційній скарзі покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.142-145).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданими митними деклараціями /МД/ № UA204020/2023/021424 від 30.05.2023р. та № UA204020/2023/022615 від 06.06.2023р. встановлено наявність розбіжностей у поданих документах, а саме: в графі 44 митних декларацій під кодом документа « 0325» рахунок-проформа долучено сканкопії комерційних рахунків; заявлені в графі 44 під кодами « 0325», « 0380» документи під однаковим номером та датою, що різняться по змісту; умови контракту визначають базис поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 року, однак не вказують географічний пункт виконання умов поставки; в платіжних документах зазначені проформи-інвойси, що не надані декларантом; визначені позивачем отримувач платежу, номери та дати комерційних рахунків не мають відношення до заявлених партій товару; надані листи виробника та висновки ДП «Держзовнішінформ», з яких залишаються невідомими обставини формування ціни товарів, застосування знижки.

Вказані обставини свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, зокрема, щодо числових значень складових митної вартості.

На електронні повідомлення про надання додаткових документів декларант відмовився надавати такі, про що скерував листи № 3 від 30.05.2023р., № 4 від 07.06.2023р.

За таких обставин, враховуючи наявність розбіжностей та неповноту представлених до митного оформлення документів, відповідач скоригував митну вартість товарів, обґрунтувавши необхідність і доцільність застосування резервного методу.

Додатково наголошує на компетенції митних органів здійснювати контроль правильності обчислення митної вартості. В свою чергу, декларант чи особа, яка заявляє митну вартість, зобов`язана надавати достовірні відомості про визначення митної вартості, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, які підлягають обчисленню.

Позивач ТзОВ «Прем`єр Декор» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.1-5, 29-33).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання позивача ТзОВ «Прем`єр Декор» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та в присутності сторін (Т.2, а.с.7 і на звороті, а.с.66-67), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянт подав апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтував свою правову позицію по справі; у свою чергу, позивач скерував на адресу апеляційного суду відзив, в якому заперечив доводи апелянта. Рішення суду прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Ухвалою апеляційного суду від 01.03.2024р. витребовувано з ініціативи апеляційного суду додаткові докази по справі (зокрема, переклад на українську мову документів, що викладені на іноземній мові, запити митниці, підтвердження проведення консультацій з декларантом, копії митних декларацій, що містили інформацію про вартість аналогічних товарів) (Т.1, а.с.166-169).

Вимоги цієї ухвали сторони виконані в повному обсязі та в установлені судом строки.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 20.02.2023р. між нерезидентом «JIANGUIN NEWWAY PLASTICS Co.LTD», Китай (продавець) та ТзОВ «Прем`єр Декор» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2/02, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує на умовах цього договору товар з метою його подальшої поставки та реалізації на території України (Т.1, а.с.16-23).

Відповідно до п.1.1. цього контракту найменування, кількість та загальна вартість товару визначаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

Згідно з п.2.1 контракту ціни на товар встановлюються на умовах Інкотермс 2010 року згідно умов п.4.1 контракту. Сторони погодили, що ціни на товар встановлюються в доларах США і містять в собі вартість пакування, маркування, завантаження і закріплення на транспортному засобі.

В пункті 3.1 вказаного контракту сторони погодили проведення розрахунків: 100 % попередньої оплати до відвантаження товару; часткова оплата; здійснення 100 % оплати після поставки товару згідно вантажно-митних декларацій.

Пунктом 4.1. згаданого контракту визначено базис поставки FOB: КНР.

В рамках укладеного контракту постачальник нерезидент «JIANGUIN NEWWAY PLASTICS Co.LTD» здійснив на користь позивача поставки товару «Брудозахисні килимки». При цьому, первинно транспортування товарів здійснювалося вантажними контейнерами морським транспортом (порт відвантаження Шанхай, судно MSC DITTE/QG313W, порт прибуття Гданськ, Польща), а в подальшому автомобільним транспортом з м.Гданськ, Польща до м.Києва.

Для здійснення митного оформлення імпортованого товару на суму 50615,66 доларів США позивач подав до Рівненської митниці в електронному вигляді МД № UA204020/2023/021424 (присвоєний відповідачем номер МД 23UA204020021424U8) від 30.05.2023р., в якій визначено митну вартість товару за основним методом, тобто, за ціною контракту щодо ввезених товарів (Т.1, а.с.12-15).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 2/02 від 20.02.2023р.; інвойси № 21NW4180R3 від 01.03.2023р., № 21NW4180R3-А від 01.03.2023р., № 21NW4180R3-В від 01.03.2023р., пакувальні листи № 21NW4180R3 від 01.03.2023р., № 21NW4180R3-А від 01.03.2023р., № 21NW4180R3-В від 01.03.2023р.; прайс-лист від 01.02.2023р.; коносамент (Bill of landing) № XY061033 від 28.03.2023р.; автотранспортні накладні CMR №№ 297071, 805813 від 25.05.2023р.; лист відправника товару від 23.05.2023р., у якому відправник просить вважати інвойс № 21NW4180R3 від 01.03.2023р. на суму 50757,17 дол.США інвойсом-проформою для здійснення попередньої оплати; сертифікат походження товару № 23C3202A0882/00029; експортну митну декларацію № 223120230000930066 від 23.03.2023р.; банківські платіжні документи про оплату № 5 від 15.03.2023р. та № 8 від 11.04.2023р., документи що підтверджують порядок та вартість перевезення (Т.1, а.с.12-63, Т.2, а.с.34-48).

У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення 30.05.2023р. посадовою особою Рівненської митниці згідно протоколу обробки до електронного документа № 6758 було вказано на виявлення неточностей, зокрема, до митного оформлення в гр.44 митної декларації під кодом документа « 0325» рахунок-проформа, долучено скан-копію комерційного рахунку № 21NW4180R3 від 01.03.2023р.; заявлені в гр.44 під кодами « 0325» та « 0380» документи під однаковим номером та датою - № 21NW4180R3 від 01.03.2023р. різняться по змісту, відповідно до п.4.1 контракту № 2/02 від 20.02.2023р. продавець постачав товар на умовах FОВ КНР, без зазначення фактичного географічного пункту виконання комерційних умов поставки. При цьому, пунктом 2.1 контракту 02/02 від 20.02.2023р. визначено, що ціни на товар встановлюються на умовах Інкотермс 2010 згідно пункту 4.1. Сторони погодили, що ціни на товар встановлюються в дол. США і містять в собі вартість пакування, маркування, завантаження та закріплення на транспортному засобі. В платіжному дорученні в іноземній валюті № 5 від 15.03.2023р. зазначена проформа-інвойс № 21NW4180R2 від 01.03.2023р., що декларантом не надана; в платіжному дорученні № 8 від 11.04.2023р. вказано отримувач платежу, номера за дати комерційних документів, які не мають відношення до заявленої партії товару. Також декларантом надано лист виробника б/н від 20.02.2023р., в якому повідомлено, що за умови 100 % попередньої оплати надається максимальна знижка у розмірі 20 %. Листом виробника від 04.05.2023р. також повідомлено, що імпортеру надана ексклюзивна знижка у розмірі 20 % на умовах 100 % попередньої оплати. Такі відомості не кореспондуються із положеннями п.2.4 контракту № 2/02 від 20.02.2023р. З огляду на відповідність цін товарів в комерційному інвойсі № 21NW4180R3 від 01.03.2023р. та прайс-листі від 01.02.2023р., митниці не відомі обставини формування ціни імпортованих товарів - застосування знижки, її числове значення тощо. З огляду на відомості, надані виробником у листах від 20.02.2023р. та від 04.05.2023р., додатково наданий прайс-лист від 28.02.2023р. не відображає дійсні ціни товарів для незалежного кола покупців та не може бути розглянутий як документ, що підтверджу митну вартість товарів. Наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» № 113/253 від 04.05.2023р. оформлений у тому числі і на підставі відповіді продавця про ціни на товар, про що зазначено у листі виробника від 04.05.2023р. Вказаний Висновок ДП «Держзовнішінформа» № 113/253 від 04.05.2023р. підтверджує лише відповідність цін в комерційному інвойсі № 21NW418ORI від 23.02.2023р. цінам компанії- виробника, однак, такий висновок не містить відомостей про наявність/відсутність впливу застосованої знижки для поставок товарів в Україну, та не наведено цін товарів на азійському ринку для порівняння. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, у тому числі складових митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога № 6758 від 30.05.2023р. про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунок-проформа № 21NW4180R2 від 28.02.2023р.; рахунок-проформа № 21NW4180R3 від 01.03.2023р.; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, прейскуранти виробника товару (Т.1, а.с.64-65).

На вказану вимогу декларантом надано відповідь № 3 від 30.05.2023р. про відмову в представленні додаткових документів (Т.1, а.с.67).

30.05.2023р. Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000073/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) № UA204020/2023/000500 (Т.1, а.с.68-70, 71-73).

