Рішення

від 08.04.2024 по справі 338/1835/23

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1835/23

08 квітня 2024 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаряОстапишин І. Р.,

представника 3-ї особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить встановити факт що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, являється батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилається на те, що з 06.04.2010 до 2019 року вона спільно проживала з ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який був розірваний Галицьким районним судом Івано-Франківської області від 25.06.2019 року. Разом з тим після розірвання шлюбу вони продовжували подружнє життя та вести спільне господарство. Під час спільного проживання у них народилися троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився коли їхній шлюб був розірваний, а тому відомості про батька у актовому записі про народження були здійсненні, відповідно до ст. 135 СК України.

Коли почалося повномаштабне вторгнення країни агресора ОСОБА_4 був мобілізований для захисту Батьківщини та весь цей час перебував в лавах ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув при виконанні бойового завдання, здійснюючи заходи із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час російсько-української війни. Згідно звіту ДНК від 19.10.2023 року, наданого під час підготовчого судового засідання, про встановлення спорідненості встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на 99,725% є біологічним сином загиблого ОСОБА_4 .

Для оформлення спадщини, яка залишилася після чоловіка, позивач змушена звернутись до суду для того, щоб встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 є рідним батьком сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Встановлення даного факту їй необхідно також для визначення інших немайнових прав дитини, а також і її матеріальних інтересів.

Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

20.12.2023року,представник 3-їособиМіністерстваоборони України направилана адресусуду письмовіпояснення,відповідно дояких протипозову заперечилата просилау їхзадоволенні відмовити,оскільки ОСОБА_2 у заяві безпідставно вказує про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у неї з ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , обгрунтовуючи це тим, що з початку 2020 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 . Проте, позивач не надала доказів проживання у фактичних шлюбних стосунках. Запис про батька дитини здійснювався з її слів.

Заявниця, у Богородчанському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 199, під час реєстрації народження сина ОСОБА_5 внесла інформацію про батька дитини відповідно до ч.1 ст.135 СК України, тобто ім`я та по батькові батька дитини записувались за її вказівкою (зі слів матері). Отже, заяву про визнання батьківства та внесення відповідного запису до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не подавав. Таку заяву ОСОБА_4 мав змогу подати від 27.11.2020 року до 20.07.2022р., тобто більше чим півтори роки. Проте, з часу народження дитини ОСОБА_5 ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 з заявами внесення змін до актового запису про народження дитини, а саме про походження дитини від батька відповідно до ст.ст. 126, 134 Сімейного кодексу України, не звертались.

Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Проте, до заяви не долучено жодних доказів, що ОСОБА_2 не мала можливості зареєструвати батьківство ОСОБА_4 Навпаки, як вбачається із норм ст.ст. 125, 126 Сімейного кодексу України Заявник мала право та можливість вказати батьком дитини ОСОБА_4 , подавши свою та його заяву про це встановленим порядком, проте вони не зробили цього з незрозумілих причин.

Відтак, Заявником не обґрунтовано належним чином і взагалі невідомо чому саме не було подано заяви про батьківство, а також з яких причин з дати народження ОСОБА_5 не було замінено свідоцтво про народження дитини і не вказано в ньому справжнього батька.

Окрім цього, ОСОБА_2 після народження дитини не вказала у свідоцтві про народження дитини відомості про наявність батька, та ймовірно отримувала певні матеріальні допомоги, субсидії та інші пільги за місцем проживання фактично перебуваючи у статусі матері одиначки. Таким чином, враховуючи вище зазначені обставини, надані суду копії документів не є достатньою і вичерпною підставою підтвердження, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , тому просить відмовити у задоволенні позову.

15.01.2024року представник3-їособиІНФОРМАЦІЯ_1 направив на адресу суду письмові пояснення, відповідно до яких проти позову заперечив та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки на підставі поданих суду доказів та доводів позовної заяви неможливо встановити факт батьківства без відповідної ДНК експертизи. Вважає, що на підставі доданих позивачкою письмових доказів та свічень свідків, не можливо встановити факт спорідненості ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися направили на адресу суду заяву відповідно до якої позов підтримали та просили його задовольнити та встановити факт батьківства.

Відповідач в судове засідання не з`явилася направила на адресу суду заяву, відповідно до якої позов визнала повністю не заперечувала проти задоволення позову.

Представник 3-ї особи Міністерства оборони України, в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав зазначених у поясненнях та просила у їх задоволенні відмовити.

Представник 3-ї особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явився, в письмових поясненнях просив справу розглядати у його відсутності.

Представник 3-ї особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в судове засідання не з`явився направив на адресу суду письмові пояснення, відповідно до яких просив справу розглядати у його відсутність.

Вислухавши представника 3-ї особи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125,130 Сімейного кодексу України.

У разі, якщо встановлення юридичного файлу пов`язане з вирішенням спору про право, особа має звернутися до суду в порядку позовного провадження (ч. 3 п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» N 5 від 31.03.1995, ст.ст.315-318 ЦПК України).

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Судом встановлено ,що позивач ОСОБА_2 з 06.04.2010 до 2019 року спільно проживала з ОСОБА_4 у шлюбі, який був розірваний Галицьким районним судом Івано-Франківської області від 25.06.2019 року.

Разом з тим після розірвання шлюбу вони продовжували подружнє життя та вести спільне господарство. Під час спільного проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився коли їхній шлюб був розірваний, а тому відомості про батька у актовому записі про народження були здійсненні, відповідно до ст. 135 СК України.

Солдат ОСОБА_4 у бою за Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 місце смерті Донецька область, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Факт батьківства померлого ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується звітом ДНК від 19.10.2023р., яким підтверджено батьківство загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,725%.

Факт ведення спільного побуту та святкування родинних свят також підтверджується копіями світлин.

Відповідно до змісту ч.1, ч.2 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до ст.130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч.3 ст. 128 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 червня 2006 року №3 роз`яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Пунктом 15 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

В силу ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку доказам суд враховує, що внесене зі слів матері ОСОБА_2 в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 прізвище ім`я та по батькові батька дитини, повністю співпадає з ПІБ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З пояснень представника 3-ї особи Міністерства оборони України в судовому засіданні встановлено проведення виплати грошових коштів належних родичам загиблого ОСОБА_4 , а саме: двом дітям позивачки (які є синами загиблого), матері загиблого ОСОБА_3 та 1 / 4 частину зарезервовано для виплати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв`язку з розглядом даного спору. У випадку відсутності встановленого факту батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зарезервовану 1 / 4 частину коштів буде розподілено та виплачено двом дітям позивачки (які є синами загиблого) та відповідачу - матері загиблого ОСОБА_3 в рівних частинах.

Таким чином, спір між позивачем та Міністерством оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо виплат та суми виплат належних від держави родичам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 - відсутній.

В даному випадку має місце спір не лише за право на спадкове майно, а і за виплату належної сину загиблого частки коштів між родичами загиблого, а саме між позивачем та відповідачем - матір`ю загиблого ОСОБА_3 .

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 24.04.2023 року зверталась до Богородчанської державної нотаріальної контори з заявою про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина ОСОБА_4 .

Після отримання звіту ДНК про встановлення спорідненості від 19.10.2023 року, яким підтверджено батьківство загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,725%, до суду за вх.№ 6646 від 21.12.2023 року надійшла заява від відповідача ОСОБА_3 про ознайомлення з тестом ДНК та про визнання позову і обставин справи.

Таким чином вбачається, що відповідач - мати загиблого ОСОБА_3 після проведеного ДНК дослідження змінила позицію по справі визнавши вимоги позивачки.

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. З заяви відповідача вбачається ознайомлення ОСОБА_3 не лише з вимогами позивача, а і з обставинами справи, з результатами звіту ДНК.

З досліджених судом родинних світлин вбачається перебування позивачки з ОСОБА_4 до його загибелі в сімейних стосунках, оскільки на світлинах вони з усіма трьома синами, в домашній обстановці, на природі, в церкві тощо.

Звітом ДНК від 19.10.2023р., підтверджено батьківство загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,725%.

Хоча звіт не являється експертним дослідженням, про яке ні сторони ні треті особи не заявляли, і містить застереження про відсутність верифікації та підтвердження походження зразків дослідження, його висновки не спростовані та знайшли своє підтвердження за вищевикладених обставин, хронології подій та з досліджених світлин спільного життя.

Вбачається описка в даті заяви відповідача ОСОБА_3 про визнання викладених в позові обставин та визнання позову, яка не спростовує висновків суду.

Встановлення факту батьківства має для позивача юридичне значення, оскільки це відповідатиме інтересам дитини, дасть змогу їй юридично закріпити відомості про батька дитини, який загинув обороняючи свою державу та відповідно оформити у передбаченому чинним законодавством спадкове майно після померлого.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих стороною доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про законність, правомірність та обґрунтованість вимог ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.23,76,81,258,259,265,273,293,294,315,319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управління соціального захисту та надання соціальних послуг, яке є в структурі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, являється батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківськогоапеляційного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Решетов