Постанова

від 08.04.2024 по справі 136/692/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/692/22

Провадження №22-ц/801/599/2024

Провадження № 22-ц/801/600/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуСправа № 136/692/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань №4цивільну справуза апеляційноюскаргою Товариствазобмеженоювідповідальністю «ТАСАГРОЗАХІД» нарішенняЛиповецькогорайонного судуВінницькоїобласті від27грудня2023року,дата складенняповного судовогорішення 05січня 2024року,та надодатковерішення Липовецькогорайонного судуВінницької областівід 12січня 2024року, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, ухвалені у складі судді Кривенка Д. Т. у м. Липовець,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка на підставі договору оренди від 05 січня 2005 року перебувала у тимчасовому користуванні ТОВ «Концерн «Сімекс Агро». За місяць до закінчення строку дії зазначеного договору позивач звернулась до відповідача та повідомила про небажання продовжувати дію даного договору, однак отримала відмову з тих підстав, що між нею та ТОВ «Концерн «Сімекс Агро», перейменоване у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», укладена додаткова угода до даного договору, якою строк його дії збільшено до 20 років. Позивач стверджує, що жодної додаткової угоди до договору оренди не укладала і не підписувала, що свідчить про відсутність її волевиявлення. Пославшись на викладені обставини, просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом повернення.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2023 року позов задоволено: усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером №0522286400:04:000:3355, загальною площею 3,5575 га, що розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького (Вінницького) району Вінницької області, шляхом повернення їй ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» даної земельної ділянки. Стягнуто з ТОВ «ТАСАГРО ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням висновків експертів, на додатковій угоді, якою продовжено строк дії договору оренди, міститься підпис, який здійснений ймовірно не ОСОБА_1 , вона звернулась з ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, тому слід усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, , повернувши земельну ділянку власнику.

Додатковим рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2023 року стягнуто з ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму витрат на професійну правночу допомогу в справі в розмірі 3 000 грн 00 коп., в іншій частині заяви - відмовлено.

Мотиви додаткового рішення зводяться до того, що позивачем при поданні позовної заяви першочергово було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрату у сумі 3000 грн., про збільшення очікуваних витрат на правову допомогу позивач та її представник не повідомляли, тому суд вважав за необхідне задовольнити витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн, а не 13000, які були заявлені при поданні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Не погодившись із ухваленими рішеннями, ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Висновок експертів № 9563/9564/23-32 від 25.08.2023 року не містить категоричного висновку, що підпис на додатковій угоді не належить позивачці, а тому суд не міг покласти його в основу рішення. Також, позивач, зважаючи на тривале отримання нею орендної плати, не довела відсутність свого волевиявлення на перехід права оренди належної їй земельної ділянки до відповідача на умовах, визначених додатковою угодою. Водночас в апеляційній скарзі заявник звертає увагу, що справа розглянута за відсутності представника відповідача, оскільки у день судового засідання було оголошено сигнал «повітря тривога» і судова охорона не допустила його до приміщення суду, а після відбою, коли представник прибув до суду, йому повідомили, що справа вже розглянута, тому це є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Стосовно додаткового судового рішення зазначає, що воно підлягає скасуванню разом із основним рішенням, оскільки позов не підлягає до задоволення, а тому судові витрати слід залишити за позивачкою.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Онофрійчук Д. М. підтримав викладене в апеляційній скарзі, просив оскаржувані рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Чернілевська Р. В. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає судове рішення першої інстанції та додаткове рішення законними та обґрунтованими, просила залишити їх без змін.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- позивачу на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 3,5575 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВН № 07251 від 20.01.2002, виданим на підставі рішення 22 сесії 23 скликання Славнянської сільської ради народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 19.10.2001, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №234, що встановлено з договору оренди землі № 1194 (а.с. 11 т. 1);

- 05.01.2005 позивач та ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» (який надалі перейменований у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД»), уклали договір оренди за № 1194 земельної ділянки, кадастровий номер 0522286400:04:000:3355 загальною площею 3,5575 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, про що Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» у Державному реєстрі земель 25 жовтня 2006 р. вчинено запис за № 04068640076 (а. с. 11-13 т. 1), відповідно до умов якого строк оренди становить 10 років (п. 4 договору), розмір орендної плати 1,5 % (п. 5 договору);

- до договору оренди землі від 05.01.2005 року № 1194 була укладена додаткова угода, умовами якої було змінено строк дії оренди (20 років) та розмір орендної плати (3 % від нормативної вартості земельної ділянки), яка була зареєстрована 05.08.2010 Липовецьким відділенням Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» у Державному реєстрі земель, запис№041004400005 (а. с. 13);

- Згідно інформації, наданої ТОВ «Агро Захід», ОСОБА_1 отримувала орендну плату за використання землі впродовж 2010-2021 років (а. с. 43 т. 1), оригінали відомостей, які підтверджують отримання позивачкою орендної плати за 2010-1017 роки, знаходяться на а .с. 16-55, том 2 справи №136/1636/16-ц;

- позивач, заперечуючи підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 05.01.2005, надала висновок судової почеркознавчої експертизи від 08.11.2018 за № 4124/4125/18-21, проведеної в межах справи №136/1636/16-ц, відповідно до якого підпис на додатковій угоді до договору оренди землі від 05.01.2005 р. (зареєстрованої в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05.08.2010 р. № 041004400005) - виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 14-16).

- за клопотанням відповідача у справі, яка наразі перебуває на розгляді, було проведено судову почеркознавчу експертизу та згідно висновку експерта Київського НДІСЕ № 9563/9564/23-32 від 25.08.2023, підпис в графі «Орендодавець» на додатковій угоді до договору оренди землі від 05.01.2005, зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 05.08.2010 за № 041004400005 (а. с. 89 том 1 справи №136/1636/16-ц), виконаний, ймовірно, не ОСОБА_1 - позивачем, а іншою особою. Також підпис в графі «Орендодавець» на додатковій угоді до договору оренди землі від 05.01.2005, зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" 05.08.2010 за № 041004400005 (а. с. 100 том 1 справи №136/1636/16-ц), виконаний, ймовірно, не ОСОБА_1 - позивачем, а іншою особою;

- 22 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування ТОВ Концерн «Сімекс-Агро» на ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД».

Між сторонами виник спір про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою власником шляхом повернення її від орендаря.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи без відповідача.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» стверджує, що 27.12.2023 року об 11 год 45 хв і на початок судового засідання у цій справі о 12 год 00 хв було оголошено «повітряну тривогу», відтак працівники служби судової охорони не впустили представника відповідача у призначений час до приміщення суду, а прибувши потім до суду, представник дізнався, що справу розглянуто.

Надаючи оцінку цим доводам, апеляційний суд зауважує, що судова практика, яка склалася з цього питання є однозначною.

«При розв`язанні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При цьому обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.

Такі висновки суду викладені в постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/2116/21, в постанові від 06.09.2023 у справі № 2-2823/11 та ін.

Рада суддів України у своєму рішенні від 05 серпня 2022 року № 23 рекомендувала судам в разі оголошення сигналу «повітряна тривога» припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення).

Як убачається з наданих представником відповідача доказів та матеріалів справи 27 грудня 2023 року об 12 год 00 хв тривала «повітряна тривога», сигнал про яку оголошено о 11 год 54 хв, а про «відбій повітряної тривоги» о 12 год 10 хв.

За таких обставин, апеляційний суд наголошує, що розглядаючи справу 27 грудня 2023 року, призначену на 12 год. 00 хв., суд першої інстанції повинен був врахувати, що сторона відповідача (представник) з об`єктивних і поважних причин не змогла з`явитися до суду, так само як і подати клопотання про відкладення судового розгляду з цих причин, тому, за надзвичайної ситуації мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд виснує, що розгляд справи та ухвалення рішення за відсутності представника відповідача, який не мав можливості з`явитися у судове засідання з поважних причин через оголошення сигналу "повітряна тривога", свідчить про неналежне виконання судом першої інстанції обов`язків із забезпечення всебічності, повноти та справедливості судового розгляду та є обов`язковою підставою для скасування ухваленого у справі рішення (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Стосовно доводів апеляційної скарги про правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності, площею 3,5575 га, кадастровий номер 0522286400:04:000:3355, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, та витребувати вказану земельну ділянку, мотивуючи це тим, що хоча між ними існували орендні відносини на підставі договору оренди від 05.01.2005 року, проте про існування додаткової угоди до цього договору оренди вона дізналася в 2016 році, коли строк, на який було укладено договір оренди, підходив до кінця, проте додаткову угоду вона не підписувала, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 08.11.2018 за № 4124/4125/18-21, проведеної в межах справи №136/1636/16-ц

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумаченнястатті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другоїстатті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц вказано, що: «укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписахглави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разіякщо договірвиконувався обомасторонами (зокрема,орендар користувавсямайном ісплачував занього,а орендодавецьприймав платежі),то кваліфікаціядоговору якнеукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Договір оренди землі є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію.Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

У свою чергу Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 за вимогою орендодавця до орендаря, зокрема, про повернення земельної ділянки, виснував, щоналежним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 136/2517/18 за вимогою орендодавця до орендаря про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки від орендаря.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що доведеним є те, що позивач не підписувала додаткову угоду, а відповідач ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» продовжує користуватись належною позивачці земельною ділянкою та не довів у встановленому законом порядку законності підстав такого користування, тому порушуються права позивачки на користування та розпорядження належним їй майном.

Суд не звернув уваги на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла. У зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації договору оренди землі та додаткової угоди до нього як неукладених.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належним їй майном та витребування у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на її користь земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5575 га (кадастровий номер 0522286400:04:000:3355), яка розташована на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, слід відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

У суді першої інстанції ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» посилалося на те, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату від відповідача, що підтверджується відомостями за 2010-2017 роки, оригінали яких наявні у матеріалах цивільної справи № 136/1636/16-ц на а. с. 16-55, том 2 та Довідкою відповідача про отримання та нарахування орендної плати ОСОБА_1 впродовж 2010-2021 років (а. с. 43 т. 1).

Колегія суддів зауважує, що обставини добросовісності орендодавця ОСОБА_1 належить оцінювати в межах розгляду справи за позовом орендодавця про визнання відсутнім права оренди, однак таких позовних вимог у цій справі позивач не заявляла.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «ТАС АГРОЗАХІД» обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, та без повного з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Отже, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги є підставними, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2023 року підлягає скасуванню (ч.1 ст. 376 ЦПК України) з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Щодо додаткового рішення.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.

Додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 січня 2024 року стосується вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою ОСОБА_1 , а оскільки відсутні підстави для задоволення позову, то понесені позивачкою витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню із відповідача, тому додаткове рішення підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» слід стягнути 1488,60 грн судового збору, понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, а судові витрати ОСОБА_1 слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» задовольнити.

Рішення Липовецького районногосуду Вінницькоїобласті від27грудня 2023року та додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» про усунення перешкод у користуванні та витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» судовий збір у розмірі 1 488, (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: с. Ганівка, Вінницький р-н, Вінницька обл.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» ЄДРПОУ 32513287, місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 63, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл.

Повне судове рішення складено 10.04.2024 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало