Ухвала

від 09.04.2024 по справі 908/1046/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.04.2024 Справа № 908/1046/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно

УСТАНОВИВ:

Запорізька міська рада м. Запоріжжя звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» , м. Запоріжжя про стягнення дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 09.10.2020 по 28.02.2022 в розмірі 350 018 грн 54 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1046/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно: недобуд. спал. корпсу літ. А-4, недобу. лікув. корпус літ. Б-2, недобуд. їдальня літ. В-2, недобуд. трансф. підст. літ. Г, недобуд. насосна літ. Д, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2141537223101, номер відомостей про речове право 38823366, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, буд. 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) на праві власності; шляхом накладення арешту на нерухоме майно: об`єкт житлової нерухомості (будівля їдальні інв,№3-16, 3, 130,0 кв.м.; будинок інв.Лг« 3-41, О, 33,7 кв.м.; туристичний будинок шв.№ 3-31. Н, 98,1 кв.м,; туристичний будинок інв.№3-32, М, 31,4 кв.м.; туристичний будинок інв.№» 3-33, Л, 31,4 кв,м.; туристичний будинок інв.№ 3-34, К, 31,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2124218023101, номер відомостей про речове право 37341970, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне Шосе, буд, 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) на праві власності; шляхом накладення арешту на нерухоме майно: база відпочинку «Вікторія» загальною площею 21 244 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 19558400, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне Шосе, буд, 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) на праві власності.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.04.2024 заяву про забезпечення позову визначено для розгляду судді Дроздовій С.С.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: м, Запоріжжя вул. Чубанова, 2ж, на земельній ділянці з кадастровим номером; 2310100000:03:044:0106, а саме база відпочинку «Вікторія», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 370256546 від 18,03.2024. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:044:0106, загальною площею 20 425 кб.м, за адресою: АДРЕСА_2 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 12561/5/08-01-04-07 від 26.12.2023, ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» у період з 2020 по теперішній час не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату) за використання земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:03:044:0106, за адресою: АДРЕСА_2 складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПЕКТОРАЛЬ» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:03:044:0106, за адресою: м. Запоріжжя вул. Чубанова, 2 ж, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування). За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2020 рік з 09.10.2020 по 31.12.2020 - 56 648,13 грн.; за 2021 рік з 01.01.2021 по 3 1.! 2.2021 - 247 918,65 грн.; за 2022 рік з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 45 451,76 грн. Таким чином загальний розмір недоотриманих доходів за період з 09,10.2020 по 28.02.2022 склав - 350 018,54 грн. (триста п`ятдесят тисяч вісімнадцять грн. 54 кой.). Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО №1015/372-21 від 01.10.2021, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №12561/5/08-01-04-07 від 26.12.2023. Також зазначаємо, що Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради були вжиті заходи досудового врегулювання спору а саме: направлено вимогу про сплату плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:03:044:0106, за адресою: АДРЕСА_2 , Беручи до уваги, що до теперішнього часу відповідач користується вказаною земельною ділянко без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України останній повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді нс сплаченої орендної плати. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач має зареєстрований капітал на рівні 1 117 896,00 коп. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на наступне нерухоме майно, а саме: недобуд. спал. корпус літ. А-4, недобуд. лікув. корпус літ. Б-2, недобуд. їдальня літ. В-2, недобуд. трансф. підст. літ. Г, недобуд. насосна літ. Д, за адресою; АДРЕСА_1 ; об`єкт житлової нерухомості (будівля їдальні інв.№3-16, З, 130,0 кв.м.; будинок інв.№ 3-41, О, 33,7 кв.м.; туристичний будинок інв,№ 3-31, Н, 98,1 кв.м.; туристичний будинок інв.№3-32, М, 31,4 кв.м.; туристичний будинок інв. №3-33, Л, 31,4 кв.м.;туристичний будинок інв.№ 3-34, К, 31,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 ; база відпочинку «Вікторія» загальною площею 21 244 кв.м,, за адресою: АДРЕСА_2 . Із відкритих даних, які містяться в державних реєстрах, на спеціальних аналітичних вебпорталах, встановлено, що інше майно у відповідача відсутнє. Недобуд. спад, корпус літ. А-4, недобуд, лікув. корпус літ. Б-2, недобуд. їдальня літ. В-2, недобуд. трансф. підст. літ. Г, недобуд. насосна літ. Д, за адресою: АДРЕСА_1 , ціна нерухомого майна становить становить 295 000,00 грн. Отже, для забезпечення позову Запорізької" міської ради необхідним є накладення арешту на вказані об`єкти нерухомості які належать ГОВ «ПЕКТОРАЛЬ».

У зв`язку з викладеним вище, позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на нерухоме майно: недобуд. спал. корпсу літ. А-4, недобу. лікув. корпус літ. Б-2, недобуд. їдальня літ. В-2, недобуд. трансф. підст. літ. Г, недобуд. насосна літ. Д, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2141537223101, номер відомостей про речове право 38823366, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, буд. 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) на праві власності; шляхом накладення арешту на нерухоме майно: об`єкт житлової нерухомості (будівля їдальні інв,№3-16, 3, 130,0 кв.м.; будинок інв.Лг« 3-41, О, 33,7 кв.м.; туристичний будинок шв.№ 3-31. Н, 98,1 кв.м,; туристичний будинок інв.№3-32, М, 31,4 кв.м.; туристичний будинок інв.№» 3-33, Л, 31,4 кв,м.; туристичний будинок інв.№ 3-34, К, 31,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2124218023101, номер відомостей про речове право 37341970, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне Шосе, буд, 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) на праві власності; шляхом накладення арешту на нерухоме майно: база відпочинку «Вікторія» загальною площею 21 244 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 19558400, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Північне Шосе, буд, 69А, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) на праві власності.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

Господарський суд бере до уваги, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 22.08.2018 у справі № 924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до правового висновку, який викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права Відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 09.10.2020 по 28.02.2022 в розмірі 350 018 грн 54 коп. в результаті безоплатного та безпідставного використання (без правовстановлюючих документів та порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі) Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕКТОРАЛЬ» земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:03:044:0106, загальною площею 20 425 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є Запорізька міська рада, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

У той же час заявляючи вимогу про накладення арешту на нерухоме майно заявник не обґрунтував зв`язку між обраними заходами до забезпечення позову і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що не вжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову не матимуть наслідком порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.

Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Будь-яких належних доказів до заяви на її обґрунтування позивачем не додано.

Тому самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають відповідати предмету позову.

Не є підставою для забезпечення позову доводи позивача, викладені у позовній заяві, про ухилення відповідача від виконання грошового зобов`язання, оскільки на час подання позову ці доводи не є встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову. Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Посилання позивача на випадки відчуження майна відповідачем не є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі за відсутності доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного йому майна.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх правових підстав для втручання у право власності відповідача шляхом обмеження розпорядження належним йому нерухомим майном.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

За таких обставин, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відмовити.

Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Ухвалу підписано 09.04.2024.

Суддя С.С. Дроздова