Постанова

від 05.04.2024 по справі 826/24427/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 826/24427/15

адміністративне провадження № К/9901/31341/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016 (Суддя Іщук І.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (Судді: Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.)

у справі № 826/24427/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Софі»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Софі» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Софі») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1, скаржник, податковий/контролюючий орган), Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач 2) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 30.06.2015 № 0002152201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 118856,25 грн; № 0002162201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 103180 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягав на правомірному формуванні витрат виробництва та податкового кредиту, стверджуючи також про те, що перевірку було проведено без наявності передбачених підстав та під час дії мораторію, а позивачем не було отримано рішення про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 0002152201 та № 0002162201 Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановив, що розгляд поданої позивачем скарги було продовжено по 10.09.2015 згідно з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 20.07.2015 № 11004/10/26-15-10-05-35, яке разом з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2015 № 12003/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, направлялось на адресу, зазначену позивачем у скарзі, однак повернулось з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання». Також, відповідно до Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 та згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 20.08.2014 № 54 Головне управління ДФС у м. Києві є територіальним органом ДФС, що надає повноваження здійснювати перевірку.

Крім того, задовольняючи заявлені позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем надано належні документи на підтвердження реальності операцій щодо придбання матеріалів для поліграфії у контрагента ТОВ «КолорДрукПостач», а також докази отримання, транспортування та зберігання товару, його використання у господарській діяльності. Натомість контролюючим органом не спростовано фактичної передачі продукції позивачу, як і не наведено жодних посилань на відсутність товару з огляду на пояснення посадових осіб або відомості щодо кримінальних проваджень, а актом перевірки підтверджується декларування продажу та придбання продукції контрагентом позивача. У своїх висновках суди обох інстанцій спиралась на правову позицію Вищого адміністративного суду України, яка зводиться до того, що при дослідженні реальності господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередніх учасників операцій, а відносини постачальників попередніх ланцюгів не мають вирішального впливу на оцінку реальності господарської операції між останнім учасником у ланцюгу постачань та його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції врахував також і відсутність, зауважень з боку контролюючого органу щодо оформлення первинних документів, які опосередковують спірні операції, зокрема відсутність жодних застережень і щодо оформлення податкових накладних.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник наводить доводи, аналогічні викладеним у судах першої та апеляційної інстанцій, наполягаючи на тому, що у результаті проведеної перевірки позивача було встановлено завищення витрат, на формування яких мало вплив придбання хімічних продуктів для поліграфічної промисловості у контрагента ТОВ «КолорДрукПостач». Разом з тим, від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Львова, на обліку у якій перебуває контрагент, надійшов акт від 28.02.2014 № 75/54/13-07-22-01-10/36501186, згідно з яким не підтверджено реальність здійснення поставок у взаємовідносинах з ПП «Еко-АРТ-Груп» за серпень 2013 року, ТОВ «Гуд Фуд Компані» за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, ТОВ «Альтера трейд» за листопад 2013 року. На підставі результатів проведеного аналізу даних АІС «Податковий блок», «Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Колор Друк Постач» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції щодо продажу ТМЦ (робіт, послуг) з ТОВ «Компанія Софі» за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, які фактично не відбувались, без реального здійснення господарських операцій у зв`язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаних підприємств та видані покупцям є недостовірними. Також зазначає про те, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Компанія Софі» у 2013-2014 роках не відносила до складу показників у 05.1 СВ «Витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» суму у розмірі 21019,2 грн по взаємовідносинам з ТОВ «КолорДрукПостач».

Також скаржник зазначає про те, що ТОВ «Компанія Софі» було включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами: ПП «Промбуд», ТОВ «Готельний комплекс «Братислава», ПАТ Фірма «Крон-Інвест», ТОВ «Фастекс Логістик», ТОВ «Еліт Сервіс», ТОВ «Балтік Біо трейд», ПАТ «Галчак», ТОВ «Авіста-Логістик», ТОВ «Центр 1000 доріг» суми податку на додану вартість, які виявились не підтвердженими зазначеними контрагентами, тобто не були віднесені до складу податкового зобов`язання вищезазначених контрагентів.

