Постанова

від 09.04.2024 по справі 904/2794/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 року м.Дніпро

Справа № 904/2794/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 (прийняте суддею Новіковою Р.Г.) у справі № 904/2794/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ"

до Фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича

про стягнення суми боргу в розмірі 19724 грн 30 коп, пені в розмірі 16765 грн 08 коп, інфляційних витрат в розмірі 10128 грн 05 коп, 3% річних в розмірі 1652 грн 09 коп

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" звернулось до фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 19 724 грн 30 коп, пені в розмірі 16 765 грн 08 коп., інфляційних витрат в розмірі 10 128 грн 05 коп, 3% річних в розмірі 1 652 грн 09коп.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 у цій справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" до фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича про стягнення суми боргу в розмірі 19 724 грн 30 коп, пені в розмірі 16 765 грн 08коп, інфляційних витрат в розмірі 10 128 грн 05 коп, 3% річних в розмірі 1 652 грн 09 коп - задоволено частково; закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 19 724 грн 30коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору; зменшено розмір пені на 70% з 16 739 грн 33 коп до 5 021 грн 79 коп; стягнуто з фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" пеню в розмірі 5 021 грн 79 коп, 3% річних в розмірі 1 646 грн 94 коп, інфляційну складову в розмірі 10 128 грн 05 коп, витрати зі сплати судового в розмірі 2 682 грн 28коп; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Фізична особа-підприємець Сторчак Руслан Олександрович подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 у справі № 904/2794/23, в якій просить оскаржуване рішення змінити та стягнути штрафні санкції у розмірі 755, 12 грн, інфляційну складову у розмірі 4 522,16 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 771, 00 грн.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що залишок боргу визначений в сумі 19 724, 30 грн, який був предметом судового розгляду.

Сума боргу позивачем розділена на два періоди: 1) 11.05.2021-10.10.2022 з визначеною сумою 31 302,72 грн. Від неї визначена інфляція 8730, 09 грн, пеня 11442.22 грн, 3% річних 1332, 72 грн; 2) 11.10.2022-25.04.2023 з сумою боргу 19 724, 30 грн. Інфляція 1397, 96 грн, пеня 5 322,80 грн, 3% річних 319,7 грн. Загальна сума запропонованих позивачем стягнень (ціна позову) 48 269, 52 грн.

На виконання договірних зобов`язань відповідач добровільно сплатив залишкову суму основного боргу 19724,30 грн, що підтверджується вихідним платежем № 2488 від 04.07.2023.

На переконання скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з підстав, наведених нижче, та пункт 2 частини 1 статті 129 ГПК України про розподіл судових витрат, бо частково задовольняючи позов стягнув з відповідача всю суму сплаченого збору позивачем.

Також апелянт вказує, що відповідачем було заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафних санкцій (пеня, інфляція, 3% річних).

Так, в пункті 6.1 договору № ДП 0421/6 від 11.01.21 вказано: "Сторони не несуть відповідальність за невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, таких, як: пожежа, повінь, землетрус, епідемія, оголошення війни й інших обставин, підтвердженими довідкою Торгово-промислової палати України, що могли виникнути після підписання Договору і не могли бути передбачені Сторонами в момент його підписання".

За доводами скаржника, підписуючи даний договір в такому його змісті сторони, які є учасниками даної справи, погодили, що пандемія не впливає і не може впливати на укладення чи виконання договору.

На думку скаржника, справедливо стверджувати, що карантин не вплинув на виконання позивачем своїх зобов`язань згідно даного договору. В позовній заяві про наявність будь-яких перешкод при зверненні до суду до спливу позовної давності позивач не вказував, тому підстави для застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону України№540-IX від 30.03.2020) не обґрунтовуються фактичними обставинами справи та будь-якою потребою в цьому. Наявність норми закону, яка визначає продовження певного строку має правильно застосовуватися з урахуванням об`єктивної необхідності, яка підтверджуються конкретними доказами. Інакше, не можливо досягнути мети та завдань судочинства через відсутність правової визначеності її учасників.

Крім того, з урахуванням наведеного вище, в апеляційній скарзі було наведено розрахунок судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, а також розрахунок штрафних санкцій, інфляційної складової, 3% річних.

