Ухвала

від 04.04.2024 по справі 369/2640/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2640/24

Провадження №1-кс/369/648/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТІКЛОУС» (колишня назва - ТОВ «МІКСФОЛІНС») про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023112200000049 від 27 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2024 року до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло вищевказане клопотання, яке мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року у справі № 369/4309/23 було задоволено клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури та накладено арешт на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КОМІНБАНК» в межах суми грошових коштів, якою незаконно заволоділи службові особи ТОВ «МІКСФОЛІНС» (код ЄДРПОУ 44646134, місто Дніпро, провулок Крушельницький, 6а) та ОСОБА_4 , а саме на суму 238 400 гривень шляхом заборони будь-кому розпоряджатися, користуватися та відчужувати вказану суму коштів.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, представник власника майна ТОВ «ІНТІКЛОУС» (колишня назва - ТОВ «МІКСФОЛІНС») адвокат ОСОБА_3 вказує, що арешт було накладено необґрунтовано, без достатніх правових підстав, без ретельної перевірки та встановлення всіх обставин справи, а також скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна необхідно для повернення ТОВ «САН ЕНЕРЖИ» помилково отриманих грошових коштів.

04.04.2024 року у судове засідання особа, яка подала клопотання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду представник власника майна подав заяву про розгляд провадження у його відсутність, вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.

04.04.2024 року у прокурор у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні СВ ВП № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області на досудовому розслідуванні перебувають матеріали кримінального провадження № 42023112200000049 від 27 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 від 28.03.2023 року у справі № 369/4309/23 було задоволено клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КОМІНБАНК» в межах суми грошових коштів, якою незаконно заволоділи службові особи ТОВ «МІКСФОЛІНС» (код ЄДРПОУ 44646134, місто Дніпро, провулок Крушельницький, 6а) та ОСОБА_4 , а саме на суму 238 400 гривень шляхом заборони будь-кому розпоряджатися, користуватися та відчужувати вказану суму коштів.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Протягом досудового розслідування не встановлено, що джерело походження грошових коштів які перебувають арештованими на розрахунковому рахунку підприємства ж предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.

За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурор не довів та не обґрунтував свої твердження, що банківський рахунок ТОВ «ІНТІКЛОУС» (колишня назва - ТОВ «МІКСФОЛІНС») на який накладено арешт має значення для досудового розслідування, є речовим доказом, та є необхідність у його подальшому збереженні.

Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту з майна, яке належить ТОВ «ІНТІКЛОУС» (колишня назва - ТОВ «МІКСФОЛІНС»).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 131, 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТІКЛОУС» (колишня назва - ТОВ «МІКСФОЛІНС») про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023112200000049 від 27 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Скасувати у кримінальному провадженні № 42023112200000049 від 27 березня 2023 року арешт накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 від 28.03.2023 року у справі № 369/4309/23 на банківський рахунок ТОВ «ІНТІКЛОУС» код ЄДРПОУ 44646134 відкритий в АТ «КОМІНБАНК» НОМЕР_1 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1