Ухвала

від 05.04.2024 по справі 308/6075/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6075/24

1-кс/308/2031/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с. Заріччя Іршавського району Закарпатської області, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово непрацююча, раніше не судима, підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12024070000000104, відомості про яке 23.02.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12024070000000104, відомості про яке 23.02.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, щовідповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

У ч. 6 ст. 2 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені види військової служби, серед яких: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Поряд з цим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користуючись тим, що на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, організувала незаконне переправлення через державний кордон України громадянин України, яким заборонено виїзд за межі території України, шляхом перетинання державного кордону України поза межами пунктів пропуску. Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, ОСОБА_4 в січні 2024 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, підшукала громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому під час дії правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі України, та якому повідомила, що може посприяти у незаконному перетині державного кордону України, обумовивши дату та механізм незаконного переплавлення через державний кордон України, а також визначивши вартість такої незаконної послуги для ОСОБА_7 у сумі 7 000 доларів США. Так, 23.02.2024 року ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, здійснюючи свою протиправну діяльність за заздалегідь обумовленим планом, реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, задля незаконного переправлення через державний кордон України громадян України, яким заборонено виїзд за межі території України, зідзвонилась з ОСОБА_7 , котрому повідомила, що для організації переправлення його через державний кордон України йому необхідно буде з`явитися до міста Мукачево Закарпатської області та самостійно поселитися до готелю без її участі та посередництва, так як це необхідно для здійснення конспіративних заходів з її сторони. У подальшому, 22.03.2024 ОСОБА_7 , згідно попередньої домовленості із ОСОБА_4 , прибув до міста Мукачево та відповідно до попередніх вказівок ОСОБА_4 самостійно поселився до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Того ж дня, а саме 22.03.2024 ОСОБА_4 діючи з метою власного протиправного збагачення, діючи з відома невстановлених досудовим розслідуванням осіб, приїхала на зустріч із ОСОБА_7 , котра відбулась в піцерії «Колізей», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_7 , в ході вищезазначеної зустрічі ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, з метою отримання незаконного прибутку, підійшла до ОСОБА_7 та провела попередній інструктаж, запевнила останнього в готовності та можливості переправлення його через Державний кордон України, та згідно попередніх домовленостей отримала від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 7000 (сім тисяч) доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 22.03.2024 становило 272 440 грн.) за організаційні заходи, що здійснює вона з метою незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України до країни Європейського Союзу. 23.03.2024, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, здійснюючи свою протиправну діяльність за заздалегідь обумовленим планом, реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, задля незаконного переправлення через державний кордон України громадянин України, яким заборонено виїзд за межі території України, підтвердила свій протиправний намір з переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, однак повідомила останнього, що за причин котрі не залежать від неї та її на даний час невстановлених спільників, вказане переправлення відбудеться в інший день. Після чого, 24.03.2024 ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 , було перевезено невстановленою досудовим розслідуванням особою, за допомогою невстановленого транспортного засобу до Хустського району Закарпатської області, де у селі Липча, урочищі Черять останнього поселено на безоплатній основі до ранчо «Хайленд», де за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 очікував переправлення його через державний кордон України до 03.04.2024.

Надалі 03.04.2024 невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, діючи з відома ОСОБА_4 , використовуючи невстановлений на даний час досудовим розслідуванням транспортний засіб, забрали ОСОБА_7 та перевезли його до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та наказали йому викликати таксі на 04 годину 15 хвилин 04.04.2024, на якому останній має доїхати до автовокзалу у місті Берегово, після чого сісти на електричку та проїхати до залізничної станції у населеному пункті Велика Бийгань, що знаходиться у Берегівському районі Закарпатської області, де його мають зустріти, провести та переправити у відведеному місці, поза пунктом пропуску через державний кордон України до Угорщини.

04.04.2024 о 04 годині 15 хвилин відповідно до вказівок ОСОБА_4 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб ОСОБА_7 сів до раніше замовленого таксі (невстановленого транспортного засобу), на якому проїхав до залізничної станції у місті Берегово, де відповідно до попередніх домовленостей та вказівок сів до електрички та проїхав до залізничної станції у населеному пункті Велика Бийгань, що знаходиться у Берегівському районі Закарпатської області.

Окрім того, встановлено, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, часі та місці, ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, спільно з невстановленими досудовим розслідуванням особами, взяла на себе зобов`язання організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за невстановлену на даний час грошову винагороду за такі протиправні послуги.

