Рішення

від 10.04.2024 по справі 701/61/24

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/61/24

Провадження №2/701/100/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді - Калієвського І. Д. за участю секретаря -Байдужої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Буцької селищної територіальної громади, Уманського району Черкаської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача та третьої особи про розірвання шлюбу та визначення місце проживання дитини.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 18.08.2017 року зареєстрували шлюб, у виконавчому комітеті Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 16.09.2017 року. Від зазначеного шлюбу у них з відповідачкою народилася дитина дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Маньківським відділом реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 12 жовтня 2022 року. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що з жовтня місяця 2023 року відповідачка проживає окремо від них з дочкою, у них вже відсутні спільні інтереси з дружиною, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, його життя та життя дочки її не цікавить. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачкою спільного господарства не ведуть. У відповідності до частина 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позивач вважає, що їх з відповідачкою шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні. Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я, чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь - кого з них. Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Стосовно вжиття судом заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства відповідно до статті 111 СК України категорично заперечую. Відповідно до статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до частини 1 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. До теперішнього часу сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дочки. Зараз дитина зареєстрована та мешкає разом із ним. Відповідачка не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Вона взагалі не забезпечує дитину ані харчуванням, ані медичним доглядом, лікуванням. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Позивач вважає, що в інтересах дочки проживати саме із ним, а не з її матір"ю. Позивач на цей час здатний забезпечувати їх родину і має час займатися із нею вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про неї. Дохід їх родини у повному обсязі створює всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольняє гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. В той час як відповідачка не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання їх дочки, мешкає у приміщені яке не облаштована у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини, не може забезпечувати умови для нормального розвитку дитини та її виховання. З самого народження позивач постійно піклується про свою дитину, утримує матеріально: купую одяг, їжу, іграшки та вислуховує претензії і відчуває шантаж на її почуттях до дочки від відповідачки. Таким чином, проживання дочки разом із позивачем відповідає її інтересам. Позивач має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі. Разом з тим, він не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із дочкою, не проти встановлення графіка відвідувань відповідачкою дочки і готовий із свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлення піклування батька. Спиртними напоями позивач не зловживає, не пале, за місцем проживання характеризуюся позитивно, добре ставиться до дитини. Відповідач не може дати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров`я дитини умов проживання, тому позивач змушений звернутися із заявою про розірвання шлюбу до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача до суду не з"явився, але згідно письмової заяви підтримує позовні вимоги та просить розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Буцької селищної територіальної громади, Уманського району Черкаської області в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що задоволення позовних вимог буде відповідати в понвій мірі інтересам малолітньої дитини.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.

18серпня 2017 року між позивачем та відповідачем зареєстровано виконавчим комітетом Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 16 вересня 2017 року зроблено запис за №1. (а.с.13).

Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є позивач. (а.с.17).

Згідно позовнихвимог позивачзазначає,що спільне життя у них не склалось, шлюбні відносини між ними припиненні, спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим, воно суперечить їх інтересам.

Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та ч. 1 ст.24СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Ч. 3 та 4 ст.56СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215ЦПК України (в редакції на 2007). У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами на даний час носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, суд дійшов висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).

Вирішуючи даний спір, суд з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, враховуючи фактичні взаємовідносин між сторонами, що дає підстави суду до задоволеня позовних вимог в частині розірвання шлюбу.

Щодо позовних вимог щодо місця проживання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, рішення у справі «Olssonv/Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Судом безпосередньо встановлено, згідно показів відповідачки даних в судовому засіданні, що остання вже тривалий час не проживає однією сім"єю з позивачем та малолітньою дитиною, не заперечує доводів викладених в позовній заяві позивачем та пояснила, що в неї нова сім"я з якою вона має намір виїхати за кордон.

Згідно акту обстеження умов проживання від 29.02.2024 р. (а.с.50-51) вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 №17 від 29.02.2024 р. комісійно у складі начальника служби у справах дітей ОСОБА_4 , старостою Кислинського старостинського округу Буцької селищної ради Чорним Н.В. та поліцейським офіцером громади Мартиновим С.О. було обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка проживає разом з батьком-позивачем за адресою АДРЕСА_1 . Згідно даного акту вбачається, що матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_3 відмінні. Проживання дитини з батьком повністю відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки батько з відповідальністю виконує батьківські обов"язки та повністю піклується про дитину та утримує останню.

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади (а.с.7) вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно копії паспорта позивача (а.с.9-12) вбачається, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає за можливе місце проживання дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити за місцем проживання батька - позивача по справі, оскільки на даний час дитина перебуває на утриманні батька, проживає разом із ним та місце проживання малолітньої дитини фактично погоджено сторонами під час судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 56, 104, 110, 112, 113, 114, 115, 160, 161 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Шлюб,зареєстрований 18серпня 2017 рокувиконавчим комітетомКутівської сільськоїради Маньківськогорайону Черкаськоїобласті,про щов книзіреєстрації актівпро укладенняшлюбу 16вересня 2017року зробленозапис за№1 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 і) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_4 , уродженка, зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 і) РОЗІРВАТИ.

Визначити місцемпроживання дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцемпроживання батька- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І. Д. Калієвський