Рішення

від 09.04.2024 по справі 501/2850/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 09.04.2024

Справа № 501/2850/23

2/501/146/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Смирнова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочкіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом в ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування наказу №203 від 19.06.2023р., стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Предмет тапідставипозову:

-визнати наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 19.06.2023р. №203 «про призупинення дії трудового договору з токарем 4 розряду ПРМ ДМ «МТП Чорноморськ» ОСОБА_1 » незаконним;

- скасувати наказ 19.06.2023р. №203 «Про призупинення дії трудового договору з токарем 4 розряду ПРМ ДМ «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ДП «МТП «Чорноморськ» допустити ОСОБА_1 токаря 4 розряду до його робочого місця токарновінторезного верстата з інструментом та приладами, які він залишив під особисту відповідальність голови ПРМ ОСОБА_2 24.02.2022р.;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.06.2023 р. по день ухвалення рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, з посиланням на норми трудового законодавства зазначив, що він працює в ДП «МТП «Чорноморськ» токарем 4 розряду ПРМ ДМ «МТП «Чорноморськ». Наказом першого заступника директора ДМ «МТП «Чорноморськ» від 19.06.2023р. №203 призупинено дію трудового договору з токарем 4 розряду ПРМ ДМ «МТП Чорноморськ» ОСОБА_1 .. В обґрунтування оскаржуваного наказу відповідач посилався на ст..13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022р. №2136-ІХ. Позивач зазначає, що на верстатній ділянці, де він працює, продовжують працювати інші працівники, тобто з ними трудові відносини не були призупинені. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Марченко О. надала суду відзив на позовну заяву (а.с.23-26) в якому вказала, що позовні вимоги позивача не визнають в повному обсязі з наступних причин.

ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ДП «МТП «Чорноморськ» з 2007 року, обіймав посаду токаря.

27.09.2022р. позивача було звільнено з ДП «МТП «Чорноморськ» , згідно наказу №204-О-43 від 16.09.2022р. за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2022р. (справа 501/2857/22) визнана незаконним наказ №204/О-43 від 16.09.2022р. та поновлено ОСОБА_1 на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.05.2023р. змінено рішення Іллічівського міського суду від 07.12.2022р. в мотивувальній та резолютивній частинах шляхом конкретизації суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На виконання зазначених рішень судів, наказом №202 від 19.06.2023р. «Про поновлення ОСОБА_1 токаря 4 розряду на роботі в ДП «МТП «Чорноморськ» Портові Ремонтні Майстерні» скасовано наказ №204/о-43 від 16.09.2022р. та поновлено ОСОБА_1 на роботі.

Наказом №203 від 19.06.2023р. «Про призупинення дії трудового договору з токарем 4 розряду ПРМ ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 », призупинено дію трудового договору з 19.06.2022 р. на термін до припинення або скасування воєнного стану.

Оскаржуваний наказ виданий на підставі ст..13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Згідно вказаного Закону, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватися не у відношенні всього персоналу, а відносно конкретних працівників.

Робота підприємства була розблокована виключно для обробки зернових вантажів, будь-яка інша виробнича діяльність не здійснювалась та не здійснюється на теперішній час А тому за таких економічних та політичних умов ДП «МТП «Чорноморськ» не може забезпечити роботою позивача, оскільки виконання роботи на підприємстві за його посадою та спеціальністю наразі не потручується.

Інші процесуальні дії у справі.

25.07.2023р. постановлена ухвала про відкриття провадження у справі (а.с.17).

15.08.2023р. та 05.03.2024р. постановлені ухвали про витребування у ДП «МТП «Чорноморськ» доказів (а.с.32,57).

Позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Судом на підставі ч. 2 ст.247ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді токар 4-го розряду ПРМ від 17.07.2007 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.41-43).

19.06.2023 наказом першого заступника директора порту за №203 з 19.06.2023 призупинено дію трудового договору з токарем 4 розряду ПРМ ДМ «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 (а.с.14).

Згідно п.1 оскаржуваного наказу - призупинити дію трудового договору з 19 червня 2023 року на термін до припинення або скасування воєнного стану з токарем 4 розряду ПРМ ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 з наказом ознайомився 27.06.2023р. та вказав, що з ним не згодний.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 12.04.2007 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.12).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №2 від 15.12.2021р., ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням строком до 01.01.2024р. (а.с.13)

Оскаржуваний наказ обґрунтований ст..13 Закону України «Про організацію трудових відноси в умовах воєнного стану».

Відповідно до змісту ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, призупинення діїтрудового договору-це тимчасовеприпинення роботодавцемзабезпечення працівникароботою ітимчасове припиненняпрацівником виконанняроботи заукладеним трудовимдоговором узв`язку іззбройною агресієюпроти України,що виключаєможливість обохсторін трудовихвідносин виконуватиобов`язки,передбачені трудовимдоговором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Таким чином, аналізуючи зазначену норму матеріального права, до основної умови для призупинення дії трудового договору є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Причиною видання наказу оскаржуваного наказу вд 19.06.2023р. №203, якою керувався перший заступник директора ДП «МТП «Чорноморськ»», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ.

Тобто, незважаючи на посилання відповідача в наказі на ст.13 Закону, наказ є необґрунтованим, носить формальний характер та не пов`язаний з абсолютною неможливістю надання відповідачем та виконання позивачем роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, сам представник відповідача у відзиві вказує, що підприємство працює з обробки зернових вантажів, тобто робота підприємства не зупинена повністю.

Відповідно до ст. 22 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

На період дії воєнного стану призупиняється діястатті 44Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у відповідності до вище зазначених норм матеріального права, враховуючи ті обставини, що під час воєнного стану профспілки позбавлені фінансових можливостей реалізації своїх соціальних програм для членів профспілок і їх родин, а призупинення дії трудового договору де-юре позбавляє працівників роботи та єдиного джерела існування, тому саме на Державу покладається зобов`язання забезпечити соціальні гарантії не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом для громадян з якими призупинено дію трудового договору, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Адже, позбавлення засобів існування шляхом призупинення дії трудового договору на період дії військового стану, безпосередньо негативно впливає на людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, права і свободу та їх гарантії, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та є змістом і спрямованістю діяльності держави (ст.3 Конституції України).

Відповідно до змісту ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними із засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство правата повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Таким чином, при застосуванні нормативно правового акту локальної дії, що стосується прав і обов`язків працівників, саме на роботодавця покладається обов`язок на доведення працівникам порядку та механізму відшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.

А тому, суд приходить до висновку, що відсутність в спірному наказі, в тому числі, доведення працівникам порядку та механізму забезпечення мінімальних соціальних гарантій у вигляді відповідного відшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, під час призупинення дії трудового договору, суперечить діючому нормативно-правовому регламентуванню та нормам прямої дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання наказу від 19.09.2023р. №203 незаконним, його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволеною в повному обсязі.

Що стосується доводів відповідача викладених у відзиві на позов, то суд відноситься до них критично, адже вони не спростовують встановлені факти та докази на підставі яких суд прийшов до відповідних висновків.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р. зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Період вимушеного прогулу у спірних правовідносинах є період з 19.06.2023р. по 09.04.2024р., тобто 275 календарних днів, в тому числі 195 робочі дні.

Так відповідно до відповіді на ухвалу суду, бухгалтерська служба ДП «МТП «Чорноморськ» надала відомості, що заробітна плата ОСОБА_1 за квітень 2023р. складала 2355,60 грн. за травень 2023р. -2708,94 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: (2355.60 + 2708,94) : 2 = 2532,27грн.

В квітні 2023р. було 20р/д, в травні 2023р. було 23 р/д, загальна кількість р/д складає: 21.5 (43:2).

Середньоденний заробіток працівника складає: 2532,27 : 21,5 = 117,78 грн.

Загальна кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з 19.06.2023р. по 09.04.2024. складає 195 р/д.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.06.2023р. по 09.04.2024 складає: 117,78 х 195 = 22967,10 грн..

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 22967,10 грн..

Статтею 141ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи, що позивач, на день звернення до суду із позовною заявою, був звільнений від сплати судового збору, то він підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ першого заступника директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №203 від 19.06.2023 «про призупинення дії трудового договору з токарем 4 розряду ПРМ ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 ».

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.06.2023 по 09.04.2024 року в розмірі 22967,10 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 01125672) на користь держави судові витрати в розмірі 1073,60 гривень.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Смирнов