Рішення

від 22.03.2024 по справі 175/5975/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер175/5975/23

провадження 2/175/1533/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.,

з секретарем Кульпіною Л.Г..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 вересня 2023 року звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про стягнення заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_2 , яка була працівником ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» померла. На день її смерті у відповідача перед нею існувала заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної прати у сумі 45320 грн.

07 лютого 2022 року на звернення позивача, як члена сімї померлої, про виплату йому не отриманої ОСОБА_2 заробітної плати, відповідач не задовольнив, проте видав Довідку №01-07/28 про розмір заборгованості.

Довідку про розмір заборгованості позивачем в подальшому було передано нотаріусу для оформлення спадини, про що було відображено у свідоцтві на спадщину.

23 лютого 2022 року за спадковою справою №4/2022, яку зареєстровано в реєстрі за №1897 позивачу було видано свідоцтво на право на спадщину за законом, в якому зазначається, що успадкована спадщина складається з не отриманої заробітної плати у ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», сума якої станом на 02 листопада 2021 рік складає 45320 грн, що належала спадкодавці на підставі довідки від 07 лютого 2022 року за №01-07/28, виданою в.о. директора ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Батурою А.В..

Проте, не зважаючи на подальші звернення ОСОБА_1 до ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», заборгованість не виплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив: стягнути з відповідача суму боргу станом на 21 вересня 2023 року, яка складає 45320 грн, інфляційні втрати 12734,91 грн, 3% річних від простроченої суми 2205,16 грн, а також судові витрати, які складаються з сплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Ухвалою від 29 вересня 2023 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

18 грудня 2023 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач надав заяву в якій позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, справу розглянути буз його участі.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, проте про причини неявки не повідомив, відповідних заяв чи клопотань не надав, своїм правом на подачу відзиву не скористався..

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка була працівником ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». На день її смерті у відповідача перед нею існувала заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної прати у сумі 45320 грн.

07 лютого 2022 року на звернення позивача, як члена сім`ї померлої, про виплату йому не отриманої ОСОБА_2 заробітної плати, відповідач не задовольнив, проте видав Довідку №01-07/28 про розмір заборгованості, яку позивачем в подальшому було передано нотаріусу для оформлення спадини, про що було відображено у свідоцтві на спадщину.

23 лютого 2022 року за спадковою справою №4/2022, яку зареєстровано в реєстрі за №1897 позивачу було видано свідоцтво на право на спадщину за законом, в якому зазначається, що успадкована спадщина складається з не отриманої заробітної плати у ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», сума якої станом на 02 листопада 2021 рік складає 45320 грн, що належала спадкодавці на підставі довідки від 07 лютого 2022 року за №01-07/28, виданою в.о. директора ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Батурою А.В..

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, згідно наведених розрахунків позивачем, з відповідача підлягають до стягнення інфляційні витрати в розмірі 12734,91 грн та які розраховуються наступним розрахунком:

Індекс інфляції за весь період (101.6 : 100) * (104.5 : 100) * (103.1 : 100) * (102.7 : 100) * (103.1 : 100) * (100.7 : 100) * (101.1 : 100) * (101.9 : 100) * (102.5 : 100) * (100.7 : 100) * (100.8 : 100) * (100.7 : 100) * (100.5 : 100) * (100.2 : 100) * (100.5 : 100) * (100.8 : 100) * (99.4 : 100) * (98.6 : 100) = 1.281000

Інфляційне збільшення = 45320 * 1.281000 45320 = 12734,91 грн.

Крім того, з відповідача підлягають до стягнення штрафні санкції, які розраховуються за наступною формулою: (сума заборгованості) * 3% * (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 45320 * 3% * 592 : 365 = 2205,16 грн.

А всього, загальна заборгованість відповідача складає 60260,07 грн.

Згідно до свідоцтва на право на спадщину за законом, успадкована спадщина складається, в тому числі, з не отриманої заробітної плати у ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», сума якої станом на 02 листопада 2021 рік складає 45320 грн, що належала спадкодавиці на підставі довідки від 07 лютого 2022 року за №01-07/28, виданою в.о. директора ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Батурою А.В..

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, з урахуванням відсутності заперечень відповідача, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та з ДП «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на його користь підлягає стягненню заборгованість із нарахованої, але виплаченої заробітної плати 45320 грн, інфляційні втрати 12734,91 грн, 3% річних від простроченої суми 2205,16 грн.

Також, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги №090823 від 09 серпня 2023 року, розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу від 20 грудня 2023 року, копія квитанції до прибуткового касового ордера №28 від 21 вересня 2023 року на суму 3000 (три тисячі) гривень, а також копія свідоцтва адвоката Леонтенко В.В..

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн..

Отже,на підставівищезазначеного,та керуючисьст.ст.12,81,141,264,265,280-282ЦПКУкраїни,суд, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 264, 265, 280-282ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ: 00689177) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ):

45320 грн суму боргу із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати;

12734,91 грн інфляційні втрати;

2205,16 грн 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ: 00689177) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ: 00689177) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Васюченко