Рішення

від 09.04.2024 по справі 235/1016/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/1016/24

Номер провадження 2/235/555/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю секретаря судового засіданняЮриної К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, компенсаційних виплат за затримку розрахунку та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, компенсаційних виплат за затримку розрахунку та 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 25.10.2018 року позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське". 14.12.2020 року був звільнений, але до теперішнього часу відповідачем не повністю виплачена заробітна плата, а саме 174893,45 грн, з урахуванням утримання обов`язкових платежів 19,5% (податок на прибуток 18%, та 1,5 військовий збір). Відповідач не приймає заяви про надання довідок про середньоденний заробіток за два останніх фактично відпрацьованих місяці, довідок про наявну заборгованість по заробітній платні, а також довідки, що наявності невикористаної відпустки, та відмовляється від отримання листів.

Згідно діючого законодавства про працю, а саме ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, всі суми які належать повинні бути виплачені в день звільнення позивача, чого не трапилось. На протязі 4 років ТОВ «Краснолиманське» лише наполягало на тому, щоб не звертався до суду, обіцяючи виплатити всю заборгованість.

На думкупозивача,відповідач повиненвиплатити йомусуму середньогозаробітку подень фактичногорозрахунку.На часзвільнення середньоденнийзаробіток складав396,06 грн,що виходитьз наступногорозрахунку:два останніхповних відпрацьованихмісяці єжовтень 2020року ілистопад 2020року.В жовтні2020року 21робочий день,нарахована заробітнаплата завідпрацьований місяцьзгідно довідкиОК-7складає 8322,22грн,в листопаді2020року 21робочий день,нарахована заробітнаплата завідпрацьований місяцьзгідно довідкиОК-7складає 8312,22грн.Середньоденна заробітнаплата розраховуєтьсяза формулою:сума заробітноїплати задва останніхвідпрацьованих місяця)/(сумарнукількість фактичновідпрацьованих днівза останнідва робочихмісяця),а саме:(8322,22+8312,22)/(21+21)=396,06 грн.

Загальна кількість прострочених днів складає 792, без урахування вихідних та святкових днів. За розрахунком позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає: кількість днів затримки X середньоденний заробіток. Середній заробіток за весь час затримки складає 396,06X792=313679,52 грн.

Розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати наведений у позові та складає 87212,23 гривень.

Розрахунок та розмір 3% річних у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України також приведений у додатку «розрахунок до позову про стягнення заборгованості по заробітній платні та середнього заробітку за час затримки компенсаційних виплат за затримку розрахунку та 3%річних», та складає: 18594,43 гривень.

Позивач проситьсуд стягнутина йогокористь заробітну платуу розмірі174893,45 грн, суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати 87212,23грн та 3% річних у розмірі 18594,43грн, а всього280700,11 грн, а також середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день постановлення рішення по справі та судовий збір.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що порушують його права та законні інтереси, з наступних підстав.

Позивач дійсно перебував в трудових відносинах з відповідачем з 25.10.2018 по 14.12.2020 року, відповідно до наказу від 14.12.2020 р. № 384к к позивач був звільнений. 14.12.2020 р. день звільнення не робочий день для позивача, що підтверджується наказом про звільнення. З вимогою про проведення розрахунку при звільненні позивач до відповідача не звертався.

Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження від 06.02.2024 р. справа № 235/1016/24 є вимогою про проведення розрахунку відповідно до ст. 116 КЗпП України.

Позивач звернувся з даним позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку лише 01.02.2024 року. Законом України № 2352-ІХ ІХ (набрав чинність 19.07.2022 року) внесені зміни, зокрема, у частину першу статті 117 КЗпП України, яку викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.». Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19 липня 2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений строком у шість місяців.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та застосування припису частини другої статті 625 ЦК України до трудових відносин.

Відповідальність за ст. 625 ЦК України не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносин. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими і регулюються нормами трудового законодавства, а не нормами ЦК України, у зв`язку з чим в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних витрат за період простроченого грошового зобов`язання не підлягають задоволенню. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Аналогічні висновки викладенні в: Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. № 711/4010/13, Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2016 р. № 6-2759цс15, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. № 686/21962/15-ц, Рішення Івано Франківський міський суд від 01.12.2020 р. № 344/10019/20, яке Івано Франківський апеляційний суд в зазначеній частині залишив без змін Постанова від 22.03.2021 р. Та в інших численних судових Рішеннях, які набрали законної сили.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розглянути справу без його участі та винести рішення по суті справи у відповідності до норм чинного законодавства.

Частиною 2статті 247ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

ОСОБА_1 перебував з ТОВ «Краснолиманське» у трудових відносинах з 25.10.2018 року по 14.12.2020 року.

