Постанова

від 09.04.2024 по справі 910/12648/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. Справа№ 910/12648/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 (повний текст складено 11.12.2023)

за заявою ОСОБА_1

про зміну предмету позову

у справі № 910/12648/23 (суддя Морозов С.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Банк Альянс",

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

про визнання недійсним рішення,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

10.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну предмету позову, у якій доповнює первісну позовну вимогу новою та просить позовні вимоги розглядати в такому вигляді:

- визнати недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - Банк), оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Банку, складеного ПП «Форвард»;

- визнати недійсним рішення загальних зборів (акціонерів) Банку, оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що у первісно поданій заяві просив визнати недійсним рішення наглядової ради Банку, оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн. На підставі такого визначення ціни загальні збори акціонерів Банку, проведені дистанційно, прийняли рішення, оформлені протоколом №3/2003 від 27.06.2023. На думку ОСОБА_1 , це рішення є незаконним та порушує права позивача тією же мірою, що і рішення, оформлене протоколом №22 від 09.06.2023. Позивач вважає, що у разі визнання недійсним рішення, оформленого протоколом №22 від 09.06.2023, автоматично має бути визнано недійсним і рішення, оформлені протоколом №3/2003 від 27.06.2023.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову повернуто без розгляду.

Суд дійшов висновку, що позивач у заяві про зміну предмету позову окрім первісної заявленої вимоги при зверненні до суду з позовом додатково заявляє нову вимогу: визнати недійсним рішення загальних зборів (акціонерів) Банку, оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023. Тобто, позивач фактично заявив нову (додаткову) немайнову вимогу, яка не заявлялась під час звернення із вказаним позовом.

Оскільки заява ОСОБА_1 про зміну предмета позову у порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України не є заявою про зміну предмета позову в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її прийняття.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та обмеження позивача у свободі розпоряджатись своїми позовними вимогами.

Позиції учасників справи.

Банк надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування; просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі № 910/12648/23 - залишити без змін як законну та обґрунтовану.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що поданою заявою прагне змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими. Позивач наголошує, що звернувся до суду із заявою не про «доповнення вимог», «уточнення вимог», «заявлення «додаткових» позовних вимог» тощо, а з цілком легітимною заявою про зміну предмету позову. Посилаючись на ч. 3 ст. 46 ГПУ України позивач зазначає, що до закінчення підготовчого засідання він має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Скаржник вважає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач не спростував твердження апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, обмежує позивача у свободі розпоряджатися своїми позовними вимогами, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали по справі №910/12648/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №910/12648/23.

11.01.2024 матеріали справи №910/12648/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/12648/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним рішення наглядової ради Банку, оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача, складеного ПП "Форвард".

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є акціонером Банку та йому належать 39 800 штук акцій Банку номінальною вартістю однієї акції 28,58 грн.

27.06.2023 ОСОБА_1 брав участь у загальних зборах акціонерів емітента (Банку), присвяченим здійсненню збільшення статутного капіталу Банку. Рішення зборів оформлені протоколом №3/2003.

Так, зокрема, відповідно до першого пункту порядку денного було вирішено здійснити збільшення статутного капіталу Банку з 457 280 000,00 грн до 689 367 090,96 грн на 232 087 090,96 грн шляхом розміщення 8 120 612 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 28,58 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, ціна акцій для здійснення емісії визначена рішенням Наглядової ради Банку, прийнятим на її засіданні 09.06.2023 та оформленим протоколом №22, яким вирішено затвердити ринкову вартість однієї простої іменної акції Банку в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000 штук станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Банку, складеного ПП «Форвард».

ОСОБА_1 із затвердженою вартістю акцій не погоджується, а тому звернувся до суду з позовом у цій справі та заявив вимоги, наведені вище за текстом цієї постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) та призначено підготовче засідання на 17.10.2023.

10.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну предмету позову, у якій доповнює первісну позовну вимогу новою та просить позовні вимоги розглядати в такому вигляді:

- визнати недійсним рішення наглядової ради Банку, оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Банку, складеного ПП «Форвард»;

- визнати недійсним рішення загальних зборів (акціонерів) Банку, оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023.

Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя .

Згідно з положеннями ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зауважити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі №916/1988/20.

У постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Частиною 1 ст. 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

З аналізу ч. 1 цієї статті вбачається, що позивач має право на об`єднання в одній позовній заяві кількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.

Отже, зі змісту ч. 1 ст. 173 ГПК України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (ч. 3 зазначеної статті).

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Апеляційний суд відзначає що первісно заявлена позовна вимога стосувалась рішення наглядової ради Банку.

У заяві від 10.10.2023 позивач, зберігаючи первісно заявлену вимогу, заявив додатково вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів.

Розгляд цих вимог вимагає дослідження окремо щодо кожної різного кола обставин та дослідження різного кола доказів, в т. ч. через різне коло учасників двох керівних органів Банку (наглядової ради і загальних зборів акціонерів) та різні вимоги і обставини щодо скликання засідань цих органів і ухвалення ними управлінських рішень.

При цьому позивач абсолютно помилково ототожнює можливість об`єднання в одному провадженні кількох порушених судових справ і зміну предмету спору в одній справі.

Ураховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанцій про неприйняття заяви про зміну предмета позову, котра, як правильно встановив місцевий суд, за своєю правовою природою є новим позовом, оскільки містить у собі нову позовну вимогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/12648/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/12648/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/12648/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак