Ухвала

від 08.04.2024 по справі 420/13814/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 420/13814/23

адміністративне провадження № К/990/10610/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, третя особа Державне бюро розслідувань, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Бориса Плохути № 57-ос/дск від 20 квітня 2023 року "Про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення до працівника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві", яким на ОСОБА_1 , старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в Державному бюро розслідувань;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Бориса Плохути № 58-оск/дск від 20 квітня 2023 року "Про звільнення зі служби в Державному бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Бориса Плохути № 75-оск/дск від 04 травня 2023 року "Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві від 20 квітня 2023 року № 58-оск-дск";

- зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого першого слідчого відділу (з дисклокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві з 04 травня 2023 року;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 травня 2023 року по дату ухвалення судового рішення;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві з 04 травня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення правовий висновок суду відносно того, що факти та обставини подій за участю ОСОБА_1 від 16 січня 2023 року відносились до предмету службового розслідування і могли бути підставою для притягнення його до відповідальності, з підстав, наведених у мотивувальній частині постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В решті Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року залишено без змін.

16 березня 2024 року засобами поштового зв`язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача зі служби в Державному бюро розслідувань.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Оскаржуючи судові рішення, позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судові рішення прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права - частин третьої та четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 3 пункту 2 Розділу III Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14 січня 2020 року N9 без урахування висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду: від 01 серпня 2023 року по справі №420/4617/19, від 18 січня 2022 року по справі №580/74/19, від 07 жовтня 2020 року по справі №560/1803/19 відносно необхідності проведення службового розслідування виключно в межах обставин, визначених у наказі про його проведення та доповідних записках, рапортах, які стали підставою для прийняття такого наказу.

Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, позивач зазначає, що з наявної в матеріалах службового розслідування службової записки керівника Управління внутрішнього контролю ДБР від 08 лютого 2023 року Nє85/10-6/6/23 вбачається, що у ній зазначено виключно про факт порушення позивачем Правил професійної етики під час спілкування з поліцейськими 09 січня 2023 року та про неповідомлення позивачем підрозділу внутрішнього контролю про складення відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 12 січня 2023 року.

Як вказує позивач, жодної інформації про необхідність проведення службового розслідування за фактом порушення позивачем правил етики під час спілкування з поліцейськими 12 січня 2023 року вказана службова записка не містить.

Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд звертає увагу, що суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив доводи позивача, що факти та обставини подій за участю позивача від 12 січня 2023 року не відносились до предмету службового розслідування, оскільки, як зазначили суди, про необхідність перевірки вказаного факту прямо зазначено у службовій записці керівника Управління внутрішнього контролю ДБР від 08 лютого 2023 року №85/10-6/6/23, яка стала підставою для винесення наказу ДБР від 08 лютого 2023 року №10-ср про проведення службового розслідування.

Суд відхиляє доводи позивача щодо наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач лише обмежився цитуванням висновків Верховного Суду щодо результату вирішення конкретної справи, а не висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Касаційна скарга містить власну оцінку фактів, а не висновку судових рішень, які оскаржуються у розрізі їхньої відповідності/не відповідності висновкам Верховного Суду.

Таким чином, сама по собі незгода з судовим рішенням не може бути підставою касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з цим скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Так, відповідно до вказаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених пунктом 1 частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.

Проте перевіркою Верховним Судом змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, третя особа Державне бюро розслідувань, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Уханенко