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні - 4,71 дол. США/кг за МД № UA100230/2022/604885 від 08.04.2022р. Числове значення митної вартості у валюті рахунку становить 113068,26 дол. США або в національній валюті 4134747 грн. 97 коп.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA204020021540U8 від 30.05.2023р. (Т.1, а.с.74-76).

Для здійснення митного оформлення імпортованого товару на суму 47330,26 доларів США позивач подав до Рівненської митниці в електронному вигляді МД № UA204020/2023/022615 (присвоєний відповідачем номер МД 23UA204020022615U0) від 06.06.2023р., в якій визначено митну вартість товару за основним методом, тобто, за ціною контракту щодо ввезених товарів (Т.1, а.с.77-79).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 2/02 від 20.02.2023р.; інвойс № 21NW4180R4 від 01.03.2023р.; прайс-лист від 01.02.2023р.; коносамент (Bill of landing) № KUNSE23041203 від 21.04.2023р.; автотранспортну накладну CMR № б/н від 02.06.2023р.; лист відправника товару від 23.05.2023р., у якому відправник просить вважати інвойс № 21NW4180R4 від 01.03.2023р. на суму 47809,01 дол.США інвойсом-проформою для здійснення попередньої оплати; експортну митну декларацію № 223120230001250839 від 18.04.2023р.; банківські платіжні документи про оплату № 7 від 10.04.2023р. та № 10 від 10.05.2023р.; документи що підтверджують порядок та вартість перевезення (Т.1, а.с.80-102, Т.2, а.с.49-61).

У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення 06.06.2023р. посадовою особою Рівненської митниці згідно протоколу обробки до електронного документа № 6782 було вказано на виявлення неточностей, зокрема, до митного оформлення в гр.44 митної декларації під кодом документа « 0325» рахунок-проформа, долучено скан-копію комерційного рахунку № 21NW4180R4 від 01.03.2023р.; заявлені в гр.44 під кодами « 0325» та « 0380» документи під однаковим номером та датою - № 21NW4180R4 від 01.03.2023р. різняться по змісту, відповідно до п.4.1 контракту № 2/02 від 20.02.2023р. продавець постачав товар на умовах FОВ КНР, без зазначення фактичного географічного пункту виконання комерційних умов поставки. При цьому, пунктом 2.1 контракту 02/02 від 20.02.2023р. визначено, що ціни на товар встановлюються на умовах Інкотермс 2010 згідно пункту 4.1. Сторони погодили, що ціни на товар встановлюються в дол. США і містять в собі вартість пакування, маркування, завантаження та закріплення на транспортному засобі. В платіжному дорученні в іноземній валюті № 7 від 10.04.2023р. зазначена проформа-інвойс № 21NW4180R4 від 01.03.2023р., що декларантом не надана. Також декларантом надано лист виробника б/н від 20.02.2023р., в якому повідомлено, що за умови 100 % попередньої оплати надається максимальна знижка у розмірі 20 %. Листом виробника від 04.05.2023р. також повідомлено, що імпортеру надана ексклюзивна знижка у розмірі 20 % на умовах 100 % попередньої оплати. Такі відомості не кореспондуються із положеннями п.2.4 контракту № 2/02 від 20.02.2023р. З огляду на відповідність цін товарів в комерційному інвойсі № 21NW4180R3 від 01.03.2023р. та прайс-листі від 01.02.2023р., митниці не відомі обставини формування ціни імпортованих товарів - застосування знижки, її числове значення тощо. З огляду на відомості, надані виробником у листах від 20.02.2023р. та від 04.05.2023р., додатково наданий прайс-лист від 28.02.2023р. не відображає дійсні ціни товарів для незалежного кола покупців та не може бути розглянутий як документ, що підтверджу митну вартість товарів. Наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» № 113/253 від 04.05.2023р. оформлений, у тому числі, на підставі відповіді продавця про ціни на товар, про що зазначено у листі виробника від 04.05.2023р. Вказаний Висновок ДП «Держзовнішінформа» № 113/253 від 04.05.2023р. підтверджує лише відповідність цін в комерційному інвойсі № 21NW418ORI від 23.02.2023р. цінам компанії-виробника, однак, такий висновок не містить відомостей про наявність/відсутність впливу застосованої знижки для поставок товарів в Україну, та не наведено цін товарів на азійському ринку для порівняння. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, у тому числі і складових митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога № 6782 від 06.06.2023р. про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунок-проформа № 21NW4180R4 від 01.03.2023р.; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, прейскуранти виробника товару (Т.1, а.с.103-104).

На вказану вимогу декларантом надано відповідь № 4 від 07.06.2023р. про відмову в представленні додаткових документів (Т.1, а.с.106).

07.06.2023р. Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000079/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) № UA204020/2023/000512 (Т.1, а.с.107-109, 110-112).

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні - 4,71 дол. США/кг за МД № UA100230/2022/604885 від 08.04.2022р. Числове значення митної вартості у валюті рахунку становить 103313,85 дол. США або в національній валюті 3378042 грн. 85 коп.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA204020022762U8 від 07.06.2023р. (Т.1, а.с.113-115).

Із змісту заявленого ТзОВ «Прем`єр Декор» позову слідує, що його предметом є оскарження прийнятих Рівненською митницею рішень про коригування митної вартості товару брудозахисних килимків.

При цьому, визначальне значення для правильності вирішення спору мають документи, що засвідчують факт придбання та оплату вартості ввезених товарів у продавця-нерезидента.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом ТзОВ «Прем`єр Декор» під час митних процедур були подані документи, що за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Представлені декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що такі документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Таким чином, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.

За результатами опрацювання наданих документів виявлено розбіжності та неточності, у зв`язку з чим Рівненська митниця запропонувала позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки-проформи; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, прейскуранти виробника товару.

Отже, Рівненська митниця, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару шляхом подання визначеного переліку документів, які, на її думку, можуть підтвердити заявлену митну вартість.

Однак, на вимогу митного органу декларант не надав додаткових документів. Таку поведінку позивач пояснив тим, що відповідач формально витребував від декларанта додаткові документи, оскільки зразу після скерування вимоги про надання додаткових документів митний орган вказав про неможливість визнання заявленої митної вартості у зв`язку із наявністю у митниці іншої цінової інформації (Т.1, а.с.66, 105). Тобто, спірні рішення прийняті посадовою особою митниці без отримання від декларанта додаткових документів, що спростовує заявлене у рішеннях про коригування митної вартості твердження про проведення консультацій із декларантом.

Стосовно оцінки документів, які митний орган запропонував надати декларанту, колегія суддів враховує правовий висновок, сформований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2022р. у справі № 240/10401/19, згідно з яким повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених ст.53 МК України, документів.

В цьому контексті слід зазначити, що відповідач витребував документи, які чітко ідентифікував, однак обґрунтування відношення вказаних документів до визначення митної вартості товарів не навів.

Крім того, документами, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, насамперед є документи, у яких митна вартість та її складові прямо визначені.

Також в розглядуваному випадку відсутність запропонованих митним органом документів безпосередньо не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, є недостатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В постанові від 18.07.2022р. по справі № 815/3805/16 Верховний Суд зазначив, що наведені приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали. відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність, достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У постанові від 15.02.2023р. по справі № 815/2552/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Перевіряючи обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої декларантом митної вартості товару судом апеляційної інстанції з`ясовано, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару згідно МД № UA204020/2023/021424 від 30.05.2023р. та № UA204020/2023/022615 від 06.06.2023р. відповідачем було встановлено наступні розбіжності:

в графі 44 митних декларацій під кодом документа « 0325» рахунок-проформа долучено сканкопії комерційних рахунків;

заявлені в графі 44 під кодами « 0325», « 0380» документи під однаковим номером та датою, що різняться по змісту;

умови контракту визначають базис поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010, однак не вказують географічний пункт виконання умов поставки;

в платіжних документах зазначені проформи-інвойси, що не надані декларантом, зазначений отримувач платежу, номери та дати комерційних рахунків, що не мають відношення до заявлених партій товару;

надані листи виробника та висновки ДП «Держзовнішінформ», з яких невідомі обставини формування ціни товарів, застосування знижки.

Разом з тим, під час судового розгляду з`ясовано, що твердження митного органу про те, що до митного оформлення в гр.14 митної декларації під кодом документа « 0325» рахунок-проформа, долучено сканкопію комерційного рахунку № 21NW4180R3 від 01.03.2023р., спростовується тим, що митному органу був наданий лист відправника товару, яким останній ствердив, що інвойс № 21NW4180R3 від 01.03.2023р. слід вважати рахунком-проформою для здійснення попередньої оплати. Водночас, попередня оплата товару здійснена позивачем у повному обсязі відповідно до приписів контракту та підтверджена долученим до митної декларації платіжним дорученням № 5 від 15.03.2023р.

Аналогічно долучений до матеріалів справи лист відправника товару від 23.05.2023р. вказує на необхідність вважати інвойс № 21NW4180R4 від 01.03.2023р. на суму 447809,01 дол.США інвойсом-проформою для здійснення попередньої оплати. Попередня оплата товару здійснена позивачем у повному обсязі відповідно до приписів контракту та підтверджена долученим до митної декларації платіжним дорученням № 7 від 10.04.2023р.

Твердження відповідача про ще, що заявлені в гр.14 під кодами «0325» та « 0380» документи під однаковим номером та датою - № 21NW4180R3 від 01.03.2023р. різняться по змісту, не відповідає дійсності, оскільки вказані документи мають додаткове літерне маркування № 21NW4180R3-A та № 21NW4180R3-B, при цьому сума інвойсів «А» та «В» дорівнюють ціні базового інвойсу № 21NW4180R3; вказані інвойси за своєю сутністю є деталізацією базового документа, а при додаванні сум двох інвойсів складається загальна вартість поставки.

Стосовно невизначення фактичного географічного пункту виконання комерційних умов поставки FOB колегія суддів враховує, що умовами п.2.1 контракту № 2/02 від 20.02.2023р. визначено, що ціни на товар встановлюються на умовах Інкотермс 2010 згідно пункту 4.1. Сторони погодили, що ціни на товар встановлюються в дол. США і містять в собі вартість пакування, маркування, завантаження та закріплення на транспортному засобі.

Умови поставки відображені в графі 20 митних декларацій та згідно міжнародних правил Інкотермс означають, що на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Зокрема, умови поставки FОВ згідно міжнародних правил Інкотермс Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Звідси, відповідно пункт завантаження на території Китаю не впливає на ціну товару, оскільки такі витрати згідно умов поставки та умов договору ніс продавець і вони включені в ціну товару.

Також позивач не заперечує допущення технічної описки в платіжному дорученні в іноземній валюті № 5 від 15.03.2023р., оскільки в такому помилково зазначена проформа інвойс № 21NW4180R2 від 01.03.2023р. Водночас, така описка не може впливати на оплачену вартість товару, оскільки решта реквізитів - контракт, сума, що підлягала оплаті, реквізити одержувача (бенефіціара) тощо повністю співпадають. Наявність технічної помилки у документі, за умови що зміст помилкової інформації відповідач може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом, не впливає на його доказову силу.

Стосовно тверджень митного органу про недоліки платіжного доручення № 8 від 11.04.2023р. (отримувач платежу, номера та дати комерційних документів, які не мають відношення до заявленої партії товару), то такі повністю спростовується матеріалами справи та наданими декларантом документами, оскільки цим платіжним дорученням проведено оплату не товару, а вартості транспортних витрат, а всі документи, що згадуються в ньому, представлені декларантом під час митного оформлення товару.

Решта тверджень митного органу про неможливість встановлення формування ціни на товар з урахуванням наданих знижок колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не обґрунтовано, яким чином вказана обставина може вплинути чи вплинула на правильність визначення позивачем митної вартості товару.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що за міжнародними правилами та звичаями інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та визначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар.

В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.

У пункті 3 ч.2 ст.53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто, в цьому випадку законодавець вжив поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.

Зокрема, проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись без проблем. Тобто, проформа існує для узгодження ціни, обсягу поставки і тільки після того, коли сторони між собою досягнули згоди, складається рахунок-фактура (інвойс) або, як його ще іменують комерційний інвойс.

Комерційний інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Водночас, аналіз представлених позивачем документів дозволяє встановити зв`язок представлених інвойсів з умовами контракту № 2/02 від 20.02.2023р., а також динаміку узгодженнями договірними сторонами умов оплати товару на підставі інвойсів/проформи-інвойсів.

Також в постанові від 11.06.2019 по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018р. по справі № 815/329/17 та від 26.11.2020р. по справі № 540/2455/19.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, колегія суддів констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та стосовно непідтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.

Разом з тим, інформація з бази даних ЄАІС Держмитслужби не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд із тим, текст спірних рішень про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021р. у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022р. у справі № 520/2000/19.

Також Верховний Суд у постановах від 25.02.2020р. у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020р. у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Отже, ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар, в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Звідси, Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митних деклараціях, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до п.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з частинами 1, 2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч.3 ст.53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, повністю підтверджували ціну товарів, що була сплачена позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Водночас, допущені неточності (описки) в представлених документах були пояснені позивачем, а наявність останніх не має вирішального впливу на формування висновків суду.

За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

Звідси, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас, такі підтверджували числові значення митної вартості.

Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин поставки позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Рівненську митницю.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. в адміністративній справі № 460/20308/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Рівненську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 08.04.2024р.