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно поданого відзиву позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що вважає хибними доводи відповідача, щодо пропущення строку позовної давності щодо стягнення пені та вважає правове обґрунтування стягнення пені наведене в рішенні від 30.08.2023 беззаперечним.

На переконання позивача, доводи відповідача щодо розрахунку інфляційних витрат та 3% річних лише за період з 25.04.2022 по 25.04.2023 жодним правовим чином не обґрунтовані.

Взагалі не зрозуміло чому відповідач зробив висновок, що позивач має право заявити про стягнення 3% річних та інфляційних витрат лише за останній рік, зважаючи на те, що п.2. ч.2, ст. 258 ЦК України встановлює спеціальну позовну давність в один рік, лише для стягнення неустойки (штрафу, пені), а не для стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Так ч. 2. ст. 625 ЦК України зазначає, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у т.ч. строк для стягнення інфляційних витрат та 3% річних ТОВ "Перший Дім" обраховано у відповідності до вимог закону.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 у справі № 904/2794/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Сторчаком Русланом Олександровичем (далі - покупець) укладений договір №ДП04218/61 від 11.01.2021 про постачання матеріалів будівельного призначення (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник на підставі замовлення покупця, зобов`язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Назва, асортимент, кількість та ціна товарів визначається в рахунках-фактурах, що надані постачальником. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.

В пунктах 2.1 - 2.4, 2.6 договору сторони узгодили, що замовлення покупця можуть надаватись в письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв`язку, електронною поштою або у інший спосіб, прийнятний для покупця та постачальника. У замовленні має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та в разі необхідності, місце та термін поставки товару.

В підтвердження прийняття замовлення постачальник протягом двох банківських днів надає покупцю відповідний рахунок - фактуру.

Поставка товару постачальником здійснюється на умовах, погоджених сторонами, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010року, далі - Incoterms 2010.

У випадку погодження покупця з цінами, кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку - фактурі покупець зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дати виписки рахунка - фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку - фактурі, провести оплату в розмірі та на умовах, зазначених в п. 3.4 даного договору.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній постачальника.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 - 3.4 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника за період дії даного договору.

Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору, рахунку - фактури виставленого постачальником на вартість поставленої партії товару та накладних. При здійсненні платежу покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, а також номер та дату рахунку-фактури.

Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі.

Відповідно до пунктів 4.4 - 4.5 договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.

Постачання товару і його прийняття оформлюється у видатковій накладній, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні, бути підтверджені довіреністю, обов`язково завіреною печаткою покупця.

Згідно з пунктом 8.15 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.

В матеріалах справи наявний рахунок фактура №Д-ПД-001667 від 19.04.2021 на суму 31 302грн 72 коп.

Як зазначалось раніше пунктами 2.4, 3.4 договору передбачено, що у випадку погодження покупця з цінами, кількістю, асортиментом зазначеними у рахунку - фактурі покупець зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дати виписки рахунка - фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку - фактурі, провести оплату в розмірі та на умовах, зазначених в п. 3.4 даного договору.

Покупець на підставі виставленого постачальником рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу 100% попередньої оплати товару протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, якщо інший строк не зазначений в рахунку-фактурі.

В рахунку фактурі №Д-ПД-001667 від 19.04.2021 було зазначено, що він дійсний до 20.04.2021. Відповідач не здійснив попередню оплату.

Згідно з видатковою накладною №Д-ПД-001667/01 від 11.05.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 31 302 грн 72 коп. Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та заперечень до її змісту.

В подальшому, частина поставленого товару на суму 11 578 грн 42 коп була повернена постачальнику згідно з накладною на повернення від покупця №Д-ПД-000265 від 11.10.2022.

На момент звернення до суду з позовом залишалась несплаченою сума боргу в розмірі 19 724 грн 30 коп.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.

Відповідач не здійснив попередню оплату, а позивач поставив товар, незважаючи на невиконання відповідачем свого обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити отриманий товар не пізніше 12.05.2021.

Як зазначено вище, на момент звернення до суду з позовом залишалась несплаченою сума боргу в розмірі 19 724 грн 30 коп.

Водночас, під час розгляду справи відповідач перерахував позивачу суму боргу в розмірі 19 724 грн 30 коп платіжною інструкцією №2488 від 04.07.2023, у зв`язку з чим судом першої інстанції було закрито провадження у справі через відсутність предмету спору в частині вимог про стягнення суми боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі пункту 5.4 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період 11.05.2021 - 25.04.2023 в розмірі 16 765 грн 08коп.

Відповідно до пункту 5.4 договору за порушення строків оплати вартості поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, на його вимогу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з дати фактичного отримання товару.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми Цивільного кодексу України встановлюють нарахування пені саме за період прострочення виконання зобов`язання. Водночас пункт 5.4 договору визначає нарахування пені не за період прострочення, а з моменту отримання товару.

Приписи частин 2 та 3 статті 6 статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

У частині 3 статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

За розрахунками суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, розмір пені за порушення строків оплати товару в розмірі 31 302 грн 72 коп за період з 13.05.2021 по 10.10.2022 становить 11 416 грн 48 коп; за порушення строків оплати товару в розмірі 19 724 грн 30 коп за період з 11.10.2022 по 25.04.2023 становить 5 322 грн 85 коп.

Разом з тим, відповідач заперечує проти нарахування пені в зазначеній сумі, оскільки строк нарахування пені обмежується останніми шести місяцями перед виконанням зобов`язання.

Відповідачем також до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статей 257, 261 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, пунктом 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 232, 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Постановою № 211 з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на дату перегляду вказаної справи постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України карантин на всій території України продовжено до 30 червня 2023 року. В подальшому його дія не продовжувалась.

З огляду на норми статей 232, 257, 258 пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 24.05.2023, позовна давність щодо вимог про стягнення коштів за період з 13.05.2021 по 10.10.2022 не пропущена.

Також колегія суддів вважає правомірним висновок суду щодо можливості зменшення розміру пені на 70% з 16 739 грн 33коп до 5 021 грн 79коп з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що в даному випадку заявлений до стягнення розмір пені (16 739 грн 33коп) майже дорівнює заявленій до стягнення сумі боргу (19 724 грн 30коп). При цьому, судом першої інстанції враховано, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Також позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 652 грн 09 коп за загальний період з 11.05.2022 по 25.04.2023 та інфляційну складову в розмірі 10 128 грн 05коп за періоди травень 2021року вересень 2022року та жовтень 2022року - березень 2023року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки відповідач мав сплатити вартість товару в строк до 12.05.2023 включно, належним періодом нарахування 3%річних є 13.05.2021 - 25.04.2023.

За розрахунками суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія апеляційного суду, обґрунтований розмір 3% річних за порушення строків оплати товару в розмірі 31 302 грн 72 коп за період з 13.05.2021 по 10.10.2022 становить 1 327 грн 57 коп; за порушення строків оплати товару в розмірі 19 724 грн 30коп за період з 11.10.2022 по 25.04.2023 становить 319 грн 37коп. Позовні вимоги про стягнення 3%річних в розмірі 1 646 грн 94коп обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також апеляційний суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової та встановив, що розрахунок є арифметично правильним та складений з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 10 128 грн 05 коп за періоди травень 2021року вересень 2022року та жовтень 2022року - березень 2023 року підлягають задоволенню.

Доводи скаржника щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом пропорційно до задоволених вимог.

При цьому, при розподілі суми судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відтак, з огляду на наведені законодавці приписи, у зв`язку із прийняттям судом першої інстанції рішення про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 724, 30 грн, позивач має право на повернення сплаченого за даною позовною вимогою судового збору, а отже судом першої інстанції безпідставно покладено на відповідача судовий збір за даною позовною вимогою.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні в частині стягнутого з відповідача судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 у справі № 904/2794/23 задовольнити частково.

Змінити четвертий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 у справі № 904/2794/23 виклавши його в наступній редакції:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сторчака Руслана Олександровича (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (ідентифікаційний код: 35116943; місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10) пеню в розмірі 5021грн79коп, 3% річних в розмірі 1646грн94коп, інфляційну складову в розмірі 10128грн05коп, витрати зі сплати судового в розмірі 1 585 грн 40 коп.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Видачу судового наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко