Постанова

від 08.04.2024 по справі 460/50431/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/50431/22 пров. № А/857/16714/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Гуляка В.В., Шевчук С.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 460/50431/22 (суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2022 року Мале приватне підприємство «ДЕЙМОС» (далі позивач, МПП "ДЕЙМОС") звернулося у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №347280 від 15.11.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 15.11.2022 на підставі акту перевірки №331618 від 28.09.2022 відповідач виніс постанову №347280, якою застосував до позивача адміністративного-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. Позивач не погоджується з вказаною постанову, оскільки 28.09.2022 він здійснював нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутом Київ Рівне, а водієм було надано уповноваженим особам Укртрансбезпеки всі необхідні документи, які підтверджують здійснення нерегулярного перевезення пасажирів за вказаним маршрутом. На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим МПП «ДЕЙМОС» звернулося в суд за захистом своїх прав.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року позов Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 15.11.2022 №347280 про застосування до Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Стягнуто на користь Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.

Стягнуто на користь Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Відмовлено Малому приватному підприємству «ДЕЙМОС» у присудженні на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року, Державною службою України з безпеки на транспорті, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністраивного суду від 10 серпня 2023 року вказано, що 28.09.2022 працівниками органу Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортних засобів, якими здійснюється перевезення пасажирів та вантажів в межах України і міжнародному сполученні, за додержанням вимог транспортного законодавства. В ході рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом позивачем, відповідач встановив порушення вимог вказаного законодавства, а саме: перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2022 №331618.

15.11.2022 на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову №347280, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки під час перевірки водієм не надано документів на підтвердження регулярних перевезень, а саме: квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду. Апелянт вказує, що оскаржуване рішення є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядкуст.311 КАС Українирозглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4ст.229 КАС Україниякщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що В період з 26.09.2022 по 02.10.2022, на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок від 26.09.2022 №39 та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 26.09.2022 №013929, уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області проводилась рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністрування територіального устрою України Житомирської області, зокрема, міста Житомир.

28.09.2022 за адресою майдан Незалежності, 95, в м. Житомир на виконання вищевказаного заходу було здійснено перевірку транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ" Sprinter з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні і розпорядженні МПП ДЕЙМОС. Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2022 №331618, у якому зафіксовано порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" при здійсненні регулярних пасажирських перевезень, про що свідчить трафарет на вітровому склі, за маршрутом Рівне - Львів.

На адресу МПП ДЕЙМОС відповідачем надіслано повідомлення від 04.11.2022 №39261/37/24-22 про розгляд справи щодо порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту 15.11.2022 о 10:00 год. Вказане повідомлення отримано позивачем 07.11.2022.

За результатами розгляду справи про порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту, на підставі акта перевірки Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 28.09.2022 №331618, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову від 15.11.2022 №347280 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до МПП ДЕЙМОС за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 частини першої статті 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" (перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт") застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюється Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2344-III).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Частиною четвертою статті 6 Закону №2344-III та підпунктом 1 пункту 4 Положення №103 встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №103 до завдань Укртрансбезпеки належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України 02.12.2021 №1579-р територіальним органом Укртрансбезпеки на території Житомирської області є Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області, а на території Рівненської області - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області.

Статтею 6 Закону №2344-III визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ч.12).

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч.17).

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (ч.18).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути (ч.19).

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.21).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п.13 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 та ст.48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює таке перевезення.

27.09.2022 між МПП ДЕЙМОС (Перевізник) та ОСОБА_2 (Замовник) було укладено договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах №2, згідно з яким Перевізник зобов`язується здійснити перевезення організованої Замовником групи пасажирів у кількості 21 особа та їх багажу, список яких наведено в інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів (Додаток до цього договору (далі Інформаційний лист), який є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення Перевізникові встановлену цим Договором плату у розмірі 5000,00 грн (п.1.1 Договору).

Мета поїздки відпочинок (п.1.2 Договору).

Список автомобільних транспортних засобів: 1. Марка і модель MERCEDES-BENZ Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2011 (п.2.1 Договору).

Водії: 1. ОСОБА_1 (п.2.2 Договору).

Маршрут руху: початковий пункт маршруту - м. Київ, вул. С.Петлюри, 32; кінцевий пункт маршруту - м. Рівне, вул. Київська, 40; проміжні зупинки - м. Житомир, пр-т Незалежності, 95; м. Ново-Волинськ, вул. Шевченка, 43 (п.2.3 Договору).

Розклад руху: відправлення автобуса з початкового пункту маршруту о 7:00 год. 28.09.2022; прибуття до проміжних зупинок та вибуття з проміжних зупинок м. Житомир, пр-т Незалежності, 95, о 8:30 год о 8:40 год.; м. Ново-Волинськ, вул. Шевченка, 43, о 10:30 год о 10:40 год; прибуття в кінцевий пункт маршруту о 12:00 год. 28.09.2022 (п.2.4 Договору);

Розрахунки Замовника з Перевізником за перевезення організованої групи пасажирів та їх багажу здійснюються відповідно до вимог цивільного законодавства України шляхом перерахування грошових коштів Замовником в касу РРО (п.4.1 Договору);

Загальна сума вартості послуги з перевезення становить 5060,00 грн (п.4.2 Договору);

Цей Договір набирав чинності з моменту його підписання та діє до прибуття автобуса до місця призначення згідно із замовленням, а саме: о 12:15 год. 28.09.2022 (п.6.1 Договору).

Зазначена у вказаному договорі інформація щодо маршруту поїздки, її мети, дати та часу, кількості пасажирів, автотранспорту, яким вона здійснюється, та водіїв, що її здійснюють, відображена також в Інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, який є додатком до такого договору, а також в дорожньому листі за №004572.

Крім того, вказаний Інформаційний лист містить детальний перелік пасажирів.

28.09.2022 перевізником МПП ДЕЙМОС здійснювалися нерегулярні перевезення пасажирів автобусом марки "MERCEDES-BENZ" Sprinter з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2011 року випуску, за маршрутом Київ Рівне з проміжними зупинками в м. Житомир (пр-т Незалежності, 95) та в м. Ново-Волинськ.

Вищевказані документи (договір №2 від 27.09.2022 та Інформаційний лист; дорожній лист; тимчасовий реєстраційний талон; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; копію ліцензії; посвідчення водія) були надані водієм ОСОБА_1 уповноваженим особам Укртранспезпеки під час рейдової перевірки в місці проміжної зупинки маршруту - пр-т Незалежності, 95, в м. Житомир.

Доказів ненадання водієм вказаних документів матеріали судової справи не містять.

Крім цього, відеозапис з нагрудної камери уповноваженої особи Укртранспезпеки (NOR_888888_000000_20220928085707_AA_№0091), не підтверджує факт ненадання водієм вищевказаних документів, оскільки такий відеозапис розпочинається з моменту тримання у руках уповноваженої особи відповідача тимчасового реєстраційного талону, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, однак не містить моменту передачі водієм таких документів. Більше того, такий відеозапис не містить моменту початку самої рейдової перевірки цього транспортного засобу, а лише її закінчення.

Щодо здійснення позивачем регулярних пасажирських перевезень та ненадання водієм перевізника відповідних документів (схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, витяг з дозволу на маршрут), слід зазначити наступне.

Пунктом 21 Порядку №1567 визначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

За результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ" Sprinter з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні позивача, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.09.2022 №331618, в якому зазначено: «Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні регулярних пасажирських перевезень, про що свідчить трафарет на вітровому склі за маршрутом Рівне-Львів, у тому числі порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 част.1: «Схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, витяг з дозволу на маршрут».

Тобто підставою для висновку про здійснення позивачем регулярних пасажирських перевезень та, як наслідок, притягнення його до відповідальності за ненадання водієм перевізника всіх необхідних документів для підтвердження такого виду перевезень (схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, витягу з дозволу на маршрут) слугував виключно «трафарет на вітровому склі за маршрутом Рівне - Львів».

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи долучено фото вказаного в акті перевірки транспортного засобу, на якому в лівому нижньому куті вітрового скла розміщена табличка з написом «РІВНЕ».

Однак, слід звернути увагу на те, що фото зроблено таким чином, що інші частини вітрового скла вказаного вище транспортного засобу, крім нижнього лівого, не відображені.

Також, з відеозапису нагрудної камери працівника відповідача (NOR_888888_000000_20220928085707_AA_№0091) встановлено, що на запитання такої особи щодо виду перевезень, водій ОСОБА_1 зазначає, що ним здійснюються нерегулярні пасажирські перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка відповідачем вказаного вище транспортного засобу здійснювалася в м. Житомир, що об`єктивно не узгоджується з доводами відповідача про те, що автобус здійснював регулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Рівне - Львів», оскільки місто Житомир не розташоване на такому маршруті.

Крім того, з акту перевірки №331618 від 29.09.2022 щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом вбачається, що такий акт заповнений з неточностями, а саме: в графі «дата і час перевірки» не зазначено час такої перевірки; в графі «серія і номер свідоцтва про реєстрацію» не зазначено вказаних відомостей, натомість зазначено реєстраційний номерний знак транспортного засобу « НОМЕР_1 »; в графі «документ, що посвідчує особу водія» дату видачі такого посвідчення зазначено 15.08.2015, в той час, як вірною датою є 15.02.2015. При цьому реєстрацію такого акту проведено лише наступного дня після проведення рейдової перевірки, за №4173/25/27-22 від 29.09.2022.

Щодо відмови водія ОСОБА_1 від підписання акту перевірки №331618 від 28.09.2022, слід зазначити, що з відеозапису з нагрудної камери (NOR_888888_000000_20220928085707_AA_№0091) особа, яка уповноважена Укртансбезпекою здійснювати рейдову перевірку, не пропонувала водію підписати вказаний акт, а також встановлено, що водій ОСОБА_1 не зазначав про відмову підписати акт. Більш того, відеозапис взагалі не містить моменту складання акта.

Вказані обставини свідчать про те, що акт від 28.09.2022 №331618 не було складено в момент перевірки.

Беручи до уваги вище наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку, відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за відсутності належних та достовірних доказів вчинення правопорушення, що свідчить про невідповідність оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодонаявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 316 КАС Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо заяви позивача про відшкодування апелянтом витрат на правову допомогу в розмірі 11200 грн та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду в розмірі 90 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3ст. 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу ;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3ст. 134 КАС Українипередбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції, подано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги від 17.11.2023;

- додаток до договору про надання правової допомоги від 17.11.2023;

- рахунок №INV-001093 від 12.12.2023;

- платіжна інструкція №1837 від 12.12.2023;

- акт приймання -передачі наданої правової допомоги №001093 від 12.12.2023.

Згідно акта приймання-передачі наданої правової допомоги №001093 від 12.12.2023, Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» надано наступні адвокатські послуги:

- з`ясування обставин щодо предмету спору, аналіз матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, визначення переліку та обсягу необхідних додаткових доказів для спростування доводів та аргументів апеляційної скарги з питань, що стосуються предмету спору (кількість годин - 3 год);

- складення та підготовка відзиву на апеляційну скаргу з додатками, забезпечення подання до суду відзиву з додатками та надіслання копій відповідачу по справі (кількість годин 5 год).

Сторони Договору про надання правової допомоги від 17.11.2023 погодились, що послуги надані в повному обсязі, вартість послуги становить 11200 грн.

Суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннямиКАС Українивідшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, проаналізувавши надані послуги позивачу Адвокатським бюро «Миколи Бляшина», на предмет їх обсягу, складності, якості, співмірності розміру витраченого адвокатом часу та суми заявленої до відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість послуг (11200 грн), є завищеною.

Оскільки, з`ясування обставин щодо предмету спору, аналіз матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, визначення переліку та обсягу необхідних додаткових доказів для спростування доводів та аргументів апеляційної скарги з питань, що стосуються предмету спору включає в себе один з етапів складення та підготовку відзиву, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, не потребує окремого виокремлення.

Крім цього, проаналізувавши сам відзив, суд апеляційної інстанції зазначає, що по суті, у ньому викладено фактичні обставини справи, які вже встановлені та не заперечується сторонами у цій справі, тобто виклад фактичних обставин не потребував такої деталізації.

Таким чином, виготовлення цього документу не потребувало затрати значного часу і відповідно його вартість завищена.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань апелянта, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5ст. 134 КАС України.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 1000 грн.

Відповідно до ч. 3ст. 132 КАС Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу ;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1статті 138 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що розмір витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Колегія суддів вважає, що витрати на оплату поштових послуг є витратами, пов`язаними з розглядом справи, а томупідлягають розподілу у порядкустатті 139 КАС, оскільки такі витрати пов`язаніз розглядом справи, є неминучими та підтверджуються документально.

Так, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема поштовими чеками та квитанціями, поштовими накладними та описами вкладення АТ "Укрпошта" підтверджується факт понесених позивачем витрат на послуги АТ "Укрпошта", що пов`язані з надсиланням відповідачу та апелянту (копій відзиву на апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, скріншоти з Google-карти) в загальній сумі (40,00 + 50,00) = 90,00 грн.

Оскільки позивачем підтверджено фактично понесені витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою до розгляду справи на загальну суму 90,00 грн, а саме: витрати по направленню поштових відправлень, колегія суддів зважає на наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань апелянта на користь позивача понесених витрат у сумі 90,00 грн.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України,суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву МПП «ДЕЙМОС» в частині стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу необхідно задовольнити частково, а в частині витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду повінстю.

Керуючись статтями132, 138, 139, 241,250,308,311, 315,316,321,322,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 460/50431/22 - без змін.

Заяву Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 460/50431/22 (А/857/16714/23) - задовольнити частково, а в частині витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду - повністю.

Стягнути на користь Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» (вул. Старицького, 21а, м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 30208052) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн (однієї тисячі гривень).

Стягнути на користь Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» (вул. Старицького, 21а, м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 30208052) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду в розмірі 90 (дев`яносто)грн 00 коп.

У задоволенні решти заяви Малого приватного підприємства «ДЕЙМОС» в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 460/50431/22 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк С. М. Шевчук