Рішення

від 02.04.2024 по справі 902/75/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2024 р.Cправа № 902/75/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буб. 1, м. Київ, 04116)

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 32 777,34 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Рильцова Є.Ю. за довіреністю (в режимі відеоконференції);

відповідача Мироненко В.В. за довіреністю не з`явився

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 23 655,56 грн основного боргу, 5 865,28 грн пені, 709,67 грн три проценти річних та 2 546,83 грн інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В..

Суд, ухвалою від 22.01.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/75/24 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 20.02.2024.

09.02.2023 до суду надійшов на позовну заяву № 1187/731 ві 07.02.2024.

09.02.2024 до суду надійшло клопотання відповідача № б/н від 07.02.2024 (вх. № 01-34/1491/24 від 09.0.2024) про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

13.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив № б/н від 13.02.2024 (вх. № 01-34/1585/24 від 13.02.2024).

19.02.2024 до суду надійшли заперечення відповідача № б/н та дати (вх. № 01-34/1781/24 від 19.02.2024) на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив. В додаток до заперечень відповідачем надано світлокопії наступних документів: договорів № 41FB217-11967-21 від 04.01.2022 та № 41АВ200-97013-22/59 від 12.07.2022; акту приймання-передачі природного газу №ТГ382040930 від 30.08.2022; платіжного доручення № 1290 від 02.092022; рішення ГУ ДПС Вінницької області № 2202314600006; довідки Торгово-промислової палати №23/12/15 від 18.01.2023.

В судовому засіданні 20.02.2024 судом розглянуто клопотання відповідача № б/н від 07.02.2024 (вх. № 01-34/1491/24 від 09.0.2024) про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за результатами чого постановлено протокольну ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Дослідивши в судовому засіданні 20.02.2024 заперечення відповідача № б/н та дати (вх. № 01-34/1781/24 від 19.02.2024), судом встановлено, що долучені до заперечень додатки подані без додержання положень ст.ст. 118, 119 ГПК України, тому залишено без розгляду, про що постановлено протокольну ухвалу.

За результатами судового засідання 20.02.2024, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20.02.2024 про перехід до розгляду справи № 902/75/24 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.03.2024.

06.03.2024 до суду надійшло клопотання №б/н та дати (вх. № 01-34/2429/24 від 06.03.2024) відповідача про долучення до матеріалів справи додатки, що подані з запереченнями № б/н та дати (вх. № 01-34/1781/24 від 19.02.2024), яке судом залишено без задоволення, про що 12.03.2024 постановлено протокольну ухвалу.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 02.04.2024, про що 12.03.2023 постановлено протокольну ухвалу.

Суд, ухвалою від 01.04.2024, судове засідання 02.04.2024 у справі № 902/75/24 постановив провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечив участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначену судом дату (02.04.2024) представник позивача з`явився в засідання суду в режимі відеоконференції. Представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в приміщенні суду.

При розгляді справи 02.04.2024 судом проведено стадію безпосереднього дослідження доказів та провів стадію судових дебатів, у якій виступили з промовами представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 02.04.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників сторін про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати 02.04.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.07.2022 по 06.07.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. За вказаний період позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,31928 тис. куб. м. на суму 23 655,56 грн, в той час як відповідачем не було здійснено жодної оплати за таку поставку.

Таким чином позивач вважає, що у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 23 655,56 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 865,28 грн пені, 709,67 грн 3% річних та 2 546,83 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що 12.07.2022 між відповідачем (Військова частина НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ200-97013-22/59, згідно пункту 10.1 якого, сторони керуючись ст.631 ЦКУ встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01 липня 2022 року.

Тому відповідач стверджує, що мав договірні зобов`язання з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в період з 01.07.2022 року по 06.07.2022 року, і підстави для постачання природного газу постачальником "останньої надії" з часу укладення вказаного договору були відсутні.

Разом з тим у пункті 5.3.3. договору № 41АВ200-97013-22/59 зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (Постачальник) зобов`язаний забезпечувати своєчасну реєстрацію відповідача (Споживач) у власному реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання укладеного Договору.

У зв`язку з наявними договірними відносинами та правовим регулюванням технічних, організаційних та правових засад функціонування газотранспортної системи України, яке здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823, на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», покладено відповідальність за своєчасну реєстрацію відповідача (Споживача) у власному реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Військова частина НОМЕР_1 здійснила розрахунок за спожитий газ виходячи з договірних відносин які обумовлені договором № 41АВ200-97013-22/59 від 12.07.2022.

Згідно акту приймання-передачі природного газу №ТГ382040930 від 30.08.2022 за липень 2022 року ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» передав відповідачу природний газ обсягом 1 449, 48 м 3 на суму 50 969, 35 грн, який оплачено за платіжним дорученням №1290 від 02.09.2022 на суму 50 969, 35 грн.

Відтак, відповідач зазначає, що не брав на себе відповідних зобов`язань по виплаті грошових коштів за поставки природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз України", оскільки такі у відповідача наявні з ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» по вказаному вище договору.

Окрім того відповідач наголошує на тому, що в порушення положень 4.3. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», позивачем не долучено до позовної заяви доказів надсилання рахунку на оплату природного газу Військовій частині НОМЕР_1 у передбачені договором строки.

Поряд з цим, відповідач, посилаючись на те, що Військової частини НОМЕР_1 є закладом охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, яка створена під час введення воєнного стану в Україні та здійснює свою діяльність на правах військово-організаційної структури Збройних Сил України, призначена для надання відновного (реабілітаційного) лікування військовослужбовцям зі складових сил безпеки і сил оборони України, яких направлено зі закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України та закладів охорони здоров`я різних форм власності, являється неприбутковою організацією, яка виконує діяльність у сфері оборони. Тому відповідач вказує про необхідність зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач, в свою чергу, в письмових поясненнях, заперечує доводи відповідача наголошуючи на тому, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів.

Споживача який не має укладеного договору із іншим постачальником має можливість споживати природний газ в різні періоди.

Відповідно п. 3.3. Типового договору визначено, що період безперервного постачання природного газу не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу.

Однак, якщо Споживач після 60 діб споживання природного газу не розірвав Типовий договір із власної ініціативи, або не уклав договір постачання природного газу із іншим постачальником та продовжив споживати природний газ то він знову вчиняє акцепт публічної оферти Позивача і зазначені обсяги газу включаються до об`ємів природного газу, що поставлені постачальником «останньої надії».

Після того, як відповідач почав споживати газ із ресурсу постачальника «останньої надії» йому було направлено повідомлення у вигляді Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» який містить умови щодо постачання природного газу. Зазначений типовий договір було направлено відповідачу 23.11.2021.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.07.2022 по 06.07.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, а саме з 01.07.2022 по 06.07.2022 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,31928 тис. куб. м на суму 23 655,56 грн.

Наданий відповідачем договір постачання природного газу від 12.07.2022 №41АВ200-97013-22/59, що був підписаний між відповідачем та іншим постачальником - ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» жодним чином не свідчить, що останній (постачальник) постачав газ відповідачу у період з 01.07.2022 по 06.07.2022 (спірний період).

Більш того, позивач зауважує на тому, що відповідач у відповідності до абзацу 2 пункту 9 розділу VI Правил постачання природного газу мав право відмовитися від постачання природного газу постачальником «останньої надії». Так він має право розірвати договір без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику «останньої надії» шляхом надання його одностороннього письмового повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання. Розірвання договору не звільняє споживача від сплати за спожитий природний газ за договором. Проте, цим правом відповідач не скористався, а продовжив споживати газ із ресурсу постачальника «останньої надії».

Щодо доводів відповідача про надсилання позивачем рахунку на оплату природного газу без дотримання умов Типового договору, позивач вказує на таке.

Оскільки товар отриманий відповідачем у липні 2022 року, що підтверджується, в тому числі, листом Оператора від 31.10.2023 № ТОВВИХ-23-15450 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XТ00008DЕGN00N, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але не здійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом ст. 692 ЦК України та пункту 4.4. Типового договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується «з дня отримання товару», а не рахунку.

Заперечує позивач і з приводу доводів відповідача про надмірність розміру застосованих до останнього штрафних санкцій. При цьому зауважує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо. До того ж відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо, тоді як дослідження судом майнового стану сторін є однією з обов`язкових умов застосування статті 233 ГК України.

Відповідач в запереченнях стверджує, що 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» та ЦВКС «Хмільник» укладено договір №41РВ217-11967-21 постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів, який і існував на той час.

Директивою Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 року №32/321/501/*** Центральний військовий клінічний санаторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реорганізовано у військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Таким чином, після настання дії військового стану та реорганізації Центрального військового клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на Військову частину НОМЕР_1 , відповідач, як правонаступник, мав договірні відносини з постачальником природного газу в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ», тому твердження позивача про відсутність договору постачання газу з іншими постачальниками не відповідає дійсності.

У зв`язку із зміною назви контрагента з постачання природного газу з ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ» на ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», відповідач та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» заключили договір № 41АВ200-97013-22/59 від 12.07.2022.

Відповідач зауважує, що гарантії щодо безперервного постачання природного газу від попереднього постачальника (ТОВ «ВІННИЦЯГАЗ ЗБУТ») до нового постачальника (ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ») були визначені договірними відносинами, тому пунктом 5.3.3. договору № 41АВ200-97013-22/59 визначено, що ТОВ «ТВІЙГАЗ ЗБУТ» зобов`язується забезпечувати своєчасну реєстрацію військової частини НОМЕР_1 у власному реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначає, що Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» було направлено на адресу відповідача 23.11.2021. Втім, у відповідача відсутні відомості щодо надходження Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а також відсутні докази надходження цього повідомлення до військової частини НОМЕР_1 .

Зважаючи на вищезазначене відповідач повідомляє, що не зміг скористатись своїм правом відмовитись від постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Також відповідач наголошує на тому, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів надсилання рахунку на оплату природного газу Військовій частині НОМЕР_1 у передбачені Типовим договором строки. Тому, у зв`язку з наявним постачальником природного газу та відсутністю інформації щодо автоматичного включення до портфеля постачальника «останньої надії» Військова частина НОМЕР_1 продовжувала сплачувати кошти за спірний період згідно наявних рахунків за спожитий природній газ.

На підтвердження обставини щодо неплатоспроможності відповідач зазначає, що на час дії військового стану в Україні, згідно рішення ГУ ДПС у Вінницькій області ДП1 м. Хмільник №2202314600006 від 14.06.2022 на підставі пункту 133,4 статті 133 Податкового Кодексу України та реєстраційної заяви (форма №1-РН) Військова частина НОМЕР_1 являється неприбутковою організацією, яка виконує діяльність у сфері оборони (рішення додається). На Військову частину НОМЕР_1 покладено виконання завдань з реабілітації поранених, травмованих та хворих військовослужбовців, які виконують бойові завдання, пов`язані із захистом Батьківщини. Також, серед основних завдань Військової частини НОМЕР_1 є надання якісного відновного стаціонарного лікування, екстреної медичної допомоги пораненим, комплексної реабілітаційної допомоги військовослужбовцям.

У Типовому договорі постачання природного газу постачальником «останньої надії» міститься розділ про Форс-мажорні обставини, настання яких є причиною невиконання договірних зобов`язань у встановлений термін.

Відповідно до частиною 2 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військова агресія з боку рф проти України, введення воєнного стану та військові дії на території України є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами і відносяться до форс-мажорних обставин та обставин непереборної сили.

Належним доказом настання обставин непереборної сили та їх подовженості визначаються довідкою з Торгово-промислової палати України. 18.01.2023 року Торгово-промислова палата України видала відповідачу довідку №23/12/15 про настання обставин непереборної сили.

Таким чином відповідач вважає, що поточна неплатоспроможність та введений воєнний стан є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому виконати грошові зобов`язання.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236. Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України'', товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Центральний війський клінічний санаторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (змінено найменування на Військова частина НОМЕР_1 ) (надалі відповідач, Споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (надалі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.07.2022 по 06.07.2022 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:

листом Оператора ГТС від 31.10.2023 № ТОВВИХ-23-1545 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XТ00008DTGN00N;

інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача EIC-кодом 56XТ00008DTGN00N.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823.

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до листа оператора ГТС від 31.10.2023 № ТОВВИХ-23-1545, інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) та відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з EIC-кодом 56XТ00008DTGN00N, відповідача включено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесено спожитий ним в період з 01.07.2022 по 06.07.2022 природний газ до портфеля постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до умов п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору).

Згідно умов пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Відповідно до умов п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Військової частини НОМЕР_1 , зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XТ00008DEGN00N.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Відповідно до умов пункту 4.3. Договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

За посиланнями позивача, на виконання вказаного пункту позивачем направлявся на адресу відповідача відповідний рахунок №21469 на оплату поставленого природного газу, проте останнім такий рахунок залишено без реагування.

Так, як вказує позивач з 01.07.2022 по 06.07.2022 ним було поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 0,31928 тис. куб.м, на суму 23 655,56 грн., проте відповідач за цей період оплату вартості спожитого газу не здійснив, Акт № 10391 приймання-передачі природного газу не підписав.

Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 23 655,56 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 865,28 грн., 3% річних у розмірі 708,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 546,83 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, що діяла у спірному періоді) у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії". Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором. Регулятор затверджує правила для постачальника "останньої надії" і типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Постачальник, визначений Кабінетом Міністрів України як постачальник "останньої надії", веде окремий облік господарської діяльності постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" готує та розміщує на своєму веб-сайті щорічний звіт про господарську діяльність постачальника "останньої надії", який має містити інформацію про кількість споживачів постачальника "останньої надії", загальний обсяг поставленого природного газу та середню тривалість постачання.

Відповідно до п. 1, 2 Розділу VI постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 9.12.2020 № 1236, з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, зокрема, доручено Акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, у період з 01.07.2022 по 06.07.2022 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений в алокацію позивача, який є постачальником "останньої надії" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-р.

Так, у період 01.07.2022 по 06.07.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 0,31928 тис.куб.м, на суму 23 655,56 грн..

Між цим судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, вартість спожитого природного газу у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 23 655,56 грн.

При цьому відповідачем доказів на спростування встановлених судом обставин до суду не надано.

В зв`язку із тим, що вищевказана бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за фактично спожитий природний газ суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 655,56 грн є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 5 865,28 грн., 3% річних у розмірі 709,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 546,83 грн. господарський суд зазначає наступне.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога щодо стягнення пені відповідає умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірною та обґрунтованою.

При цьому судом враховується, що нарахування пені позивачем проведено з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці розрахунку пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 4.5. Типового договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого природного газу, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 5 865,28 грн за період прострочення з 01.09.2022 по 28.02.2023, визнаються судом обґрунтованими та законними.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 709,67 грн 3% річних та 2 576,83 грн - інфляційних нарахувань, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. За наведеного позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 709,67 грн за період прострочення з 01.09.2022 по 31.08.2023 та 2 546,83 грн інфляційних втрат за період прострочення вересень 2022 року червень 2023 року визнаються судом обґрунтованими та законними.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує що 12.07.2022 між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та відповідачем було укладено Договір постачання природного газу № 41АВ200-97013-22/59 зі строком дії з 01.07.2022, відповідно до якого відповідач в липні 2022 року отримував природний газ від ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ».

Разом з тим суд відповідні посилання відповідача оцінює критично, з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕТС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-І) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Як встановлено судом, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор І ГС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.07.2022 по 06.07.2022 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

При цьому, як зазначалось по тексту рішення вище, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в період з 01.07.2022 по 06.07.2022, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 31.10.2023 № ТОВВВИХ-23-15450 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Згідно з Формою № 10, відповідач в липні 2022 року був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії» - позивача по справі.

Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.07.2022 по 06.07.2022 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в цей період з боку ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ».

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1.3. Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 12.07.2022 № 41АВ200-97013-22, укладеного між відповідачем та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані з Інформаційної платформи оператора ГТС щодо включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в період з 01.07.2022 по 06.07.2022 (спірний період).

Щодо доводів відповідача про необізнаність про укладення Типового договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 26 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII визначено, що постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917-р постачальником "останньої надії" визначено ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як переможця конкурсу, строком на три роки.

Згідно розділу VI Правил постачання природного газу, Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від ЗО вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633. 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника (п, 1 розділу VI Правил постачання природного газу).

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, Типовий договір між позивачем та відповідачем не підписаний сторонами, але 23.11.2021 позивач засобами поштового зв`язку AT «Укрпошта» на адресу відповідача надіслав примірник Типового договору. Факт надсилання підтверджується реєстром поштових відправлень список №09.06.2022-Чехун та фіскальним чеком від 10.06.2022.

Таким чином, відповідач був обізнаний про умови поставки природного газу, строки та порядок розрахунків та початок здійснення постачання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

При цьому, як зазначалось по тексту рішення вище, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.07.2022 по 06.07.2022 (спірний період) автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природній газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

З огляду на положення пункту 4.4 розділу IV Типового договору відповідач мав сплатити вартість поставленого природного газу за липень 2022 року до 31.08.2022.

Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Тоді як відповідачем до суду не надано доказів сплати суми боргу в розмірі 23655,56 грн..

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем положень 4.3. Типового договору в частині направлення Споживачу рахунку на оплату, суд зауважує, що позивачем надано доказ направлення відповідачу рахунку, а саме список групованих відправлень від 19.08.2022. При цьому, відсутність у відповідача відповідного рахунку не звільняє Споживача (відповідача) від виконання зобов`язання по оплаті спожитого природного газу у спірний період, позаяк враховуючи положення ст. 692 ЦК України, умова Договору по направленню Постачальником Споживачу рахунку на оплату не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується від дати поставки товару, а не від дати отримання рахунку.

До того ж, згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Поряд з цим суд зважає на наступне.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій.

При цьому суд враховує:

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, які мають забезпечити баланс інтересів сторін;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- відсутність підстав вважати, що в діях відповідача наявні умисні дії (заздалегідь передбачувані);

- відповідач є бюджетною установою, яка виконує діяльність у сфері оборони, на яку покладено виконання завдань з реабілітації поранених, травмованих та хворих військовослужбовців.

З огляду на викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені на 90%, з заявлених 5 865,28 грн пені до 586,53 грн.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 5 278,75 грн пені слід відмовити.

Щодо зменшення розміру 3% річних а інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як було зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому суд зважає, що з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду слідує, що під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів (п. 8.18 Постанови).

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.

Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.

Наведене вище виключає правові підстави для зменшення заявлених до стягненням позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі в сумі 2 422,40 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 52, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зменшити підлягаючу до стягнення суму пені на 90%.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452) 23 655 грн. 56 коп. боргу; 586 грн. 53 коп. пені; 709 грн. 67 коп. три проценти річних; 2 546 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 2 422 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

В позові в частині стягнення 5 278,75 грн пені відмовити.

Примірник рішення направити сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 10 квітня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи