Ухвала

від 08.04.2024 по справі 380/21991/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21991/23 пров. № А/857/4512/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Глушка І. В.суддів -Довгої О. І. Запотічного І. І.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №380/21991/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Л-ІНЖИНІРИНГ до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском скаржником строку на апеляційне оскарження судового рішення та невідповідністю апеляційної скарги вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для виконання її вимог, вказано шляхи усунення виявлених недоліків та роз`яснено правові наслідки, передбачені процесуальним законом, у разі неусунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена скаржнику до його електронного кабінету 14.03.2024 о 02:10, про що долучено до матеріалів справи відповідну довідку, що автоматично формується в АСДС Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками такого надсилання.

В межах наданого строку скаржником до суду заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Позивач скористався правом звернення до суду із запереченням на подані відповідачем на усунення недоліків апеляційної скарги клопотання, у якому просить відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що частина 2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Зокрема, пунктами 6 та 7 частини 5 цієї статті передбачено обов`язок учасника справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями, можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано з дотримання вимог процесуального закону.

Виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати.

Згідно з ч.1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.

Поважність підстав пропуску строку скаржник, покликаючись на положення ч.2 ст. 298, ч.8 ст.169 КАС України, обґрунтовує тим, що відповідач не позбавлений права повторного звернення з апеляційною скаргою у порядку, встановленому процесуальним законом у межах присічного строку. Просить врахувати, що з первинною апеляційною скаргою скаржник вчасно звернувся до суду апеляційної інстанції, однак така була повернута через невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору. Також зазначає, що незважаючи на обставини введення на території України режиму воєнного стану, відсутність коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинні обмеження та епідеміологічну ситуацію, велике навантаження на новопризначених працівників, ДПС та її територіальні органи вживають всіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень, прийнятих не на користь держави.

Наведені доводи колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки розглядувана апеляційна скарга є такою, що подана відповідачем вперше, та, відповідно, матеріали справи не містять ухвали про повернення апеляційної скарги відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 380/21991/23.

З огляду на наведене,зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судом визнані необґрунтованими.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Відповідно до ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні приписи передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ч.1 якої (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності певних умов.

Відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відстрочити сплату судового збору за наведених умов суд може лише фізичній особі, а на суб`єктів владних повноважень норма цієї статті не розповсюджується.

Положення ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України дає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI у певних категоріях справ/певної категорії осіб безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких скаржник не значиться.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що системний аналіз статей 8, 124, 126, 129 Конституції України у взаємозв`язку із приписами статей 77, 90, 133 КАС України дає підстави вважати, що при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судових витрат суд в кожному конкретному випадку з`ясовує наявність або відсутність підстав для такого звільнення, враховуючи майновий стан сторони, а остання, в свою чергу, несе обов`язок доказування обставин на які посилається як на підставу для звільнення від сплати судового збору. В будь-якому випадку КАС України передбачено виключно право, а не обов`язок суду, щодо зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В той же час, скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Разом з тим, будь-які обставини, які пов`язані з діяльністю скаржника, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму послаблення у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Судом апеляційної інстанції не встановлено виконання скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

При обранні правових наслідків у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судом апеляційної інстанції враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.

Керуючись статтями 298, 299, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 380/21991/23 відмовити.

Визнати неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 380/21991/23.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі № 380/21991/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний