Рішення

від 27.03.2024 по справі 906/1352/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1352/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчук К.О. - виписка з ЄДРПОУ;

від відповідача: Бовсуновська М.О. - довіреність №67 від 12.01.2024;

від третьої особи: Бабичко Б.О. - довіреність № 102 від 02.02.2023;

Жубинський С.Л. - довіреність від 27.03.2024;

прокурор: Вітюк В.А. - службове посвідчення №071196 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до Лугинської селищної ради Житомирської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лугинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:

- витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822855100:09:000:0012 площею 6,2039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2245652018228);

- витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822882400:03:000:0117 площею 8,5893 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2245660818228);

- витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822855100:06:000:0036 площею 2,8762 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2401827518228);

- витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 182285100:06:000:0037 площею 2,9006 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2401843518228);

- стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою від 16.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.11.2023.

Ухвалою від 14.11.2023 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Лугинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та відклав підготовче засідання на 14.12.2023.

Ухвалою від 14.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.01.2024.

Протокольною ухвалою від 15.01.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14.02.2024, у зв`язку з необхідністю надання третьою особою пояснень щодо ідентифікації спірних земельних ділянок.

Ухвалою від 14.02.2024, враховуючи клопотання представника третьої особи, суд відклав розгляд справи на 18.03.2024.

12.03.2024 від Житомирської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів у справі - листа ГУ Держгеоказастру у Житомирській області щодо надання пояснень з приводу інвентаризації спірних земельних земель, пояснення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, скріни з публічно кадастрової карти та сайту https://forestry.org.ua/ (лісовий фонд).

В судовому засіданні 27.03.2024 прокурор позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники позивача та третьої особи повідомили, що позов прокурора підтримують.

У судовому засіданні представник третьої особи, за допомогою сайтів "Кадастр лайф" та сайту УкрНДІЛГА надав можливість суду та учасникам справи оглянути карти розміщення спірних земельних ділянок, зокрема, здійснивши накладення карт Держгеокадастру на землі лісового фонду. При цьому представник третьої особи надав відповідні пояснення на підтвердження обгрунтованості позовних вимог та пояснив, що токсація (інвентаризація) земельних ділянок лісового фонду, на яких розміщені спірні земельні ділянки, востаннє була проведена у 2014 році та її результати є актуальними і на даний час. Надав для огляду в судовому засіданні оригінали Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "ЛДЛАП "Лугинський держлісгосп АПК" Житомирської області, Красноставське лісництво, таксаційний опис відомості поквартальних підсумків та План лісонасаджень ДП "ЛДЛАП Лугинський держлісгосп АПК" Красноставське лісництво (Житомирська область, загальна площа 5759 га, лісовпорядкування 2014 року, смасштаб 1:25000), копії з яких містяться в матеріалах справи. Також подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів - викопіювання з карти УкрНДІЛГА в кількості 4 аркуші з розташування земельних ділянок Красноставського лісництва.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що Лугинська селищна рада лише після звернення прокурора за даним позовом до суду дізналася про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду та перебували у державній власності. Вважає, що прокурор мав звернутися з вимогою про вилучення спірних земельних ділянок, а не з позовом про витребовування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін та третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24.11.2020 №4-ОТГ передано у комунальну власність Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4385,2962 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лугинської ОТГ, згідно з актом приймання-передачі. (а.с. 44).

24.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Лугинською селищною радою підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.11.2020 (а.с. 45). Згідно додатку до вказаного акту, у комунальну власність передано земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:09:000:0012 площею 6,2039 га та 1822882400:03:000:0117 площею 8,5893 га (а.с. 44-48).

07.04.2021 Лугинська селищна рада зареєструвала право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:09:000:0012 площею 6,2039га та 1822882400:03:000:0117 площею 8,5893 га, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 118-121).

05.08.2021 зазначені земельні ділянки, на підставі договорів оренди, укладених за результатами проведення аукціону 05.08.2021, Лугинська селищна рада передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Луг" (а.с. 49-58).

Відповідно до даних Державного реєстру, 18.08.2023 зазначені договора оренди достроково припинено (а.с. 18-24).

Крім того, 30.06.2021 Лугинська селищна рада винесла рішення №419, згідно якого вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності на території Лугинської селищної ради, Лугинського району, Житомирської області, загальною площею 77,5488 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ - 01.01), з кадастровими номерами згідно додатку (п. 1); провести реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами (згідно додатку) у встановленому законом порядку (а.с. 92). Згідно додатку до вказаного рішення, до переліку увійшли спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:06:000:0036 площею 2,8762 га, та 1822855100:06:000:0037 площею 2,9006 га (а.с. 93).

На підставі вказаного рішення, 02.07.2021 Лугинська селищна рада зареєструвала право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:06:000:0036 площею 2,8762 га., та 1822855100:06:000:0037 площею 2,9006 га (а.с. 25-28).

Водночас, Коростенською окружною прокуратурою було встановлено, що за інформацією філії "Лугинське лісове господарство", земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:09:000:0012, 1822882400:03:000:0117, 1822855100:06:000:0036, 1822855100:06:000:0037 вкриті лісовою рослинністю тавідносяться до категоріїземель лісогосподарського призначення та знаходились у постійному користуванні вказаного підприємства, що підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами (матеріалами лісовпорядкування).

На думку прокурора, зважаючи на те, що розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного лісового господарства, не віднесено до повноважень ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, тому їх включення до складу земель сільськогосподарського призначення здійснено з порушенням вимог ст.ст. 20, 21, 122, 149 ЗК України, є фактично незаконною зміною цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення або їх незаконним вилученням у державного лісогосподарського підприємства.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що оскільки земельні ділянки зареєстровані як землі сільськогосподарського призначення комунальної власності за Лугинською селищною радою у порушення вимог земельного законодавства та фактично вибули з володіння Житомирської обласної державної адміністрації, ст. 387, 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна з чужого незаконного володіння, оскільки земля вибула з володіння власника не з його волі за відсутності будь яких рішень про передачу та зміну цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідач письмового відзиву не надав.

Представник третьої особи в судових засіданнях наголошував, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та знаходяться у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Лугинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Розглядаючи справу, суд враховує наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

Обгрунтовуючи захист інтересів держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, прокурор вказав, що вилучення з порушенням земельного законодавства, земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у користування суб`єкту господарювання без належних на те законодавчих підстав, порушує права та інтереси держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації.

Суд встановив, що на виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся до Житомирської обласної державної (військової) адміністрації з повідомленням від 24.06.2023 №52-775вих-23 про виявлені обставини безпідставного включення земель лісогосподарського призначення до складу земель сільськогосподарського призначення, передачу їх в комунальну власність та надання в оренду суб`єкту підприємницької діяльності, а також зазначив про намір ініціювати позов в інтересах держави (а.с.110-113).

У відповіді від 08.09.2023 №4944/2-23/31 Житомирська обласна державна адміністрація повідомила про надіслання відповідних запитів до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Столичного лісового офісу ДП "Ліси України" для перевірки факту протиправної передачі земель державної власності. За інформацією ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, земельні ділянки з кадастровими номерами 1822882400:03:000:0117, 1822855100:09:000:0012, 1822855100:06:000:0036, 1822855100:06:000:0037, є землями лісогосподарського призначення, за які лісове господарство в дохід Лугинської селищної ради сплачує земельний податок за користування. Спірні земельні ділянки входять до Красноставського лісництва філії "Лугинське господарство" ДП "Ліси України. З урахуванням викладеного, Житомирська обласна державна адміністрація не заперечила щодо звернення органу прокуратури до суду з позовом в інтересах держави (а.с.114-115).

Враховуючи те, що Житомирська обласна державна адміністрація як розпорядник земель лісового фонду, будучи повідомленою про вищезгадані порушення інтересів держави, не вжила належних заходів щодо їх усунення, суд приходить до висновку, що керівник Коростенської окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, враховуючи таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.2 ст.3 ЗК України, земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з абз.2, 3 ст.1 ЛК України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтями 4,5 ЛК України визначено, зокрема, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст.8 ЛК України).

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст.9 ЛК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ч.1 ст.57 ЗК України).

Згідно зі ст.54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст.45 ЛК України).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ч.1 ст.47 ЛК України).

Відповідно до ст.48 ЛК України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду №488/402/16а від 23.10.2019.

Суд встановив, що згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "ЛДЛАП "Лугинський держлісгосп АПК", спірні земельні ділянки входять у склад Красноставського лісництва ДП "Лугинське ЛГ", а саме кварталу 43 виділу 1 (кадастровий номер 1822882400:03:000:0117 площею 8,5893 га.), кварталу 52 виділу 11 (кадастровий номер 1822855100:09:000:0012 площею 6,2039 га.), кварталу 64 виділ 4 (кадастровий номер 1822855100:06:000:0036 площею 2,8762 га.), та кварталу 27 виділів 3, 5 (1822855100:06:000:0037 площею 2,9006 га.) та є землями лісогосподарського призначення (а.с. 63-90,103-109).

Також матеріали справи містять викопіювання з карти УкрНДІЛГА (а.с. 223-226), з яких вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1822882400:03:000:0117, 1822855100:09:000:0012, 1822855100:06:000:0036, 1822855100:06:000:0037 входять до складу Красноставського лісництва філії "Лугинське лісове господарство".

В судовому засіданні представник третьої особи за допомогою сайтів "Кадастр лайф" та сайту УкрНДІЛГА додатково підтвердив обгрунтованість позовних вимог, предоставивши наглядно актуальну інформацію про те, що спірні земельні ділянки входять до складу Красноставського лісництва філії "Лугинське лісове господарство".

Також суд враховує, що комісією філії "Лугинське лісове господарство" 03.07.2023 та 24.08.2023 проведено обстеження лісових ділянок Красноставського лісництва на встановлення факту наявності лісових насаджень, їх складу, віку, про що складено відповідні акти. Із вказаних актів вбачається, що при обстеженні лісових ділянок у кварталі 64 виділ 4, кадастровий номер (1822855100:06:000:0036) площею 2,8762 га, кварталі 43 виділ 1, кадастровий номер (1822882400:03:000:0117) площею 8,5893 га, кварталі 52 виділ 11, кадастровий номер (1822855100:09:000:0012) площею 6,2039 га та у кварталі 27 виділах 3,5 площею 3,4 га Красноставського лісництва встановлено, що в 2014 році на підставі базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект, згадані вище земельні ділянки були включені в проект організації розвитку лісового господарства ДП "Лугинський спецлісгосп" 2014 (матеріали лісовпорядкування). Вказана площа використовувалася підприємством згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України де визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськимим підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. За результатами обстеження лісових насаджень комісією встановлено факт знаходження деревостанів на місцевості. Вказане підтверджується матеріалами лісовпорядкування та фотознімками з відображенням її фактичного стану, які додані до актів (а.с. 60-90, 96-109).

Водночас судом взято до уваги, що відповідно до наказу Державного агентства Лісових ресурсів України від 12.10.2021 №638, правонаступником ДП "ЛДЛАП "Лугинський держлісгосп АПК" є Державне підприємство "Лугинське лісове господарство", правонаступником якого, відповідно до наказу Державного агентства Лісових ресірсів України від 28.10.2022 №822 є філія "Лугинське лісове господарство" Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України".

Також суд враховує, що відповідно до розпорядження Житомирської ОВА №54 від 08.02.2023 "Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення" надано дозвіл Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 9928,5000 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Коростенського району (п.1); погоджено Державному спеціалізованому підприємству "Ліси України" до вчинення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками здійснювати господарську діяльність, відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування на території Коростенського району Житомирської області в межах діяльності філії "Лугинське лісове господарство" ДП "Ліси України" (а.с. 38).

Отже, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення державної власності, та перебувають у постійному користуванні філії "Лугинське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", яке є постійним користувачем лісового фонду.

Частинами 1, 2, 7 ст.20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.4, 5, 8 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Пунктом 4 ч.1 ст.31 ЛК України визначено, зокрема, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій; вирішувати питання щодо вилучення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб наділений повноваженнями виключно Кабінет Міністрів України.

Враховуючи викладене та встановлені вище фактичні обставини справи, в силу положень ст.ст.19, 57 ЗК України, ст.5 ЛК України, суд вважає обгрунтованими доводами прокурора про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинні використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України.

За вказаного, матеріалами справи підтверджено, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та Лугинська селищна рада, в порушення приписів ст.ст.17, 31, 57 ЛК України та ст.ст.20, 122 ЗК України неправомірно передали земельні ділянки лісогосподарського призначення, які на праві постійного користування належать Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії "Лугинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", з державної у комунальну власність з фактичною зміною їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ч.2 ст.373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

За ч.1 ст.153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст.388 ЦК, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Так, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Суд враховує, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Тобто, це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16.

Оскільки повноважним органом державної влади - Житомирською обласною державною адміністрацією рішення щодо відчуження спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 1822855100:09:000:0012, 1822882400:03:000:0117, 1822855100:06:000:0036, 182285100:06:000:0037 не приймались, згода на зміну їх цільового призначення не надавалась, у встановленому порядку зміну цільового призначення лісових земель не проведено, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника - держави поза його волею.

Обраний прокурором спосіб захисту про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є вірним та ефективним способом захисту порушеного права держави в особі Житомирської державної адміністрації, а визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру №4-ОТГ від 24.11.2020 та рішення №419 від 30.06.2021, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності спірних земельних ділянок за відповідачем, не є необхідним, оскільки останні вичерпали свою дію фактом їх виконання. При цьому, твердження відповідача про те, що спірні земельні ділянки слід вилучати, а не витребовувати є помилковим, оскільки у даних спірних правовідносинах саме витребування, в контексті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", призведе до відновлення порушених прав держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації, як власника спірних земельних ділянок.

Відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог, позов прокурора підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, буд. 2а, ід. код 04346114) на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 1822855100:09:000:0012 площею 6,2039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2245652018228).

3. Витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, буд. 2а, ід. код 04346114) на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, буд. 1, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, ідентифікаційний код 00022489) земельну ділянку з кадастровим номером 1822882400:03:000:0117 площею 8,5893 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2245660818228);

4. Витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, буд. 2а, ід. код 04346114) на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, буд. 1, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, ідентифікаційний код 00022489) земельну ділянку з кадастровим номером 1822855100:06:000:0036 площею 2,8762 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2401827518228);

5. Витребувати з чужого незаконного володіння Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, буд. 2а, ід. код 04346114) на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, буд. 1, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, ідентифікаційний код 00022489) земельну ділянку з кадастровим номером 182285100:06:000:0037 площею 2,9006 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2401843518228).

6. Стягнути з Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл., Коростенський р-н, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, буд. 2а, ід. код 04346114) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 16104,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.04.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

сторонам ( через Електронний суд).