Так, 04.04.2024 близько 05 години 10 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на залізничній станції у населеному пункті Велика Бийгань, що знаходиться у Берегівському районі Закарпатської області (близько 3,5 км. від державного кордону України із Угорщиною), виконуючи вказівки ОСОБА_4 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, мав очікувати невстановлених осіб, щоб останні провели та переправили його у відведеному місці, поза пунктом пропуску через державний кордон України до Угорщини.

Однак, через причини, що не залежали від ОСОБА_4 та невстановлених на даний час осіб, незаконні дії ОСОБА_4 та спільників були припинені представниками правоохоронних органів.

04.04.2024 о 09 годні 00 хвилин ОСОБА_4 було затримано працівниками правоохоронних органів за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що вона 22.03.2024 близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи в піцерії «Колізей», яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Вокзальна, 3 отримала від ОСОБА_7 7000 (сім тисяч) доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 22.03.2024 становило 272 440 грн.) за організацію переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України до країни Європейського союзу, а в подальшому ОСОБА_4 , виконуючи свої функції як організатора для вчинення даного злочину, з корисливим мотивом, діючи з прямим умислом з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 23.03.2024, 24.03.2024, 03.04.2024, 04.04.2024 здійснювала організаційні заходи з метою незаконного переправлення ОСОБА_7 поза пунктом пропуску через державний кордон України до Угорщини, а саме за допомогою телефонного зв`язку керувала діями ОСОБА_7 , надавала вказівки щодо пересування та місця знаходження, надавала йому поради, підшукала осіб та транспортні засоби, а також житло для тимчасового і конспіративного перебування до моменту незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України до Угорщини.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків; протоколами проведення оглядів, матеріалами проведених в ході досудового розслідування НС(Р)Д та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Як зауважує слідчий, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема це підтверджується тим, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення яких передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, дають підстави органу досудового розслідування вважати, що остання, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого та особливо тяжких злочинів, може переховуватися від органу досудового розслідування. ОСОБА_4 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження. У разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_4 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних та свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману сторону обвинувачення.

На думку слідчого, вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у виді тримання під вартою. З цих підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не забезпечать реальної можливості запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КК України.

На підставі викладеного, слідчий просить застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки села Заріччя, Іршавського району Закарпатської області, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , квартира без номеру на другому поверсі вищезазначеного приміщення, зі слів раніше не судимої, тимчасово не працюючої, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави, та утримувати в Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9» Міністерства юстиції України, розташованій за адресою: АДРЕСА_5 , до моменту імовірного внесення застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, просила відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати менш суворий запобіжний захід не пов`язаний з ізоляцією від суспільства - нічний домашній арешт, а якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то визначити заставу у розмірі до 80 прожиткових мінімумів, не виходячи за межі такої. Повідомила, що підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, їх вона утримує, діти від різних батьків, батько однієї дитини виїхав за кордон і не надає допомогу у її вихованні.

Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію свого захисника. Повідомила, що діти перебувають удома з її батьками, з нею проживає ще одна дитина, мати якої померла.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваної та її захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024070000000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Згідно з коротким викладом обставин, що моджуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, від СБУ в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами бере участь у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску з корисливих мотивів.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вбачається, що 04.04.2024 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за адресою АДРЕСА_6 .

04.04.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені з корисливих мотивів.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 22.02.2024, відповідь 27 прикордонного загону від 26.02.2024, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне праворушення від 27.02.2024, протоколи допитів свідків ОСОБА_7 від 27.02.2024, 04.04.2024, ОСОБА_10 від 04.04.2024, ОСОБА_9 від 04.04.2024, ОСОБА_8 від 04.04.2024, протоколи пред`явлення для впізнання за фотознімками від 04.04.2024, протоколи огляду особи та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 22.03.2024, протоколи обшуку від 04.04.2024, протоколи огляду від 04.04.2024 та інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності, вважаю обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, які вже встановлені та будуть встановлені, з метою дачі, зміни ними показань на її користь. Між тим, допит свідків згідно з нормами КПК допустимий як в порядку ст. 225 КПК України або під час судового розгляду. Знаходячись на волі ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження. Інші ризики нічим не підтверджені.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , її майновий та сімейний стан, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваної та ризиків, встановлених слідчим суддею, останній слід визначити заставу в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028 грн.), відповідно становить 242240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками. При цьому слідчим суддею враховано розмір предмета злочину.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 09 год. 00 хв. 04 квітня 2024 року.

Встановити строк дії ухвали до 31 травня 2024 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26213408; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 820172; рахунок отримувача - UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрювана ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 10 квітня 2024 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1