Рішення

від 21.03.2024 по справі 191/2940/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2940/23

Провадження № 2/191/733/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Порошиної О.О.,

за участю секретаря Рибак М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 червня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 277236323 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором № 2DN9G9R9. За умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 24 400 грн. строком на 126 днів зі сплатою 0,65% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту та до закінчення строку, на який видавався кредит. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 р., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 06.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС" укладено договір факторингу № 06/12/2021-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру права вимоги № 1 від 06.12.2021 року до Договору факторингу №06/12/2021-01 від 06.12.2021 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 36 337,59 грн., з яких 22 375,35 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 13962,24 грн. сума заборгованості за відсотками. З огляду на вказане, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року у розмірі 36337, 59 грн., яка складається із: 22375 грн. 35 коп. заборгованість по кредиту; 13962 грн. 24 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. штрафи і пеня та вирішити питання стосовно судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині пред`явленої позовної заяви просив про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги останній підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву не подавала, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за її відсутності. Відповідно до ст.187 ЦПК України виклик відповідача, також здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Судом установлено, що 15 червня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договір № 277236323, за умовами якого отримала в кредит грошові кошти в розмірі 24 400,00 грн., строком на 126 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,65 % на день 237.90 відсотків річних.

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.526,530ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст.203ЦКУкраїни прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514ЦКУкраїни у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

У позовній заяві позивач посилається на ту обставину, що ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" набуло права вимоги за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 06/12/2021-01 від 06 грудня 2021 року, укладеного з ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", яке в свою чергу набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного з ТОВ «Таліон Плюс». При цьому, ТОВ «Таліон Плюс» нібито набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Так, у матеріалах справи наявна копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", згідно з умовами якого до останнього нібито перейшло право вимоги до Боржників первісного кредитора, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , про що зазначено у відповідному витязі з реєстру боржників № 100 від 22.09.2020 року, в тому числі й за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року.

У подальшому, а саме 05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , про що зазначено у відповідному витязі з реєстру боржників № 6 від 15.07.2021 року, за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

06 грудня 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" було укладено договір факторингу №06/12/2021-01, згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , про що зазначено у відповідному реєстрі боржників №1 від 06.12.2021 року, за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року в розмірі 36 337,59 з якої: 22375,35 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 13 962,24 грн. заборгованість за відсотками.

Водночас суд критично ставиться до обставин отримання ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до ОСОБА_1 , як боржника первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", оскільки договір факторингу № 28/1118-01 між цими особами укладений 28 листопада 2018 року (строк його дії відповідно до п. 8.1, 8.2 становить до 28 листопада 2019 року), а кредитний договір, який нібито серед іншого є його предметом, укладений з відповідачем 15 червня 2020 року. При цьому, суду не надано будь-яких доказів внесення змін чи доповнень до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як і не надано жодного документу на підтвердження переходу прав грошової вимоги за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", а витяг з реєстру боржників № 100 від 22.09.2020 року не може свідчити про передачу прав вимоги до відповідача саме в межах вищезазначеного договору факторингу.

Отже, на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 р. боргові зобов`язання за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018 року. Вбачається також, що на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витягу з реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року ТОВ «Таліон Плюс», тобто через два роки після укладення договору відступлення права вимоги. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

Відповідно до вимог статті 2ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Так, за п. 2 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 77,78 ЦПК України, на підтвердження тієї обставини, що первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги за кредитним договором № 277236323 від 15.06.2020 р., на користь ТОВ "Таліон Плюс", а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач, як черговий правонаступник кредитора, набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором. За таких обставин, ураховуючи подання позивачем заяви про розгляд справи у його відсутність, що позбавляє суд можливості роз`яснити в судовому засідання наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. О. Порошина