Рішення

від 10.04.2024 по справі 188/1463/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1463/23

Провадження № 2/188/254/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Місюри К.В.,

при секретарі Лисяк А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків ,

встановив:

До Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків в розмірі 15 264,13 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 23.06.2022 року громадянина ОСОБА_1 було прийнято до ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» на посаду водія , згідно наказу про прийом на роботу № 1040061 від 23.06.2022 року.

27.06.2022 року ОСОБА_1 відповідно до наказу про службове відрядження № 666 від 27.06.2022 року було направлено на виконання завдань з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Відповідно до подорожнього листа № 750773 від 27.06.2022р. за ОСОБА_1 було закріплено транспортні засоби : - сідловий тягач марки VOLVO модель FН 4х2 400 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є власністю ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ»;- напівпричіп марки SCHMITZ модель SPR 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є власністю ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ». В паливних баках сідлового тягача марки VOLVO модель FН 4х2 400 реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилось паливо у кількості 216,98 літрів.

29.06.2022 року ОСОБА_1 порожнім ходом прибув до м.Славута Хмельницької області для завантаження та 29 червня 2022 року вирушив у рейс Україна Франція. Платіжним дорученням № 1348 від 29.06.2022 р. ОСОБА_1 було перераховано 3 000,00 грн. авансом в рахунок витрат на відрядження. 03 липня 2022 року ОСОБА_1 самовільно залишив транспортний засіб та знак у невідомому напрямку.

З метою перевірки причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці до місцезнаходження транспортних засобів на паркінгу на території Польщі GPS- координатами було направлено іншого водія ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» ОСОБА_2 , який , прибувши на місце виявив , що транспортні засоби реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться на стоянці паркінгу неподалік м. Корчова(Польща) та які ОСОБА_1 залишив за власною волею, оскільки особистих речей на місці не було , як і ознак будь-якої випадкової або кримінальної події. Окрім того , паливні баки сідлового тягача марки VOLVO модель FН 4х2 400 реєстраційний номер НОМЕР_1 містили 320 літрів дизельного палива. Визначення кількості у паливних баках транспортного засобу було здійснено спільно водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після завершення доставки вантажу водій ОСОБА_5 повернув транспортні засоби реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в Україну 26.07.2022року.

ОСОБА_1 до цього часу до підприємства не повернувся , про причину залишення робочого місця керівництво не повідомив. Позивач вчинив ряд заходів , з метою з`ясування обставин, які стали підставою для дій відповідача , але жодної інформації знайти не вдалося.

26.07.2022 року позивачем самостійно закрито подорожній лист № 750773 та зроблено нарахування відповідачу добових за час відрядження на загальну суму 1905,69. Через те , що відповідач не надав позивачу документальне підтвердження витрат , понесених ним у зв`язку з виконанням робочого завдання , сума заборгованості відповідача перед позивачем з наданих авансом не повернутих коштів , виданих на відрядження , складає 1094,31 грн. Крім цього 26.07.2022 року позивачем здійснено розрахунок витрат палива за час виконання відповідачем робочого завдання з перевезення вантажів. Різниця між фактичними та нормативними витратами склала 266 літрів. Таким чином ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» було завдано шкоди внаслідок порушення покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 завдану підприємству шкоду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надала, також не подала відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 23.06.2022 року громадянина ОСОБА_1 було прийнято до ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» на посаду водія , згідно наказу про прийом на роботу № 1040061 від 23.06.2022 року(а.с.12).

27.06.2022 року ОСОБА_1 відповідно до наказу про службове відрядження № 666 від 27.06.2022 року було направлено на виконання завдань з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (а.с.37). Відповідно до подорожнього листа № 750773 від 27.06.2022р. за ОСОБА_1 було закріплено транспортні засоби : - сідловий тягач марки VOLVO модель FН 4х2 400 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є власністю ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ»;- напівпричіп марки SCHMITZ модель SPR 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є власністю ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ». В паливних баках сідлового тягача марки VOLVO модель FН 4х2 400 реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилось паливо у кількості 216,98 літрів.(а.с.42)

29.06.2022 року ОСОБА_1 порожнім ходом прибув до м.Славута Хмельницької області для завантаження та 29 червня 2022 року вирушив у рейс Україна Франція. Платіжним дорученням № 1348 від 29.06.2022 р. ОСОБА_1 було перераховано 3 000,00 грн. авансом в рахунок витрат на відрядження(а.с.26). 03 липня 2022 року ОСОБА_1 самовільно залишив транспортний засіб та зник у невідомому напрямку.

З метою перевірки причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці до місцезнаходження транспортних засобів на паркінгу на території Польщі GPS- координатами було направлено іншого водія ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» ОСОБА_2 , який , прибувши на місце виявив , що транспортні засоби реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться на стоянці паркінгу неподалік м. Корчова(Польща) та які ОСОБА_1 залишив за власною волею, оскільки особистих речей на місці не було , як і ознак будь-якої випадкової або кримінальної події. Окрім того , паливні баки сідлового тягача марки VOLVO модель FН 4х2 400 реєстраційний номер НОМЕР_1 містили 320 літрів дизельного палива. Визначення кількості у паливних баках транспортного засобу було здійснено спільно водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після завершення доставки вантажу водій ОСОБА_5 повернув транспортні засоби реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в Україну 26.07.2022року.

ОСОБА_1 до цього часу до підприємства не повернувся , про причину залишення робочого місця керівництво не повідомив. Позивач вчинив ряд заходів , з метою з`ясування обставин, які стали підставою для дій відповідача , але жодної інформації знайти не вдалося.

26.07.2022 року позивачем самостійно закрито подорожній лист № 750773 та зроблено нарахування відповідачу добових за час відрядження на загальну суму 1905,69. Через те , що відповідач не надав позивачу документальне підтвердження витрат , понесених ним у зв`язку з виконанням робочого завдання , сума заборгованості відповідача перед позивачем з наданих авансом не повернутих коштів , виданих на відрядження , складає 1094,31 грн. Крім цього 26.07.2022 року позивачем здійснено розрахунок витрат палива за час виконання відповідачем робочого завдання з перевезення вантажів. Різниця між фактичними та нормативними витратами склала 266 літрів, що підтверджується довідкою розрахунком ( а.с.47). Таким чином ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» було завдано шкоди внаслідок порушення покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків в розмірі 15264,13грн.

Згідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.

Відповідно до ч.1. ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до положень ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Відповідно до ч. 3ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року № 14, за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі статтею 130 КЗпП України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов`язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров`ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 441 ЦК України, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Відповідно до п. 2, п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судовому розгляду підлягають , зокрема, заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в розмірі, що не перевищує цей заробіток (перевищує, але законом встановлена відповідальність в межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв`язку з закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).

Оскільки ОСОБА_1 порушив обов`язки, визначені його посадовою інструкцією, в результаті чого була завдана майнова шкода ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» у вигляді зайвих грошових витрат, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати .

Керуючись ст. 12, 13, 82, 95, 141, 263-265, 354,355 ЦПК України, ст. 130, 132, 233 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНПЕЛЕ» ( код ЄДРПОУ 13378964 , місцезнаходження 03134 , м. Київ, вул.. Симиренка , 36 грошові кошти на загальну суму 15264, 13 грн( п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 13 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНПЕЛЕ» ( код ЄДРПОУ 13378964 , місцезнаходження 03134 , м. Київ, вул.. Симиренка , 36) сплачений судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було п Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К. В. Місюра