Окрім того, податковий орган наполягає й на тому, що у ході перевірки було встановлено й завищення податкового кредиту за операціями позивача з ТОВ «Колор Друк Постач», посилаючись у своїх доводах на обставини спірних операцій й умови укладеного з цим контрагентом договору від 09.11.2009 № 09-11/2009 на поставку матеріалів для поліграфії. Наводячи норми Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податковий орган вважає, що податкові накладні не можуть бути достатньою підставою для формування ТОВ «Компанія Софі» податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Колор ДрукПостач», а також враховуючи те, що ТОВ «Компанія Софі» фактично не отримувало від контрагентів послуг та товару, які б, відповідно, могли використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Компанія Софі».

Заперечення на касаційну скаргу від ТОВ «Компанія Софі» до Суду не надходили, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) згідно з Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія Софі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 23.06.2015 № 3537/26-52-22-01/36346548, згідно з яким встановлено порушення:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 82544 грн;

- пунктів 198.6, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95085 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 30.06.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002152201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 118856,25 грн та № 0002162201 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 103180 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України (тут і надалі в редакції на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які в свою чергу, згідно з підпунктом 138.1.1. включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як визначено у пункті 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат ті витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено у пункті 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановили суд попередніх інстанцій на визначення оскаржуваних податкових донарахувань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями мали вплив операції ТОВ «Компанія Софі» з контрагентом ТОВ «КолорДрукПостач» згідно з договором № 09-11/2009 від 09.11.2009 на поставку матеріалів для поліграфії.

За змістом цього договору умови поставки на кожну партію Товару визначаються сторонами окремо, з урахуванням правил «ІНКОТЕРМС-2000р.». З кожною окремою партією Товару Продавець надає Покупцеві такі документи: видаткову накладну, податкову накладну. Датою поставки/отримання Товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця.

Позивачем надано контролюючому органу під час перевірки видаткові накладні від 17.09.2013 № 9172; 01.10.2015 № 10011; 15.10.2015 №10152; 16.10.2015 № 10164; 21.10.2015 № 10211; 30.10.2015 № 10302.

Відповідно до цих накладних позивачем придбано у контрагента фарбу «Пантон сіра, срібно сіра, малахітова, шоколадно світла, бежево світла, шоколадно темна, пісочна, оливкова, рожево світла» у кількості 385 кг, змивне полотно у кількості 18 шт., фарбу «Екотеч чорна, синя, червона» у кількості 1780 кг, фарбу «Флексографічна чорна, блакитна» у кількості 1835 кг, фарбу «Матова біла, чорна» у кількості 240 кг, губку віскозну, папір газетний у кількості 1,5 тони, фарбу «Екотеч чорна, синя, червона, жовта» у кількості 1665 кг на суму 91091,84 грн.

Позивачем також надано платіжні доручення від 13.08.2014 № 1165 на суму 901,86 грн, від 14.07.2014 № 1179 на суму 500000,00 грн, 17.11.2014 № 1718 на суму 27990,00 грн, від 25.11.2014 № 1773 на суму 17659,18 грн на підтвердження оплати товару на користь контрагента, а також докази отримання, транспортування товару та його зберігання, використання у подальшій господарській діяльності.

Суди врахували, що в акті перевірки від 23.06.2015 № 3537/26-52-22-01/36346548 зазначено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Львова складено акт від 28.02.2014 № 75/54/13-07-22-01-10/36501186 про результати позапланової виїзної документальної перевірки постачальника товару - Товариства з обмеженою відповідальністю «КолорДрукПостач» з питань правомірності формування сум податкових зобов`язань, податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Еко-АРТ-Груп» за серпень 2013 року, ТОВ «Гуд Фуд Компані» за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, ТОВ «Альтера трейд» за листопад 2013 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідні періоди. Перевіркою ТОВ «КолорДрукПостач» встановлено завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій, а саме: ТОВ «КолорДрукПостач» в серпні-листопаді 2013 року здійснювало операції з придбання товаро-матеріальних цінностей у ПП «Еко-Арт-Буд», ТОВ «Гуд Фуд Компані», ТОВ «Альтера Трейд», по яких за сформованою в податкових базах інформацією встановлено відсутність зазначених постачальників за місцем знаходження, та неможливістю проведення зустрічних перевірок.

