Ухвала

від 04.04.2024 по справі 757/14641/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14641/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

02.04.2024 Заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте завершити розслідування у кримінальному провадженні у визначений ухвалою строк не представляється можливим, оскільки необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій.

Разом з тим, заявлені ризики, які існували при застосуванні до підозрюваного міри запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а відтак запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, у зв`язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили відмовити у його задоволенні.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Так, згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

При цьому, абсолютність права на свободу не передбачена ні Конституцією України, ні іншими джерелами права, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судовим розглядом встановлено, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023 за підозрою ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України.

ОСОБА_8 , як організатор надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за вчинення ними дій в його інтересах, а саме прийняття судового рішення про задоволення поданої апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, виконав усі дії, які вважав необхідними для організації надання неправомірної вигоди, проте злочин не був закінчений з причин, що не залежали від його волі через припинення його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів.

Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 05.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 10.01.2024 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.03.2024 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 57 532 000 гривень.

Крім того, 27.02.2024 постановою Заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 двомісячний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, який обчислюється з 05.01.2024, продовжено до трьох місяців, тобто до 05.04.2024.

Разом з цим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2024 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком до 05.04.2024 включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 5 700 000 гривень.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, а саме:

- протоколі обшуку від 03.04.2023 в порядку ч.3 ст.233 КК України;

- протоколах негласних слідчих (розшукових) дій від 13.07.2023;

- протоколі допиту від 13.04.2023 свідка ОСОБА_13 ;

- матеріалах тимчасового доступу до речей і документів від 14.07.2023;

- протоколах огляду від 04.09.2023;

- протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 07.03.2024;

- протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 05.03.2024;

- висновоку експерта від 12.12.2023 № 23184/23-35;

- висновоку експертів від 11.03.2024 № 23285/23-36;

- інших матеріалах кримінального провадження у своїй сукупності.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні сторони обвинувачення та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Разом з цим, у кримінальному провадженні проведено значну кількість слідчих (розшукових) та процесуальних дій, однак через складність провадження, завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється за можливе, оскільки для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступне:

- отримати з КНДІСЕ висновки судових комп`ютерно-технічний експертиз,

- провести огляди носіїв інформації, отриманої в результаті вказаних вище комп`ютерно-технічних експертиз;

- з урахуванням отриманих під час проведення експертиз відомостей, за необхідності, допитати підозрюваних та/або свідків у цьому кримінальному провадженні;

- додатково допитати, як свідка ОСОБА_14 , з наданням для ознайомлення протоколів НСРД в якості свідка;

- за необхідності провести одночасні допити між свідками, свідками і підозрюваними;

- у разі встановлення достатніх доказів, повідомити іншим причетним особам про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення

- інші слідчі процесуальні дії, у тому числі спрямовані на закінчення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2024 строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 05.07.2024.

За викладених обставин, вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

При вивченні матеріалів клопотання, особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин, який інкримінують ОСОБА_5 є тяжким, та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років із з конфіскацією майна або без такої, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Більш того, ОСОБА_5 відомо, що відповідно до примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України вважається корупційним кримінальним правопорушенням, у зв`язку із чим у разі визнання його винуватим не можуть бути застосовані ст.ст. 69, 75 КК України та йому буде призначено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з цим, ОСОБА_5 , володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або виїхати через зону проведення бойових дій на тимчасово окуповану територію, що ускладнить можливість виклику та розшук підозрюваного.

Прокурором в судовому засіданні доведено, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може спілкуватися з невстановленими зазначеними вище особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Окрім цього, матеріалами провадження доведено, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Наявність у ОСОБА_5 сталих зв`язків у державних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення, в тому числі ОСОБА_5 можливого надання останнім порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які причетні до вчинення вказаного тяжкого злочину.

Зазначені вище обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя приймає до уваги, що зазначений вище злочин, про підозру у вчиненні якого повідомлено ОСОБА_5 , являється корисливий, метою якого було надання неправомірної вигоди слідчим суддям Київського апеляційного суду для прийняття судового рішення про задоволення поданої апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, слід прийти до висновку, що у випадку обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу більш м`якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється та у якому він обвинувачується.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, які прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявнику загрожувало відносно суворе покарання.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер і тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин.

У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21.07.2003 суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, соціальні зв`язки, те, що на даній стадії досудового розслідування не можливо закінчити досудове розслідування, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, суспільну небезпечність злочинів, вік та стан його здоров`я, соціальні зв`язки, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 4 000 000 гривень здатна гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням вказаних обставин, що виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., в межах строку досудового розслідування, а саме до 02.06.2024 (включно).

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) гривень 00 копійок, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину, поза межами проведення слідчих дій;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 02.06.2024 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_15