Відповідно до довідки ТОВ «Краснолиманське» від 20.02.2024 р. за № 132 заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2019 р. по грудень 2020 р. складає 131433,45 грн, з яких (відповідно до довідки № 130) заробітна плата 104013,64 грн, компенсація за невикористану відпустку при звільненні 27419,81 грн. Сума зазначена після утримань всіх обов`язкових податків та зборів.

У статті 55 Конституції Українивказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно достатті 2 КЗпПпрацівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ст.47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1ст.116КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що на дату розгляду справи судом заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 131433,45 гривень, заборгованість не сплачена. Оскільки сума заборгованості нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 звільнений з ТОВ «Краснолиманське» 14.12.2020 року, та заявляє таку вимогу за весь період затримки по день постановлення рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18),суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Після ухвалення судового рішення про стягнення сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїст.117 КЗпП України. До такого висновку прийшов Верховний Суд України в ухвалах від 16.05.2012 (справа № 6-47110св11), від 18.07.2012 (справа № 6-14417св12), від 29.01.2014 (справа № 6-144ц13).

Крім того, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Представник відповідача у відзиві вказує, що ОСОБА_1 в день звільнення 14.12.2020 року не працював.

До відзиву на позов додано копію заяви ОСОБА_1 про надання частини щорічної відпустки у кількості 1 день на 14.12.2020 року.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що він дійсно в день звільнення не працював, проте факт свого звернення з вимогою про розрахунок засвідчує актами складеними 14.12.2020 року та 28.10.2020 року.

У зв`язку з цим, суд вважає, що період, за який має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починається з наступного дня після звільнення, а саме з 15.12.2020 року, та відповідно до статті 117 КЗпП України обмежується шестимісячним строком, тобто до 15.05.2021 року.

Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 131 від 20.02.2024 року розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 938,48 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.12.2020 року по 15.05.2020 року складає 95724,96 грн (102 роб.дн.х 938,48 грн).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Проте, в даному випадку суд не вбачає підстав для зменшення суми середнього заробітку, враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1ст.24 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч.1ст.115 КЗпП України.

Згідно зіст.34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Уст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 132 від 20.02.2023 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 виникла за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року та становила 131433,45 грн - сума заборгованості після утримань всіх обов`язкових податків та зборів, у т.ч. помісячно: листопад 2019 року1500,57 грн; грудень 2019 року5064,07 грн, січень 2020 року6760,40 грн, лютий 2020 року10946,16 грн, березень 2020 року 12116,83 грн, квітень 2020 року 15720,55 грн, травень 2020 року 6813,05 грн, червень 2020 року 39,63 грн, липень 2020 року 4836,67 грн, серпень 2020 року 14547,64 грн, вересень 2020 року 10113,12 грн, жовтень 2020 року 6699,39 грн, листопад 2020 року 6691,34 грн, грудень 2020 року 29584,03 грн. Сума компенсації складає 45722,09 гривень. Відповідач розраховує суму компенсації за затримку виплати заробітної плати згідно з коефіцієнтами за січень 2024 року (місяць в якому позивач звернувся до суду).

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно дост.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Перевіривши розрахунки позивача та відповідача, суд погоджується з розрахунком наданим позивачем.

Таким чином загальна сума компенсації втрати частини заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить87212,23 гривень.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на зупинення на 2023 рік відповідно до п.3Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»діїЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення»суд знаходить безпідставним, оскільки даним законом регулюється саме порядок індексації грошових доходів населення, тоді як позивач просить стягнути з роботодавця компенсацію втрати частини ним заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Щодо застосування припису частини другоїстатті 625 ЦК Українидо трудових правовідносин.

Позивач просить суд стягнути 3% річних у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 18594,43 гривень, відповідач цю вимогу заперечує.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книгип`ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книгип`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книгип`ятої ЦК України). Тобто, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормамизакону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року справа№ 711/4010/13-ц зазначила, що у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вона відступила від висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) (див. пункт 32.1 постанови від 16 травня 2018 року).

Однак Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другоїстатті 625 ЦК Українидо трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12-13,81,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.47,116,117 КЗпП Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, компенсаційних виплат за затримку розрахунку та 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 131433 (сто тридцять одну тисячу чотириста тридцять три) гривні 45 копійок (без утримання податків та зборів), суму компенсаціївтрати частинидоходів узв`язкуз порушеннямстроків їхвиплати в розмірі87212(вісімдесятсім тисячдвісті дванадцять)гривень 23копійки, середній заробітокза часзатримки виплатизаробітної платиза періодз 15.12.2020року по15.05.2021року врозмірі 95724 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 96 копійок (з утримання обов`язкових податків та зборів).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, місцезнаходження: м. Родинське.

Повний текст рішення виготовлено 9 квітня 2024 року.

Суддя Хмельова С.М.