Ухвала

від 08.04.2024 по справі 460/11085/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа №460/11085/21

адміністративне провадження № К/990/11508/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №460/11085/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" звернулося до адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невчиненні дій, направлених на повернення позивачу помилково сплачених коштів на загальну суму 97332,36грн. за заявами позивача про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання та пені №18 від 15.01.2021 та у електронному вигляді від 06.02.2021; зобов`язання відповідача сформувати на направити до Державної казначейської служби України висновок про повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання та пені на зазначений в заяві рахунок.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 25.03.2024, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №460/11085/21 є вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невчиненні дій, направлених на повернення позивачу помилково сплачених коштів на загальну суму 97332,36грн. за заявами позивача про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання та пені №18 від 15.01.2021 та у електронному вигляді від 06.02.2021; зобов`язання відповідача сформувати на направити до Державної казначейської служби України висновок про повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання та пені на зазначений в заяві рахунок.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення помилково сплачених коштів на загальну суму 97332,36грн, однак відповідачем не було виконано зазначені вище вимоги п.43.5 ст.43 ПК України.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №460/11085/21 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Варто зазначити, що справа №460/11085/21 розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а зміст касаційної скарги не містить доводів помилковості віднесення судом першої інстанції даної справи до категорії справи незначної складності.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі щодо зобов`язання вчинити певні дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №460/11085/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер