Ухвала

від 08.04.2024 по справі 420/1518/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа №420/1518/23

адміністративне провадження №К/990/10360/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року

у справі №420/1518/23

за позовом ОСОБА_1

до 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 10 березня 2022 року по 24 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 31 липня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язання нарахувати та виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 10 березня 2022 року по 24 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 31 липня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 25 серпня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 08 червня 2023 року П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 10 липня 2023 року (з врахуванням вихідних днів), а скаргу подано 15 березня 2024 року.

У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в обґрунтування якого вказує, що позивач, як військовослужбовець втратив можливість вільно переміщуватися територією України та не мав можливості отримувати жодних судових рішень. Також зазначає, що представником скаржника у справі була ОСОБА_2 однак, ще до винесення судового рішення, договір про надання правової допомоги було розірвано. Вказує, що оскаржувану постанов не отримував та не знав про її існування.

Разом з тим, частиною п`ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Приписи частини другої статті 329 КАС України передбачають, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Тобто, для поновлення такого процесуального строку, скаржник має надати Суду докази отримання/неотримання оскаржуваного судового рішення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зазначений скаржником у касаційній скарзі довод не може свідчити про не отримання оскаржуваної постанови, оскільки не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення, повідомлення про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням, розписок про отримання судового рішення; копією опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.

Крім того, скаржником не надано доказів на підтвердження своїх доводів стосовно розірвання договору про надання правової допомоги з іншим представником до винесення судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)

У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого е право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Тобто, для можливості поновлення строку зі спливом значного періоду часу, скаржнику необхідно навести дійсно поважні причини пропуску такого строку, які обов`язково підтверджені відповідними доказами.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, належних доказів на їх підтвердження не надано.

Оцінивши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження та задоволення заяви про поновлення цього строку.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 248, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ :

1. Визнати неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Кириленком Андрєм Володимировичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

2. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі №420/1518/23 - залишити без руху.

3. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду