Постанова

від 28.03.2024 по справі 569/24447/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 569/24447/23 пров. № А/857/1791/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В.;

за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2024 року у справі № 569/24447/23 (суддя Кучина Н.Г., м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся у Рівненський міський суд Рівненської області з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову RVN №029008 від 06.12.2023 винесену інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Тудзьо Романом В`ячеславовичем, а саме порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів чим порушено вимоги п. 3.34 додатку 1 розділу 33 Правил дорожнього руху України та притягнуто до відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова відповідача винесена без дотримання вимог статей245,280 КУпАП,відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин у справі та дотримання процесуального порядку розгляду справи, що відповідачем було проігноровано.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії RVN №029008 від 07 грудня 2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки до відповідальності була притягнута ОСОБА_2 , яка є фізичною особою за якою зареєстровано транспортний засіб та яка несе відповідальність за порушення Правил дорожнього руху зафіксовані в режимі фотозйомки. Даний факт підтверджується оскаржуваною постановою серії RVN №029008 від 07.12.2023.

Також, апелянт звертає увагу на те, що при відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції проігнорував вимоги пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та відкрив провадження в даному позові замість того, щоб застосувати норми ст. 169 КАС України.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просив апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги та відзив на неї, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2023 року о 12:24:18 год. за адресою вулиця Здолбунівська, 17/1, м. Рівне, Рівненська область, інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Тудзьо Р.В. встановлено, що особа яка керувала автомобілем (водій) Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_1 порушила вимогу дорожнього знаку, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» чим порушила п.3.34 додатку 1 розділу 33 ПДР України та ч.1ст.122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводилася спецзасобом марки Samsung SM-A235F/DSN/.

Постановою Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради серії RVN №029008 від 07 грудня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 копійок).

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову відповідача, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що Департаментом муніципальної варти Рівненської міської ради не надано доказів, які можуть свідчити про порушення ОСОБА_1 вимог п. 3.34 додатку 1 до розділу 33 Правил дорожнього руху України, як наслідок неможливо встановити подію та склад адміністративного правопорушення в діях позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх не вірними та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з не дотриманням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно ізстатті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно достатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у рішеннях від 01.02.2018 у адміністративній справі № 800/502/17 та від 08.02.2018 у адміністративній справі № 800/191/17.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, у розумінніКАС Українизахист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття рішення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на рішення Верховного Суду від 28.02.2019 у адміністративній справі № 522/3665/17, в якому зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу збоку суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що доводи позивача є безпідставними, оскільки не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні, реальні, індивідуально виражені його права, свободи чи інтереси, так як оскаржуваною постановою відповідач наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_2 .

Зазначені вище обставини свідчать про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції врахувавши системний аналіз положень чинного законодавства України та матеріалів справи, прийшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не звільнений від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, то суд апеляційної інстанції не бере до уваги такі твердження, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується фотокопією посвідчення серії «Є» №073922 (а.с. 8).

Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справ, а у задоволенні позовувідмовити.

Керуючись ст.243,286, ст.308, ст.310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2024 року у справі № 569/24447/23 скасувати, та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року.