Роблячи висновки у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки з огляду на те, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Так, Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 у справі №816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

В постанові від 04.12.2018 у справі №802/851/18-а Верховний Суд висловився про те, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «КолорДрукПостач» суди також виходили з того, що податковим органом не спростовано фактичної передачі продукції, зокрема, не наведено посилань на відсутність приміщення у позивача, відсутність продукції, тощо. Крім того, актом перевірки підтверджується декларування як продажу так і придбання продукції безпосереднім контрагентом позивача, відносно якого проводилася перевірка, натомість контролюючим органом не наведено обставин, які б свідчили про відсутність у продавця товару, зокрема посилань на пояснення посадових осіб, відомості про кримінальні провадження, тощо.

Визнаючи безпідставними доводи податкового органу про те, що податкові накладні не можуть бути достатньою підставою для формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «КолорДрукПостач», суди зазначили про те, що відповідачем не зазначено в жодних застережень щодо оформлення податкових накладних.

Оцінюючи податкові накладні за спірними господарськими операціями з ТОВ «КолорДрукПостач» суди дійшли висновку, що первинні документи, подані позивачем, оформлені у відповідності до вимог положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема податкові накладні містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище особи, яка підписала вказаний документ.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи в частині спірних взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «КолорДрукПостач».

Натомість касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів попередніх інстанцій у цій частині спору щодо встановлених обставин, а зміст викладених скаржником доводів свідчить про його незгоду з такими висновками судів з вимогою здійснити переоцінку встановлених судами обставин у справі, що знаходиться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, передбачених нормою статті 341 КАС України.

Разом з тим, за змістом акта перевірки від 23 червня 2015 року № 3537/26-52-22-01/36346548 фактичною підставою прийняття оскаржуваних індивідуальних актів, а саме в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість, стали також і висновки податкового органу про формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Промбуд», ТОВ «Готельний комплекс «Братислава», ПАТ Фірма «Крон-Інвест», ТОВ «Фастекс Логістик», ТОВ «Еліт Сервіс», ТОВ «Балтік Біо трейд», ПАТ «Галчак», ТОВ «Авіста-Логістик», ТОВ «Центр 1000 доріг».

Як викладено у акті перевірки ТОВ «Компанія Софі» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, які на момент виникнення податкового кредиту у ТОВ «Компанія Софі» не були підтверджені даними контрагентами, тобто не були віднесені до складу податкового зобов`язання вказаних контрагентів, а тому, згідно з висновками за результатом перевірки в порушення пунктів 198,3, 198.6 статті 198 ПК України позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, всього в сумі 3993 грн.

На цьому також зауважував податковий орган у запереченнях на адміністративний позов (а.с.155-163 т.1) та апеляційній скарзі (а.с.9-16 т.4).

Відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ «Бендерський проти України», п. 42) судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Судам важливо ретельно перевіряти всі доводи сторін з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин по справі.

В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Оскільки висновки судів обох інстанцій щодо висновків перевірки в частині заниження податку на додану вартість за оскаржуваним у справі податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2015 № 0002152201 сформовано без дослідження усіх обставин, які впливають на обґрунтованість визначення спірної суми податкових донарахувань, а саме у сумі 3993 грн, та, відповідно, застосованих штрафних санкцій у цій частині на суму 998,25 грн (25%) за цим індивідуальним актом, та враховуючи те, що касаційний суд в силу окреслених у статті 341 КАС України меж касаційного провадження не має повноважень досліджувати докази та встановлювати обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору, справу в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 0002152201 про збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 3993 грн за основним платежем та 998,25 грн штрафних санкцій необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві слід задовольнити частково та направити справу в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 0002152201 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині 3993 грн за основним платежем та 998,25 грн штрафних (фінансових) санкцій на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.06.2015 № 0002152201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 3993 грн за основним платежем та 998,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева